Де ж знаходився цей таємничий острів? Довгий час дослідники шукали його на морі, але їм нічого не вдалося знайти. Цікаву гіпотезу запропонував Олександр Знойко. Він вважав, що в І тисячолітті н.е. на Дніпрі існував стародавній острів — там, де Рось впадає у Дніпро, річка розходилася на два рукави й утворювала острів, який простягався до сучасного м. Кременчука (тобто “довжиною три дні путі”). Нині цей острів можна побачити, якщо простежити на карті течію річок Ірдинь і Тясмин, які в давні часи були одним із рукавів Дніпра. За даними археології тут у V — VI ст. жили племена, що мали матеріальну культуру орачів: на цьому місці знайдені житла, зерносховища, печі, кераміка. Про давній острів місцеві жителі й досі розповідають легенди. З нього Русь здійснювала військові походи, тут готувалися військові дружини. Етнонім Роксолани тісно пов’язаний з назвою Русь. Існує дуже багато гіпотез щодо його походження. Найновіші праці в цій галузі Григорія Василенка, Олексія Стрижака. Плем’я роксоланів уперше зафіксоване Страбоном: “За Борисфеном живуть Роксолани, останні з відомих скіфів... Південніше роксоланів живуть савромати (за Меотійським озером), а також скіфи, країна яких простяглася аж до східних скіфів”1. Римський історик Тацит згадує “сарматське плем’я роксоланів” у ІІ ст. Більшість дослідників-етимологів доводять, що в основі назви Роксолани лежить “білий” (пор. авест. aurusa, осет. ors). Автор Київського Синопсису вказує, що “роксоляни, акы бы “росси” и “аляны” — тобто слово складається з двох частин. Алани пояснюють зі скіфського aryana — “арійський”. Отже, на думку Олексія Стрижака, значення цієї назви “світлі арійці”. Дослідник також перевірив кельтську теорію походження назви Русь за картою Птолемея і виявилося, що вона має певні підстави. Весь шлях руських племен із Галлії (Франція) до Придніпров’я позначений топонімією, антропонімією та гідронімією зі слов’янськими коренями рус-, рос-: Русільйон, Русціно, Русітон, Русяна (Русіяна), які також нагадують українські Русанівки, Русани, Русанівці тощо. Це дає можливість пояснити корінь Рус- із галльського Ruth/Reuth, що в кельтів означало “поле” (пор. у літописі “поляне, яже ныне зовомая Русь”). Страбон. Географія.— М., 1964.— С. 116.
Про кельтське походження назви Русь пише також і Григорій Василенко: “Є вагомі підстави вважати, що назва “руси” — кельтського походження. Матеріалами археологічних досліджень встановлено, що кельтські племена на території Західної України з’явилися вже у ХІ ст. до н.е. Римському історику Таціту в І ст. було відоме в Прикарпатті кельтське плем’я Бастарнів. Так їх називали германці”1. У себе на батьківщині (в Провансі) це плем’я називалося Rulheni, тобто русини. Григорій Василенко вказує джерела, які мають назви русів у ту епоху, коли про норманів і варягів ще ніхто не чув2. Він стверджує, що назва Русь була відома в VІІ ст. й позначала предків Київської Русі, що є доказом неспроможності варязької й норманської теорій походження не тільки назви, але й самого етносу. Нині актуальним є також вирішення питання про так звану “давньоруську народність”, яку з певних політичних міркувань було прийнято “плутати” з давньоруською державністю. У зарубіжній славістиці етногенез східнослов’янських народів розглядається не як процес розпаду держави, а навпаки — як наслідок консолідації кількох споріднених груп племен, що жили поруч. Формування двох східнослов’янських народностей (української, білоруської) почалося з VI — VІІ ст., а не з XIV, як вважалося в радянській (імперській) науці; а російської — з ХІІ ст.3 Нині існує півтора десятка концепцій походження Русі, та питання ще остаточно не вирішене. За однією з гіпотез плем’я Рош, згадане в Старому Заповіті, греки вважали назвою народу Рос, до якого належали кіммерійці і скіфи. Переважна