Першовідкривачі й пірати, охоплені

жадобою слави і багатства... штурму-вали

світ амазонських вод,

напівтаємничий і напівлегендарний,

незай-маний і священний..

Р. Морзе

Восени 1499 року від берегів Іспанії відпливла флотилія з чотирьох каравел і взяла курс на південний захід. Нею ко-мандував Вісенте Яньєс Пінсон, який брав участь у пер-шому поході Колумба. Пі-знавши смак подорожей і вже заражений бацилами често-любства, він вирушив шукати в далеких країнах золото і коштовності.

Каравели перетнули Атлантич-ний океан і в січні 1500 року підійшли до східного виступу Південної Америки приблизно близько 6° південної широти. Одного разу флотилія збилася з дороги і втратила землю з поля зору. Невдовзі стався ди-вовижний випадок: океан, по якому пливли каравели, був повен... прісної води.

Порадившись, моряки дійшли висновку, що перебувають у районі впадіння в океан якоїсь величезної річки, їхні припущення підтвердились. Знайшовши один із рукавів гирла, іспанці піднялися по ньому вгору на кілька кілометрів. По дорозі їм зустрілося кілька індіанських селищ, їхні жителі привітно зустріли прибульців, однак ті мали зовсім не мир-ні наміри: висаджувались на берег і влаштовували полювання на індіанців, їм удалося захопити в полон понад тридцять чоловік. Цей живий «товар» вони збиралися вигідно продати після повернення.

Так було покладено початок «страхітливій чумі» — рабству і рабо-торгівлі на південноамериканському континенті.

Одного разу, немовби з метою помститись за вчинені злочини, на каравели піднялася величезної сили хвиля, яка прийшла з океану. Це була страхітлива амазонська поророка. Вона пошкодила і розкидала судна іспанців.

Приголомшені моряки довго не могли прийти до тями. Тільки-но вода спала, уцілілі каравели з'єдналися і поквапились піти з небез-печного місця.

Не знайшовши ні золота, ні коштовностей, втративши половину фло-тилії і частину екіпажу, Пінсон у вересні 1500 року повернувся на бать-ківщину. В трюмах уцілілих кораблів було трохи сандалового дерева, цукрової тростини, різних дивовиж та полонені напівживі інді-анці.

Зате географічні результати подорожі дуже великі: були відкриті північно-східне узбережжя Південної Америки і гирло Амазонки. Одного разу, це було 24 червня 1542 року, мандрівники безшумно пристали до одного із селищ, маючи намір поповнити запаси провіанту. Довкола панувала тиша, та щойно люди зійшли на берег, як на них посипався град списів і стріл. Натовп індіанців навально атакував зайд і так само швидко розсіявся після залпів із мушкетів. Однак незваним гостям довелося поквапливо відступити.

Після бою іспанці розповідали, що їм довелося битися із лютими індіанцями, які спритно володіли списами і луками. Довге волосся вкривало їхні плечі і спини, а на стегнах вони мали короткі спіднички.

У щоденнику Карвахаля з'явився відповідний запис, в якому ви-словлювалося припущення, що іспанці потрапили в країну амазо-нок.

Епізод бою іспанців з «амазонками» мав свої наслідки. По-перше, Велику ріку назвали рікою Амазонок, а пізніше переінакшили в Ама-зонку.

Так було відкрито царицю річок Амазонку. Що ж до її витоків, то знадобилося ще два століття на те, щоб розгадати їх таємницю. Однак в Амазонки є ще немало таємниць, і немало часу і праці пот-рібно на те, щоб пізнати її загадковий світ. Найбільша річка світу жде нових першовідкривачів і дослідників.

Амазонка—найбільша річка на нашій планеті, її витоки—могутні гірські річки Мараньйон і Укаялі — беруть початок у Перуанських Ан-дах. Після їх злиття Амазонка протягом кількох тисяч кілометрів тече рівниною і біля міста Белена впадає в Атлантичний океан.

На цьому довгому шляху, який простягнувся від одного краю південноамериканського материка до другого, велику річку живлять сила-силенна приток, причому 17 із них являють собою великі річки зав-довжки від 1500 до 3500 кілометрів. Одні з них за водністю такі, як Дніпро, а інші—як Об чи Лена. Наймогутніші притоки—Пурус, Ріу-Негру, Мадейра, Тапажос, Шінгу, Токантінс. До недавнього часу ніхто до пуття не знав, яка довжина Амазонки і яка її водоносність. Сперечалися також, який витік Амазонки голов-ний—Мараньйон чи Укаялі? Суперечка розв'язалась на користь пер-шої з цих річок, бо в місці їх злиття Мараньйон несе води в кілька разів більше, ніж Укаялі.

У багатьох джерелах і досі вказується, що найдовша річка на землі —Ніл (6671). Довжина Амазонки від початку Мараньйону близь-ко 6500 км, та коли її заміряли від витоків Укаялі, виявилося, що Ама-зонка довша за Ніл, це найдовша річкова система у світі—понад 7000 км.

В Амазонки найбільший басейн — близько 6,9 мільйона км2. На цій площі вільно могли б розміститися Австралія (цілий материк!) або США її займають Бразілія, Болівія, Перу, Еквадор і Колумбія.

Колиска Амазонки лежить в Андах, де переважають скелясті без-лісі гори, а клімат суворий і несприятливий для людини. Мараньйон довго тече в горах паралельно до берега океану по дну глибокої гірської складки. Перетворившись на могутній потік, він починає єди-ноборство з гірськими кряжами і виривається на простір із тісних обіймів Анд.

Місце прориву Мараньйону — одне з найчудовіших на всій земній кулі. Місцевість — дика й надзвичайно мальовнича; вона вже нічим не нагадує суворого і пустельного району витоків річки. Що далі тече Мараньйон на схід через Монтану (так називається тут гірсько-лісова місцевість), то жаркішим і вологішим стає клімат, буйнішою і розкіш-нішою рослинність, багатшим і різноманітнішим тваринний світ.

На ділянці прориву Мараньйон утворює 27 понго-скслястих каньйо-нів, таких вузьких, що по їх дну немає місця навіть для стежки. У кожному понго Мараньйон кипить, нуртує і шалено мчить свої води, стиснені прямовисними скелястими стінами ущелин.

Останнє і найвідоміше звуження називається Понго де Мансеріче— «Ворота папуг».