Ф Р А Н Ц І Я

Франція — одна з найбільших капіталістичних держав; вона розташована в західній частині Європейського материка. Територія Франції — 552 тис. км2, а населення — близько 46 млн. чіл. З півдня країна омивається теплими водами Середземного моря, де Франції належить Корсика. У західних берегів країни ні вдень, ні вночі не змовкає гучний подих хвиль Атлантичного океану. А від північної сусідки – Великобританії — Францію відокремлюють морські протоки Ла-Манш і Па-де-Кале. На північному сході, у Фландрії й Арденнах, Франція межує з Бельгією і Люксембургом. Далі, до сходу, височіють куполообразні вершини Вогезів. Тут проходить франко-германська границя. Досягши р. Рейну, прикордонні стовпи круто повертають до півдня, піднімаючись усе вище і вище: спочатку на гірські схили Юри, по яких проходить границя зі Швейцарією, а потім на покриті снігами хребти Альп, що відокремлюють Францію від Італії. Тут знаходиться сама висока гора Західної Європи – Монблан (4810 м). Альпійські хребти прорізані глибокими і досить широкими долинами, зручними для повідомлення. На південно-заході лежить менш висока, але важкодоступна гірська система Піренеїв. Вона утворює природну границю Франції з Іспанією і невеликою державою Андоррою.

У стародавності на території сучасної Франції жили племена кельтів (галлів) і країна називалася Галлією. У V в. Галлію завоювали франки — народ, що прийшов із правого берега Рейну (від них країна одержала свою назву — Франція). Франки асимілювали з кельтами.

Під час, що передує другій світовій війні уряд Франції разом з урядами Великобританії і США потурав агресивній політиці фашистської Німеччини. Він не перешкоджав німецьким фашистам окупувати Австрію і Чехословаччину і цим сприяв розв’язанню другої світової війни. Після того, як Німеччина в 1939 р. напала на спільницю Франції — Польщу, обурювання французького народу змусило уряд оголосити війну Німеччині. Але це була “дивна війна”. Французьке військове командування не збиралося воювати з Гітлером, і, коли в травні 1940 р. гітлерівські війська вторглись у Францію, реакційний французький уряд здав Париж і капітулював перед фашистськими агресорами. Але наприкінці 1944 р. французькі патріоти, натхнені перемогами СРСР і його союзників над гітлерівською Німеччиною, за допомогою англо-американських військ звільнили свою країну від німецьких окупантів. Ще було багато військових конфліктів, у яких Франція брала участь. Кілька років французькі імперіалісти вели війну в проти повсталого В’єтнаму. 7 років вони вели війну в Алжирі, народ якого вимагав незалежності. У 1956 р. Франція разом з Великобританією й Ізраїлем почала збройну інтервенцію в Єгипет. Але Єгипет був підтриманий багатьма миролюбними країнами (у т.ч. і СРСР). У 1961 р. у Франції різко активізувала свою діяльність Секретна збройна організація (ОАС). У країні виникла погроза фашизму, але урядові удалося розв’язати цю важку ситуацію.

Франція — високорозвинена індустріально-аграрна країна. По обсягу промислового виробництва вона займає четверте місце в Європі після США, Англії і Німеччини. Її промисловість і сільське господарство дуже різноманітні, як різноманітні природні умови країни.

На рудниках Франції добувають багато залізної руди і бокситів, вугілля і калійні солі; на гірських ріках побудовані гідроелектростанції. На машинобудівних заводах умілими руками французьких робітників створюються автомобілі і локомотиви, верстати і трактори, мотори і різне устаткування; на верфях портових міст будуються судна. Хімічні підприємства роблять кислоти, штучне волокно, барвники, пластмаси, медикаменти. Здавна Франція славиться парфумерними виробами. Текстильні фабрики випускають тканини бавовняні і лляні, із синтетики і натурального шовку.

У Франції вирощуються майже всі сільськогосподарські культури помірного поясу; пшениця і ячмінь, кукурудза й овес, цукровий буряк і картопля. Виноградники і сади є майже у всіх районах Франції. На сонячному узбережжі Середземного моря дозрівають маслини, апельсини, лимони й інші фрукти; тут же розводять багато квітів, особливо троянд. На півночі країни розташований найважливіший вугільний басейн Франції. Він дає майже половину вугілля, що добувається в країні. Власного вугілля Франції не вистачає, зате залізної руди так багато, що значна частина її йде на експорт. Головні поклади залізної руди знаходяться на північному сході країни — у Лотарингії. Там зосереджено і більшість металургійних заводів.

Франція — морська країна. У північних границь її холодні, зі свинцевим відливом хвилі плескаються біля крутих берегів, вимивають м’які вапнякові породи й утворять скелі самої вигадливої форми. Людям прийшлося багато попрацювати, щоб створити зручні для морських судів порти. Самий великий з них – Гавр — розташований у широкому усті р. Сени. Могутня бетонна дамба захищає численні причали і доки від морської стихії. У дамбі залишені лише “ворота”, через них в’юнкі буксири тягнуть на довгих канатах океанські кораблі в порт. Суди під прапорами різних країн привозять у Гаврський порт тюки бавовни і вовни, мішки кави і рису, каучук, червоне дерево для виготовлення дорогих меблів, пряності й інші товари.

Гавр — перший французький порт по пасажирських перевезеннях і другий, після Марселя, по перевезеннях вантажів. З діяльністю цього порту тісно зв’язане життя міста. Жителі Гавра обслуговують гостей прибуваючих на судах. У Гаврі працюють судноверфі, заводи і фабрики, що переробляють нафту і різну сировину, що завозиться в порт. Місцева промисловість не в змозі переробити всю імпортну сировину, тому Гавр — великий перевалочний пункт. Бавовна і вовна, наприклад майже цілком направляються в північно-східні центри текстильного виробництва — у