Нижня Австрія багата на археологічні знахідки та пам'ятки культури. Важливі знахідки датуються кам'яною добою (наприклад, Віллендорфська Венера) і часами Римської імперії (скажімо, табір Карнунтум). Романські і готичні скити й церкви, чудові барокові монастирі та замки роблять Нижню Австрію дуже цікавою для знавців мистецтва. Різноманітні мистецькі програми міжнародного значення проходять у рамках Дунайського фестивалю "Нижня Австрія".

Верхня Австрія

11.980 кв. км, 1.333.480 мешканців.

Земля "на Еннсі" - це ландшафтна тріада: на півночі Гранітно-гнейсова височина, відтак відділене долиною Дунаю передгір'я Альп, що на півдні переходить в австрійську частину Зальцкаммерґуту і Високих вапнякових Альп.

Озерні терени верхньоавстрійського Зальцкаммерґуту належать до найчарівніших краєвидів Австрії. Води Аттерського, Траунського і Вольфґанзького озер - це тільки найвідоміші - не такі теплі, як у каринтійських озерах, та й природа дещо суворіша. Гальштад на однойменному озері дав назву цілій праісторичній добі (Гальштадська культура).

Сільське господарство особливо процвітає у пагористій місцевості цієї землі. Тут містяться також другі за важливістю поклади нафти і газу. Низка великих електростанцій збудована на Дунаї та його притоці, Еннсі.

Верхньоавстрійській економіці притаманна вже впродовж десятиріч надзвичайна динаміка. Приблизно чверть сукупного австрійського імпорту походить звідси. Дві третини його надходить до Європейського Союзу. Довкола столиці цієї землі, Лінца-на-Дунаї (близько 203.000 мешканців), з його сучасним торговельним портом, розташовані великі підприємства рудної, залізної та хімічної промисловості. Інші важливі осередки промислового виробництва - це Вельс, Ґмунден, Штайр і Феклябрук.

Міжнародні ярмарки у Вельсі й Ріді демонструють здобутки промисловості й сільського господарства Верхньої Австрії.

А в культурному плані їх доповнюють щорічні Міжнародні Брукнерові фестивалі, що відбуваються в Лінці.

Зальцбург

7.154 кв. км, 482.365 мешканців.

Від прадавніх часів тут видобувають сіль. Звідси й походить назва міста і землі (давня слов'янська назва - Сольгород). Ця федеральна земля охоплює частину Вапнякових Альп, західний Зальцкаммерґут з його озерними теренами, східні Кітцбюгельські Альпи, північний Високий Тауерн і західний Низький Тауерн.

Столиця цієї федеральної землі, Зальцбург (близько 144.000 мешканців), є штаб-квартирою земельного уряду і престольним містом архієпископа зальцбурзького. Після 1915 року "місто Моцарта", а разом із ним - і вся земля Зальцбург, - перетворилися на "мекку" міжнародного туризму. Стара частина Зальцбурга зберігається як суцільний витвір мистецтва історичної ваги. Всесвітню славу мають курорти Бадґастайн і Бад-Гофґастайн із його знаменитими термальними джерелами. Відомими центрами зимових видів спорту є, наприклад, Зальбах-Гінтерґлемм, Цель-на-Зее і Капрун. Капрун зажив міжнародної слави завдяки Тауернській електростанції Ґлекнер-Капрун.

Поряд із економічним піднесенням Зальцбурга, зокрема в секторі обслуговування, високорозвинутій, почасти експортно-інтенсивній спеціальній промисловості і надзвичайно успішній туристичній діяльності, відбувався культурний і науковий розквіт. Започаткований ще 1920 року Зальцбурзький фестиваль, знаний у всьому світі, доповнюється заснованим Гербертом фон Караяном Великоднім фестивалем і Зеленосвятськими концертами.

Штирія

16.388 кв. км, 1.184.720 мешканців.

Штирію (дослівно "Штиріська марка") називають ще "Зеленою маркою" - розлогі ліси вкривають приблизно половину її поверхні, а ще чверть займають галявини, луки, полонини і виноградники. Північну частину землі, гористу Верхню Штирію, завдяки покладам залізної руди й розташованим тут підприємствам рудної та сталевої промисловості називають також "Залізною маркою".

Штирія веде перед у гірничо-видобувній промисловості всієї Австрії. Дев'ять десятих залізної руди, яку видобувають в Австрії, походять зі штирійських Рудних гір. У Північній Штирії видобувають буре вугілля. Штирія має багаті поклади магнію, вироби з якого експортують у багато країн світу. Науковим центром гірничовидобувної промисловості є Гірничий університет у Леобені.

Центрами залізообробної, сталеливарної промисловості, як і машинобудування, є долини Муру і Мюрцу. Велике значення має і виробництво целюлози та паперу, а також електронна промисловість. Саме в цій галузі (скажімо, виробник чіпів AMD), а ще в сфері екотехніки та виробництва штучних матеріалів багато новаторських місцевих підприємств здобули собі міжнародне ім'я. Сучасні автомобільні підприємства "Ойростар-аутомобіль-верке", "Штаєр-Даймлер-Пух", продукція яких надходить в усі країни світу, розташовані в Граці.

Штирійська столиця (близько 238.000 мешканців) є відомим австрійським промисловим, культурним і освітнім центром. Над мальовничим старим містом височить Замкова гора з її годинниковою вежею. Надреґіональне значення має й "Штирійська осінь", найбільший австрійський фестиваль авангарду.

Тироль

12.648 кв. км, 631.410 мешканців.

Тироль належить до найвідоміших туристичних куточків світу, тому про нього склалося традиційне уявлення як про край гір і лісів, альпінізму і зимових видів спорту (Зимові Олімпійські ігри 1964-го і 1976 рр.), стародавніх селянських садиб посеред чарівного краєвиду і колоритних народних звичаїв. Тироль - головне джерело прибутків від туристичної індустрії Австрії. Важливу роль відіграє ця федеральна земля і у внутрішньому виробництві гідроелектроенергії та - завдяки розгалуженій системі сполучень з баварсько-південнонімецьким регіоном, - значну роль в європейській економіці.

Міжнародне значення мають, серед інших, такі промислові підприємства: металургійний завод у Планзее (порошкова металургія), єнбахівські заводи (дизельні мотори, автомобілі), "Сваровскі" (оптичні прилади, прикраси зі скла) і "Біохімія Кундль" (пеніцилін для орального вжитку).

Тироль - це один із важливих вузлів європейського транспортного сполучення. Транспортними артеріями європейського значення є автомагістраль Іннталь (долина р. Інн), що проходить від столиці федеральної землі м. Інсбрука (близько 118.000 мешк.) до Ландека, і Бреннерський автошлях. Арльберзький автотунель, завдовжки 14 км, вперше відкрив постійне сполучення між Переднім Арльберґом і Тиролем за будь-яких погодних умов. Спорудження Фельбертауернської траси встановило прямий зв'язок між Північним та Східним Тиролем через державну територію Австрії.

Окрім того, у Тиролі розвинуто систему шкільної та іншої освіти; це центр духовного спілкування, сучасного мистецтва і культури. В літні місяці в Інсбруці відбуваються Фестивалі стародавньої музики і Амбразівські замкові концерти. "Європейський форум в Альпбасі" є