кв. км. Найбільше заселена південна передгірна смуга, де в оазисах поливного землеробства щільність досягає місцями більш 100 чоловік на кв. км. Порівняно висока щільність і на півночі, у чорноземній лісостеповій і степовій землеробській смузі - до 20 і більше чоловік. Підвищена щільність населення спостерігається в ряді промислових вузлів і районів. Поряд із цим величезні простори пустеля і напівпустеля ще дуже слабко заселені. У західній, центральній і південній частинах середня щільність складає 1,4 - 1,8 чоловік на кв. км.
Активна індустріалізація економіки Казахстану в 50 - 70 роки призвела до розвитку міст і збільшенню частки міського населення (до 52%). Вже до 1970 року було 16 міст із населенням понад 100 тис. чол., у тому числі два міста - Алма-Ата і Караганда понад 500 тис. жителів (776 і 541 тис. жителів). Значні центри індустрії виникнули в районах Центрального Казахстану - Караганда, Темиртау (179 тис.), Балхаш (78 тис.), Джезказган (68 тис.), на Мангишлак - Шевченко (75 тис.), у Північному Казахстані - Рудний (101 тис.), Єрмак, Аркалик, Екибастуз; у Південному Казахстані - Каратау, Кентау, Текели. Збільшилася чисельність населення й у старих містах: Алма-Аті, Чимкенті (265 тис.), Семипалатинську (251 тис.), Усть-Каміногірську (241 тис.), Павлодарі (208 тис.), Джамбулі (205 тис.), Актюбінську (159 тис.).
Найбільше висока частка міського населення в промислово-розвинутих областях: Східно-Казахстанській, Джезказганскій, Карагандинській, Мангишлакскій. У той же час у Тургайскій, Кокчетавські областях, де природні умови сприятливі для сільського господарства, у містах живе тільки біля 1/3 населення.
Міста сучасного Казахстану є насамперед значними промисловими, транспортними і культурними центрами з порівняно високою питомою вагою серед їхнього населення казахів.
У 1985-1990 роках, що характеризуються максимальними обсягами виробництва в народному господарстві було зайнято 37% населення, у тому числі в промисловості 1,1 млн. чол., будівництві - 0,6 млн. чол., у сільському господарстві - 1 млн. чол., на транспорті і зв'язку - 0,6. Питома вага жінок серед зайнятих складає до 47%.
Здобуток Казахстаном політичної незалежності і державності в 1991-1996 роках, криза перехідного процесу призвели до нових складних демографічних процесів: ріст безробіття, активний виїзд російських сімей у Росію, зниження загального рівня життя населення. Це знизило виробничий потенціал трудових ресурсів Казахстану.
5. Транспортна інфраструктура.
Основу залізничної мережі республіки складають чотири меридіональні магістралі: Турксиб, Трансказахстанска (Петропавловськ - Караганда - Чу), Оренбург - Ташкент і Кунград - Бейнеу - Макат - Астрахань, а також три широтні: Транссібірска, Середньосибірська і південнно-Сибірска - із відгалуженнями. Експлуатаційна довжина залізниць, що проходять по території республіки, складає 14,24 тис. км, а їхній вантажообіг - 87% вантажообігу усіх видів транспорту.
Протяжність автомобільних доріг республіки - 97,3 тис. км (у тому числі 71 тис. км із твердим покриттям). Сьогодні всі обласні міста Казахстану мають автомобільний зв'язок із усіма районними центрами. На північ від Алма-Ати ідуть дві найважливіші автомагістралі: убік Чиганака, що зв'язує її з центральними районами республіки; і на Семипалатинськ, із відгалуженнями на Талди-Курган, Панфілов і Текели, а також на Жангиз-Тобе - Усть-Каменогорськ. На південь від Алма-Ати йде автомагістраль Джамбул-Чимкент - Ташкент, від якої відгалужується асфальтована дорога до Кзил-Орди і Джусали.
Третє місце в загальному вантажообігу Казахстану займає трубопровідний транспорт. Перший нафтопровід від промислу Доссор до порту Ракуши був введений в експлуатацію в 1915 році для перекачування Ембінскої нафти до Каспійському моря. У 30-х рр. із ростом нафтовидобутку був побудований магістральний нафтопровід Гур'їв-Орск протяжністю біля 900 км.
Розробка нафтових родовищ Мангишлака сприяла будівництву нафтопроводів Узень - Макат - Куйбишев із відгалуженням на Гур'ївський нафтопереробний завод, а також Узень - Жетибай - Шевченко, по якому нафта подається в порт Актау.
У 60-х рр. із пуском Павлодарского нафтопереробного заводу прокладений нафтопровід Омськ - Павлодар.
Казахстан перетинають потужні газові магістралі Середня Азія - Центр і Бухара - Урал, від яких йдуть відгалуження в промислові центри західного і північного Казахстану. Південь республіки одержує газ по газопроводі Мубарек - Ташкент - Чимкент - Джамбул - Алма-Ата протяжністю 1317 км.
Водяний транспорт не має великого значення в загальному обсязі вантажообігу. Судноплавними є ріки Іртиш і Урал, а також деякі ділянки на Ілі й Ішимі. Загальна довжина водяних шляхів республіки - біля 6 тис. км. Сама потужна водяна артерія - Іртиш: на його частку припадає 75 - 80 % вантажообігу річкового транспорту.
Головний вантаж, який перевозиться по ріках,- мінерально-будівельні матеріали. Водяним шляхом транспортуються також зерно, руда, вугілля, ліс, нафтопродукти. З освоєнням багатств Мангишлаку значно виріс вантажообіг Каспійського моря: порти - Ераліев, Актау, Баутино.
6.
Промисловість.
Казахстан має багатогалузеву промисловість. У 1985-1988 р. на душу населення добувалося залізної руди і вугілля більше, ніж у США й Англії; електроенергії більше, ніж в Італії і Франції; сірчаної кислоти більше, ніж у ФРН і Японії. Продукція експортувалася в 80 країн світу; в інші райони СРСР вивозилися залізна, хромітова і марганцева руди, кольорові метали, чавун, прокат, феросплави, вугілля, нафта, фосфоритна мука, бавовна-волокно, мита натуральна шерсть, зерно, м'ясо й інше.
Індустріальний образ Казахстану наприкінці 80-х рр. визначався потужною енергетикою, кольоровою і чорною металургією, машинобудуванням, вугільною, нафтовою, хімічною, легкою і харчовою промисловістю.
На території Казахстану сформувалися і розвиваються: Карагандинско-Темиртауский, Каратау-Джамбулский, Мангишлакский, Павлодарско-Екибастузский територіально-виробничі комплекси.
У табл. 4 подані обсяги виробництва основних видів промислової продукції, що свідчать про широкий спектр виробництв, що склались у радянський час на території Казахстану.
Таблиця 4.
Виробництво основних видів промислової продукції. |
1913