право на створення приватних церковних шкіл;

право на викладання релігії у державних школах.

Свободу визнаним законом церквам і релігійним об'єднанням гарантує стаття 15 Основного закону, де виразний наголос зроблено на прив'язці до загальних державних законів. Засадниче врегулювання стосунків між державою і церквою ґрунтується відносно Католицької церкви на Конкордаті 1933/34 рр., відносно Євангелічної церкви - на Законі про протестантів (1961), відносно Ізраелітського релігійного товариства - на Законі про ізраелітів (1890), відносно православних церков - на Законі про православ'я (1967), а відносно мусульман - на Законі про іслам (1912). Стосунки з іншими визнаними законом церквами та релігійними об'єднаннями врегульовані Законом про визнання віри (1874).

Згідно з австрійським законодавством ("Закон про релігійне виховання дітей"), кожен підліток з 14 років може самостійно обирати собі релігію.

В австрійських школах викладають не тільки римо-католицьку релігію. Діти, що належать до менших церков і громад віруючих, відвідують уроки своїх релігій, причому викладач релігії одержує платню від держави.

Федеральний устрій

Демократична Республіка Австрія є федеративною державою і складається із самостійних земель: Бурґенланду, Каринтії, Нижньої Австрії, Верхньої Австрії, Зальцбурґу, Штирії, Тиролю, Переднього Арльберґу і Відня.

Упродовж столітнього історичного розвитку австрійські федеральні землі перетворилися на специфічно позначені етнічні, господарські і культурні єдності. Це, серед іншого, пов'язане з різким поділом австрійської території на ландшафтно-природні області. З огляду на рельєф, рослинність і клімат, федеративна територія разюче неоднорідна. Різноманітні життєві звички, діалектні особливості, звичаї і народні строї населення створюють широкий спектр австрійської самобутності.

Центри регіонального історичного і культурного розвитку є столицями федеральних земель, а такі міста, як Ґрац, Інсбрук чи Зальцбурґ, є, до того ж, колишніми князівськими резиденціями і центрами управління, вони відіграли значну роль у становленні Австрії. Особливою ж мірою це стосується столиці федерації, Відня, який упродовж багатьох століть був центром багатонаціонального європейського цісарства.

Наведені далі числа мешканців окремих федеральних земель і міст спираються на висліди останнього перепису населення (1991).

Бурґенланд

3.965 кв. км, 270.880 мешканців.

Найпівденніша федеральна земля Австрії межує з Нижньою Австрією і Штирією. Вона виділилася 1921 року з німецько-мовних околиць Угорщини після того, як за Сен-Жерменською мирною угодою (1919) була віднесена до Австрії.

Бурґенланд - визнаний аграрний край. Тут вирощують пшеницю, кукурудзу і овочі, але найважливішою сільськогосподарською продукцією є фрукти і передусім вина. Поряд із ланами розташовані підприємства з переробки і консервування. Чарівні краєвиди Бурґенланду притягають численних відвідувачів. Але найбільшою принадою для туристів є Нойзідлерське озеро, єдине степове озеро Центральної Європи. Завдяки членству Австрії в ЄС Бурґенланд став надзвичайно привабливим і для інвесторів.

У столиці цієї землі, Ейзенштадті (близько 10.000 мешканців), творив Йозеф Гайдн, похований тут у Гірській церкві. В замку Естергазі в Ейзенштадті відбуваються Бурґенландзькі Гайденівські фестивалі. В липні і серпні на Озерній сцені в Мюрбіші (на Нойзідлерському озері) виконують оперети. В липні відбуваються і Лекенгаузенські фестивалі камерної музики.

Каринтія

9.533 кв. км, 547.798 мешканців.

Каринтія - найпівденніша федеральна земля Австрії. Гірська Верхня Каринтія на заході разом із Нижньокаринтським басейном на сході витворюють оточену зусібіч високогір'ями ландшафтну єдність. Так звана "австрійська Рів'єра" на Вертерському озері, в безпосередній близькості до столиці землі Клаґенфурта (близько 89.000 мешканців) і купальні на Оссіахському і Мільштеттерському озерах є привабливими місцями екскурсій для австрійських і зарубіжних гостей; окрім четвертого великого озера, Вайсенського, в Каринтії є ще близько двохсот середніх і маленьких озер. Багато туристів, що цікавляться культурою, поєднують свій відпочинок у Каринтії з відвідинами заходів "Каринтійського літа".

У Південній Каринтії вже впродовж століть проживає словенська етнічна група. У долині Нижнього Ґайлю, Розенській і Яунській долинах мешкають разом словенське- і німецькомовні каринтійці.

Великі електростанції у високогір'ї і на Драві роблять вирішальний внесок у постачання Австрії електроенергією. В цій федеральній землі видобувають також залізну руду, свинець, цинк, вольфрам і магній. Окремі галузі промисловості Каринтії належать до найпередовіших у світі, скажімо, виробництво електроніки у Філласі. Важливими галузями є електро-хімічна промисловість, а також деревообробна, будівельна і кам'янодобувна. Ферлахські зброярі виробляють відомі в цілому світі мисливські рушниці. Філлах (приблизно 55.000 осіб), що лежить неподалік від словенського та італійського кордонів, є найбільшим транспортним і залізничним вузлом Південних Альп.

Нижня Австрія

19.174 кв. км, 1.473.813 мешканців.

Через Нижню Австрію, так само як і через сусідню Верхню Австрію, протікає Дунай. Це найбільша за площею австрійська федеральна земля. Від 1986 року її столицею є Санкт-Пельтен (близько 50.000 мешканців). Так само як і у Верхній Австрії, тут ще з берігся старий адміністративний поділ на "дільниці" - скажімо, Винова дільниця, Лісова дільниця.

Серед інших федеральних земель Нижня Австрія має найбільші посівні площі, ріллю, сади і виноградники. У виробництві багатьох сільськогосподарських продуктів, скажімо, пшениці чи цукрового буряку, вона веде перед в Австрії. Нижньоавстрійські вина з Вахау, околиць Відня, із Ґумпольдскірхена, Бадена чи Феслау високо поціновують знавці.

Разом із тим, це історичне ядро австрійської держави багате і на корисні копалини, до того ж, це індустріальний край. На північ від Дунаю зосереджені найбільші поклади нафти в Австрії. Нафтопереробні заводи у віденському передмісті Швехаті мають очисну спроможність 10 млн тонн на рік. Великі хімічні, металургійні, залізообробні, текстильні і харчові підприємства розташовані переважно в південній частині Віденського басейну.

На Дунаї і одній із його приток, Кампі, збудовані найважливіші для електропостачання Австрії великі електростанції. В промисловій зоні довкола Відня зосереджені також і кілька найбільших теплових електростанцій, приміром, ТЕС у Корнойбурзі та Гоге-Ванді чи вугільна електростанція