Ніде правди діти: нелегким був жит-тєвий шлях цієї жінки. Батьки її не ро-зуміли. Лаяли і проклинали за потяг до малювання, бачили в ній лиш звичай-ну селянку, покликану вийти заміж, на-роджувати дітей, вести господарство. В будні їй заборонялось малювати, тільки в неділю, та й то після обіду, ко-ли вже все виорано. Та й пізніше ніколи не йшла торованими дорогами, устеле-ними трояндами, які так-любила оспі-вувати а своїх творах. Здебільшого її стежина була вкрита колючою стернею та терням. Але вона була не з таких, щоб впасти у розпач і безсилля. Ра-дість творчості й закоханість у життя не покидали її навіть в найтяжчі години, давали їй силу долати жалі. І врешті художниця сягає своїх творчих висот.

Сьогодні вже нікого не треба переконувати в тому, як же володіла "барвами" і "щирим самоцвітом" Катерина Василівна Білокур. Бо саме життя довело, що Катерина Білокур - явище настільки рідкісне, настільки оригінальне і самобутнє, що немає аналогій в українському і, взагалі, світовому образотворчому мистецтві Бо її талант, й майстерність – її власні, ні в кого не запозичені, притаманні тільки їй одній і понині для багатьох залишається загадкою, як вона могла творити такі диво-полотна, які ми сприймаємо, як пісні чи казки. Колись один з відвідувачів виставки Катерини Білокур сказав, що її картини слід споглядати тільки в супроводі народних мелодій. І це дійсно так Бо вона - справді митець народний, митець геніальний, художниця високоталановита, неповторна і яскрава. Чудові здобутки її незрівнянного таланту відомі й шановані далеко за межами нашої країни.