жителі здавна торгували хлібом, жили мирно. Дослідники і історики, і серед них відомий чеський вчений-славист Павел Йосеф Шафарик, доводили, що древнє городище - будучий Житомир - виникло як центр племені житичей. Назва міста - мир житичей, як і самого племені, основним заняттям якого було хліборобство, походить, як важають, від важливої в цьому краї культури. Існують свідчення про те, що в давнину навіть в центрі міста сіяли жито, ячмінь, стояли вітряки. Про місто казали: «Мир і жито», «Мир житичей». Можливо також, що Житомир - скорочена форма від слова «животомир», тобто символ мирного спокійного життя.
В дійсності ж історична доля Житомирщини ніяк не була мирною. Ремісникам не раз доводилось залишати свої оселі, братись за зброю, щоб відстояти волю і незалежність.
В 1240 році Житомир, як і інші міста Київської Русі - загальної колиски трьох братніх народів - руського, українського і беларуського, зазнав нападу багаточисельних орд хана Батия. Місто було повністю розорене, мирне населення вбите і забране в рабство.
В 1320 році житомирську фортецю захопили литовські князі. В ці ж роки збільшились набіги кочовиків. Місцеве населення будувало оборонні споруди з підземними ходами, на останки яких ще й досі натрапляють будівельники. Міщани мужньо захищались від ворогів. Жорстокі і спустошувальні набіги, як правило, супруводжувались пожежами. В 1399 році золотоординський хан Едигей розгромив військо литовського князя Вітовта, захопив і пограбував Житомир. За словами литописця, «…без меры много зла сотвориша» набіг кримських татар в 1469 році. Вщент розбили місто орди хана Менглі-Герея в 1482 році. Ще не раз за свою історію Житомир лежав у руїнах і знову відроджувався.
В 1444 році Житомир отримав магдебургське право. Місто поступово зростало, будувалося, розвивались ремесла, торгівля. Його центром і найбільшою спорудою був замок. В 40-х роках 16 століття він був перебудований і укріплений за проектом місцевого архітектора Семена Бабинського. Його товсті стіни були оточені оборонітельнім рвом, який був заповнений водою.
Після Люблинської унії 1569 року Житомир потрапляє під владу польських магнатів. Жорстока експлуатація зі сторони шляхти, соціальна нерівність і національно-релігійний гніт змушували населення з зброєю в руках виступати проти завойовників.
Коли в 1594-1596 роках вибухнуло народне повстання під проводом Северина Наливайка і Григорія Лободи, житомиряни мужньо воювали в селянсько-козацьких загонах. Визвольна війна українського народу проти польсько-шляхетського панування, яку очолив видатний полководець і державний діяч Богдан Хмельницький, викликала нову хвилю народного руху. В 1648 році військо Богдана Хмельницького штурмом взяло житомитрський замок, а в 1651 році на північній околиці Житомира козацькі загони Івана Богуна розбили 17-тисячну армію польського князя Четвертинського. Тоді ж в місті побував Богдан Хмельницький.
Історичною подією в житті двох братських народів стало з’єднання України з Росією, проголошене Переяслівською радою в січні 1654 року. Але шляхетська Польща не змирилась з втратою українських земель і почала війну проти Росії; вона тривала більше десяти років. За Андрусівським перемир’ям 1667 року Житомир знову відійшов до Польщі. Але боротьба проти загарбників не припинилась. Жорстока експлуатація, соціальне безправ’я, панування католицякої церкви не могло не викликати невдоволення населення. В 1702-1704 роках поблизу Житомира діяли повстанські загони Семена Палія. В кінці 60-х років 18 століття на Правобережній Україні вибухнуло селянське повстання (Коліївщина) на чолі з народними героями Максимом Залізняком і Іваном Гонтою, яке охопило і Волинь.
Шляхта обрала Житомир місцем судової розправи з повстанцями. В селі Кодня, в сімнадцяти кілометрах від Житомира, було страчено коло трьох тисяч учасників повстання. На одному з курганів, де захоронені загиблі, встановлено пам’ятний знак.
Пройшли роки іноземного панування. В 1793 році Житомир у складі Правобережної України знову з’єднався з Росією. Це сприяло закріпленню економічних і культурних зв’зків з російським народом.
Яким же Житомир був у 18 столітті? Уявлення про це дає карта 1771 року. Там, дезараз знаходяться вулиці Пархоменко, Московська, Пушкінська, Короленко, був центр міста забудований переважно невеликими одноповерховими цегляними і дерев’ними будинками. Тут же, в центрі, знаходились чотири монастирі, дві духовні семінарії, кафедральний костьол.
В 1804 році за наказом царського уряду Житомир був офіційно затверджений адміністративним центром Волинської губернії.
3.2 Геологічні пам’ятки природи
В області багато цікавих геологічних пам’яток природи. Серед унікальних геологічних феноменів-Словечансько-овруцький кряж. Це Поліське диво розташоване на півночі Житомирської області,-справді дивовижне місце, яке хвилювало й хвилює вчених,-геологів,географів, біологів. При виїзді з Словечного, на південно-західній околиці його,обабіч шляху раптом «виростають» круті схили, зарослі ліщиною, крушиною, старими соснами та кленами. А піднявшись на узвишшя, ви побачите, як ці схили, то забираючись вище, то опускаючись нижче, тягнуться далі й далі, аж поки не зникнуть за видноколом.
Вони простяглися із сходу на захід більш як на 50 кілометрів, часом сягаючи в ширину 17-20 кілометрів.
Все це,щотепер має назву Словечансько-Овруцького кряжа, своєю історією сяга у далеке минуле, від якого нас відділяє принаймі 1200 мільйонів років.
Про це диво природи відомий дослідник Полісся академік П. А. Тутковський писав:»...Словечансько-Овруцький кряж з ййого оточченням був довгий час якоюсь легенддаарною, таємничою країною, про яку існували лише чутки та перекази;ще з давнини чутки ці та перекази цікавиливчених, але дістатися до цієї малодоступної легендарної країни було надто важко. Ця країна справді містить у собі знамените скупчення оригінальних, своєрідних, величних, особливо геологічних і географічних явищ-ціле скупчення чудес природи, що нагадує в мініатюрі знаменитий Ієлоустонський парк(у штаті Каліфорнія, США). Країна ця варта докладного дослідження з боку природників,