Республіка Казахстан
Площа — 2,7 км2.
Населення — 16,8 млн осіб.
Столиця — Астана (286 тис. осіб).
Казахстан займає велику компактну територію в Центральній Азії на південь від Уралу і на схід від Каспійського моря. Найбільша протяжність з півночі на південь — 1700 км, з заходу на схід — 3000 км.
Формування території. Територія нинішнього Казахстану з давніх ча-сів була транзитною для завойовників-кочівників, що йшли на захід. У УІІ-Х ст. тут проходили тюрки, в XII ст. — монголи. У XV ст. утворилось Казахське ханство. Великої шкоди господарству і населенню наносили на-біги джунгарів у XVII ст.
У цих умовах казахські хани північно-західних і центральних районів у першій половині XVIII ст. прийняли російське підданство. Приблизно в цей же час оформилась так звана гірка лінія — смуга розселення козаків, що захищали землеробські райони Сибіру від наскоків кочівників, уздовж ланцюга гірко-солоних озер на просторі від Оренбурга до Омська. У середині XIX ст. вся територія Казахстану була приєднана до Росії. На півдні збудували декілька фортець, в т. ч. і "Вєрний" (Алмати). З цього часу розпочина-ється процес залучення регіону в систему загальноросійської економіки.
У Російській імперії Казахстан був однією з найбільш відсталих колоніальних окраїн. Промисловість представляли в основному гірничовидобувні галузі (видобуток срібла, мідної руди, кам'яного вугілля).
Після революції 1917 р. у північних районах сучасної території Казахстану була створена Киргизька республіка зі столицею в Оренбурзі. У 1925 р. столицю перенесли в Кзил-Орду, а в 1929 р. — в Алмати.
26 липня 1920 р. у складі РРФСР була утворена Киргизька АРСР, перейменована пізніше (19 квітня 1925 р.) в Казахську АРСР.
5 грудня 1936 р. Казахстан став союзною республікою. У 30-х роках тут велося активне промислове будівництво. Наприкінці 50-х років почалось освоєння цілинних і перелогових земель. У 1960-1965 рр. на базі п'яти північних областей (Кокчетавської, Кустанайської, Павлодарської, Північно-Казахстанської і Цілиноградської) був утворений Цілинний край.
У грудні 1991 р. Казахстан став незалежною президентською республі-кою з постійно діючим професійним парламентом, який складається з па-лати депутатів і сенату.
З 1997 р. столиця в черговий раз "переїхала" — на цей раз в Акмолу, яка була перейменована в Астану.
В адміністративному відношенні Казахстан поділяється на 14 облас-тей: 1. Акмолинська; 2. Актюбінська; 3. Алматинська; 4. Атирауська; 5. Східно-Казахстанська; 6. Жамбильська; 7. Західно-Казахстанська; 8. Караган-динська; 9. Кустанайська; 10. Кзилординська; 11. Манґистауська; 12. Пав-лодарська; 13. Північно-Казахстанська та 14. Південно-Казахстанська.
Чисельність населення — 16,3 млн осіб. Густота населення — 6,0 осіб на 1 км2. Міське населення — 61%. Офіційна мова — казахська, релігія — іслам (47%), російське православ'я (44%), українські католики (2%), про-тестанти (2%), інші (5%).
Грошова одиниця — тенге.
Природно-ресурсний потенціал. На території Казахстану знаходить-ся одна з найглибших у світі западин — Карагіє (132 м) і піднятий на висоту понад 6500 м масив Хан-Тенгрі.
Переважну частину території займають обширні слабо розчленовані рівнинні простори, в деяких частинах зі зруйнованими древніми горами.
Казахський дрібносопковик, що займає центральну частину країни, — це залишки древніх гір, які в палеозої пережили період складчастості, супроводжуваної вулканічними процесами. Гірські райони займають лише крайній схід і південний схід країни. Найвищими хребтами є Заілійський і Джунгарський Алатау.
Різноманітність і великі запаси корисних копалин Казахстану пов'яза-ні зі складністю геологічної будови території — древнім складчатим фун-даментом і крихким осадовим чохлом. Головне багатство надр — кольоро-ві, чорні та рідкісні метали. З осадових переважають нафта і газ, кам'яне і буре вугілля, фосфорити, боксити, кухонна сіль.
На заході зосереджені нафта і газ, уран, фосфорити, хром. Північ багата залізними рудами, золотом, кам'яним вугіллям; видобувають бок-сити, азбест, кухонну сіль. У східній частині — переважають поліметалічні руди. У центрі — руди чорних металів (залізо, марганець) і мідь, а також поклади коксівного кам'яного вугілля Карагандинського басейну. На півдні — родовища фосфоритів Каратау і Текелійське родовище поліметалічних руд. Повсюдно є запаси сировини для промисловості будмате-ріалів.
Значна віддаленість території від океанів надає їй рис, характерних для континентального типу клімату. Літо жарке з середніми температура-ми липня +22...+27°С. Зима в північних і центральних районах сувора з середніми температурами січня -16...-12°С, на півдні вище -10°С. Відкри-тість країни для північних вітрів часто приводить до проникнення холод-них повітряних мас далеко на південь.
Більшість районів має посушливий клімат з малою кількістю опадів (від 80-100 мм щороку на заході до 300 мм на сході). У деяких частинах країни на підвітрених схилах, в передгір'ях випадає до 1000 мм в рік. Опади випадають переважно у теплий період. Сніговий покрив сягає 10-30 см. Це не дає змоги вирощувати озимі культури, але сприяє використан-ню значних площ під зимові пасовища.
Через сухість клімату річкова мережа розвинена слабо. Великі ріки — Іртиш і Сир-Дар'я — беруть початок за межами країни в гірських районах. Підняття рівня води припадає на літо, що є сприятливим фактором для поливного землеробства. Менш значні ріки: Урал, Тобол, Ішим, Емба, Тургай.
Більша частина озер (їх декілька тисяч) зосереджена на півночі, а найбільші — Балхаш, Зайсан, Алаколь — у східних і південно-східних районах. На значному простяганні країна виходить на узбережжя Каспійського і Аральського морів.
На більшій частині рівнинного Казахстану простежується чітка широтна зональність з характерним ґрунтово-рослинним покривом.
Простори Лісостепової і Степової зон, що займають північ країни, сильно розорані, ґрунти часто засолені. Ділянки злакового різнотрав'я ви-користовуються для випасу тварин. Південніше Степової зони простяга-ються напівпустелі, які поступово переходять в
