лише ВАТ «Азот» (Черкаси), що зробив у 2000 році 146,3 тис. тонн цієї продукції.
Як потрапити на зовнішній ринок
З початком переходу до ринкової економіки і скороченням дотацій сільському господарству з боку держави внутрішнє споживання добрив в Україні, як і в сусідній Росії, скоротилося до мінімуму. У результаті вся промисловість мінеральних добрив країн колишнього Радянського Союзу переорієнтувалася на зовнішній ринок.
На початку 90-х років сприятлива кон'юнктура світового ринку мінеральних добрив і порівняно невисока вартість сировини й енергоресурсів дозволяли підприємствам хімічної галузі країн СНД до деякої міри компенсувати спад внутрішнього споживання за рахунок росту експортних постачань. Однак ріст витрат на енергоносії і сировину при одночасному падінні попиту на зовнішньому ринку (який був обумовлений уведенням нових потужностей у Південно-східній Азії і на Близькому Сході), а також тверда монетарна політика, що проводилась в 1997—1998 роках, привели до того, що українські виробники стали відчувати серйозні проблеми на зовнішньому ринку.
Тепер ситуація трохи вирівнялася: девальвація національних валют азіатських і латиноамериканських країн і ріст економіки, що відновився у них, сприятливо позначилися на експортних можливостях виробників добрив із СНД.
Таким чином, виробники мінеральних добрив у Росії й Україні на даний момент вирішують різні проблеми. Для українських підприємств основною проблемою стала висока вартість газу, що Україна купує за ціною, яка значно перевищує внутрішньо російську ціну. А багато російських підприємств змушені вирішувати проблему свого географічного положення, що обмежує можливості їхнього виходу на зовнішній ринок.
Реалізація російських проектів з будівництва портів в Ленінградській області може позначитися на завантаженні українських портів, через які йде значна частина російського експорту добрив і аміаку.
Виробниками мінеральних добрив для сільськогосподарських підприємств було поставлено 348,9 тис. тонн мінеральних добрив у перерахуванні на живильні речовини, з них 314,7 тис. тонн – азотних, 29,5 тис. тонн – фосфорних і 4,7 тис. тонн – калійних. Але аграрії не розрахувалися за отримані добрива. За станом на квітень 2000 року фактично було повернуто тільки 40% заборгованості сільськогосподарських товаровиробників за отримані в 1997-1999 роках мінеральні добрива. Загальний борг сільськогосподарських підприємств за поставлені в 1997-1999 роках добрива в квітні 2000 року складав 890 тис. тонн продовольчого зерна.
Трохи менше половини українського експорту аміаку забезпечує Одеський припортовий завод. Приблизно по 16—17% приходиться на «Стирол» і Сєвєродонецький «Азот». Близько 10 відсотків експорту аміаку приходиться на Черкаський «Азот» і майже 5% — на «Дніпроазот», Рівненське підприємство експортує менш 2% українського аміаку. Велика частина української продукції відправляється в Туреччину й Іспанію.
Найбільші обсяги карбаміду з України експортує концерн «Стирол» — більш чверті загальних обсягів. Ще 20% забезпечує Одеський припортовий завод. На частку «Дніпроазота» приходиться близько 15%. Основний потік експорту йде в Туреччину, Італію і Бразилію.
В Україні концерн «Стирол» є лідером по експорту аміачної селітри — майже 40% експортної продукції зроблено на цьому підприємстві. На частку Сєвєродонецька і Черкас приходиться відповідно 18,5% і 12%.
Основні споживачі української продукції — США, Іспанія, Туреччина, країни Західної Європи.
Експорт карбамідоаміачних сумішей забезпечений за рахунок черкаського «Азоту» і «Стиролу». Експорт цієї продукції спрямований, головним чином, у США.
Сульфат амонію з України експортують, крім коксохімічних заводів, черкаський «Азот» і «Сумихімпром». Велика частина сульфату амонію адресована в Туреччину і Єгипет.
Ріст експорту
Українські компанії торік відправили на експорт більш 6 млн 55 тис. тонн мінеральних добрив і аміаку (щомісяця — близько 504 тисяч тонн). Незважаючи на різке зниження виробництва в липні, за підсумками семи місяців 2000 року середньомісячний показник експорту українських компаній склав 516 тисяч тонн.
Причому 50,5% з них приходиться на карбамід, 20,7 % — на аміак, майже 15% — на аміачну селітру, трохи більше 5% — на карбамідо-аміачні суміші і ще 4,5% — на сульфат амонію. Самим експортованим з України не азотним добривом є ДАФ (близько 2% від загальної маси експортних постачань) і суперфосфати — 1,2%.
Основні проблеми та перспективи розвитку
ЛІТЕРАТУРА:
1.
Розміщення продуктивних сил України, К., видавничий дім “Юридична книга”, 2001
2.
Соціально-економічна географія України, навчальний посібник / за ред. Проф. Шаблія О.І. Львів, Світ, 2000
3.
Розміщення продуктивних сил України, навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / Пітюренко Ю.І., Олійник Я.П. та ін.-К., КНЕУ 2000
4.
Виробництво і експорт мінералних добрив Росії та України, Задворний А., журнал “Хімкур’єр”, К., 2001
5.
Організація агрохімічного обслуговування в Україні/ Кучер О., Корчинська О. журнал інституту аграрної економіки УААН, К.,2000
6.
Виробництво мінеральних добрив в Україні: орієнтація на внутрішній ринок/ Цхведіані В. К., 2001
7.
Географія України, навчальний посібник / Масляк П.О.,Шищенко П.Г. К.,“Зодіак-Еко”, 1998
8.
Продуктивні сили економічних районів України l Чернюк Л.Г., Горська О.В., Фащевський М.І. та ін.- КЗАТ “НІЧЛАВА”, 2000