Гірничовидобувна промисловість має життєво важливе значення для держави, в цій галузі зайняті близько 1,05 млн. осіб. Основна продукція - кам'яне вугілля з Біхару, Мадхья-Прадешу і Західної Бенгалії, нафта з Ассаму і Гуджарату (де розробляються також шельфові родовища), залізняк із Біхару, Орісси і західної Махараштри, а також вапняк.

Індія має значні запаси корисних копалин. Доступні для експлуатації запаси вугілля оцінюють в 51 млрд. т, однак, оскільки головні поклади знаходяться в Біхарі і на заході Західної Бенгалії, солідні кошти йдуть на транспортування вугілля в інші райони країни. Запаси коксованого вугілля оцінюються приблизно в 4 млрд. т. Індія має багаті родовища залізних і марганцевих, а також свинцевих руд. Є й інша мінеральна сировина, необхідна для чорної металургії, зокрема, вапняк.

Хімічна промисловість. У хімічній промисловості виділяється виробництво мінеральних добрив. Зростає значення нафтохімії. Виробляються смоли, пластмаси, хімічне волокно, синтетичний каучук. Розвинута фармацевтика. Хімічна промисловість представлена в багатьох містах країни.

Легка промисловість - традиційна галузь економіки Індії. Особливо виділяються бавовняна і джутова галузі. Найбільшими центрами бавовняної промисловості є Бомбей і Ахмадабад, джутової - Калькутта. Текстильні фабрики є в усіх великих містах країни. В експорті Індії вироби текстильної і швейної промисловості становлять 25%.

Харчова промисловість виробляє товари і для внутрішнього споживання, і на експорт. Найбільшою популярністю у світі користується індійський чай. Його виробництво сконцентроване в Калькутті і на півдні країни.

Електроніка та інформаційні технології - сектори індійської економіки, які розвиваються найшвидшими темпами. У 1998-1999 роках експорт програмного забезпечення становив 3,94 млрд. доларів США i, як очікується, досягне 50 млрд. доларів США до 2008 року.

Сільське господарство забезпечує роботою близько 64% населення, становить 25% валового національного доходу i близько 18% загального обсягу експорту країни.

Провідна галузь сільського господарства Індії - рослинництво (4/5 вартості всієї продукції). Основна частина посівних площ зайнята під продовольчі культури: рис, пшеницю, кукурудзу та інші. Головні технічні культури Індії - бавовник, джут, чай, цукрова тростина, тютюн, олійні (рапс, арахіс тощо). Вирощують також каучуконоси, кокосову пальму, банани, ананаси, манго, цитрусові, прянощі та спеції.

Тваринництво є другою за значенням галуззю сільського господарства Індії, сильно поступаючись рослинництву. Велика рогата худоба використовується в селянських господарствах, в основному, як тяглова сила. Виробляється молоко і шкірка тварин.

Лісове господарство. Ліси, переважно в гірських і горбистих районах, займають площу близько 650 тис. кв. км, або 19% території країни. 3/4 лісових масивів доступні для експлуатації і служать джерелом доходів. Половина всіх лісів зосереджена в центральних штатах, ще третина на півночі і п'ята частина на півдні Індії.

Ліси забезпечують внутрішні потреби в смолі і каніфолі, бамбуку й тростині, кормах для худоби, дровах і будівельній деревині. Деякі деревні породи заготовляють із розрахунку на зарубіжний попит. Експортується також фанера.

Рибальство приносить країні скромний прибуток, але забезпечує зайнятість більше ніж 1 млн. людей.

Головні види промислової риби - оселедець, сардини та анчоуси, деякі види камбали і палтуса, тунець, скумбрія і макрель. Приблизно 2/3 продукції галузі реалізовується у свіжому вигляді, чверть в'ялиться. Важливе місце займає риба в харчуванні жителів штату Кералі на південно-західному узбережжі країни.

Судноплавство відіграє важливу роль в Iндiї, яка має велику берегову смугу приблизно в 7516 км. На початку 2000 року існували 102 суднові компанії, включаючи Судноплавний індійський союз. Цей союз є найбільшим перевізником в Індії i має торговий флот із 112 кораблiв. Головні морські порти: Бомбей, Калькутта, Мадрас.

Туристи в Індії

Туризм. Iндустрiя туризму забезпечує близько 5,9% зайнятостi населення i забезпечує бiльше нiж 6% валового нацiонального продукту Iндiї. Кількість туристiв у 1999 роцi становила 2,48 млн. осіб,а доходи вiд туризму - 3 млрд. доларiв США.

Зовнішня торгівля. Основу індійського експорту становлять 15 товарних груп. Це, зокрема, сільськогосподарська і промислова сировина, продовольчі і текстильні товари, продукція фармацевтичної галузі, дорогоцінності, рис, чай, вовна, пряжа, вироби з металу, машини й устаткування, продукція програмного забезпечення.

Провідні статті імпорту - нафта, нафтопродукти, машини й устаткування, транспортні засоби, чорні та кольорові метали, електронні комплектуючі і добрива.

Головні торговельні партнери - США, країни ЄС, Японія і Росія, Ірак, Іран і держави Центральної та Східної Європи.

Торгівля з Україною. Україна й Індія мають солідну базу і досвід співпраці ще з радянських часів.

У 1992 році Україна та Індія підписали Угоду про торговельне та економічне співробітництво, що позитивно вплинуло на розвиток українсько-індійських ділових зв'язків. У 1994 році було створено Міжурядову комісію з питань торговельної, економічної, наукової, промислової і культурної співпраці. Підписана в 1999 році Конвенція про уникнення подвійного оподаткування і фінансової відповідальності суттєво полегшила діяльність українських та індійських підприємств на ринках наших країн. Нещодавно обидві країни ратифікували Угоду про захист і сприяння інвестиціям.

Половину індійського експорту в Україну становить фармацевтична продукція. Індійський експорт також включає сировину, продукти органічної хімії, побутову електротехніку, чай, каву, рис, тютюн, тваринні жири, спеції, косметику тощо.

В експорті України переважає сировина: чорні метали і хімічна продукція, мінеральні добрива, механічне та електричне обладнання.

Понад 20 індійських фірм мають свої офіси в Україні. Існує ще близько 30 компаній, власниками яких є громадяни Індії. Працюють ці фірми у різних галузях економіки: фармацевтиці, виробництві медичного і сталеливарного обладнання, побутової техніки, хімікатів, пакувальних матеріалів, продуктів харчування тощо.

Загальна сума індійських інвестицій в економіку України