Основні макроекономічні показники Республіки Корея (1985-2000 роки)   |

Валовий внутрішній
продукт (ВВП),
млрд. доларів США | Валовий національний
доход (ВНД),
млрд. доларів США | ВНД на душу
населення,
тис. доларів США

1985 | 93,4 | 90,9 | 2,229

1990 | 252,5 | 252,3 | 5,886

1995 | 489,4 | 488,1 | 10,823

1997 | 476,6 | 474,0 | 10,307

1998 | 317,7 | 312,1 | 6,723

1999 | 405,8 | 400,7 | 8,551

2000 | 457,4 | 455,2 | 9,628

(За даними банку Кореї)

      

Зайнятість населення
      Згідно з даними Національного бюро статистики Республіки Корея, станом на 2000 рік робоча сила становила майже 22 млн. осіб (21 069 тис. зайнятих і 889 тис. безробітних), рівень безробіття - 4,1%. Причому зайняті у сфері послуг становили 69%, у промисловості - 20%, у сільському господарстві - 11%.

      Енергетика
      До 1945 року енергетичні потреби на півдні Корейського півострова задовольнялися за рахунок гідростанцій, розташованих на півночі. Після розподілу Кореї у південних районах виникли проблеми з електропостачанням, які були вирішені завдяки побудові теплових станцій, що працюють на антрацитовому вугіллі, а з початку 1970-х років також на нафті. Перша АЕС почала працювати в 1977 році, а через десять років атомна енергетика посіла провідні позиції в енергозабезпеченні країни. У 1990-х роках виробництво електроенергії було майже на 50% зосереджене на АЕС і приблизно на 45% - на теплових станціях; 5% припадає на ГЕС.
      У 2000 році 40,1 відсотка всієї корейської електроенергії були вироблені атомними станціями; 37,3 відсотка припадало на частку вугільних ТЕС; 10,3 відсотка - на нафтові ТЕС, і 11 відсотків - на частку газових теплоелектростанцій. Роль гідроенергетики в Кореї нині є дуже малою - лише 1,4% всього виробництва.

      Гірничовидобувна промисловість
      Найбільшими та економічно значущими є запаси вугілля. Шахти знаходяться переважно на північному сході країни, а також на західному узбережжі. Видобуток антрациту поступово розширюється, хоча енергетика країни все більше орієнтується на імпортну нафту. Майже вся продукція витрачається всередині країни, родовища бурого вугілля не експлуатуються.
      У Республіці Корея розробляються родовища залізняку, які знаходяться переважно в північно-східних і південно-східних районах. Країна є великим виробником вольфраму. Добувається також мідь, золото і срібло. З інших видів корисних копалин важливі вапняки, графіт, тальк і каолінові глини, що використовуються у виробництві фарфорових виробів.

      Обробна промисловість
      До розподілу Кореї обробна промисловість на Півдні була обмежена галузями легкої індустрії, які прийшли в занепад після розірвання зв'язків з Північною Кореєю і Японією. Ситуація дещо покращилася в 1949 році, але потім бойові дії під час Корейської війни призвели до повсюдного руйнування промислових потужностей. Пізніше старі підприємства були відновлені, побудовані нові, але домінували як і раніше харчова, бавовняна, каучукова і шкіряна промисловість, які випускали споживчі товари.
      До 1960 року зростання індустріального виробництва практично припинилося через скорочення іноземної допомоги, яка значною мірою йшла на імпорт сировини, і через насичення внутрішнього ринку споживчими товарами. Тому уряд вирішив зайнятися пошуком додаткових ринків збуту виробів південнокорейської промисловості, енергійно заохочуючи аналогічну активність вітчизняних підприємців. З початку 1960-х років країна приступила до реалізації стратегії зростання, орієнтованої на експортні галузі. Спочатку головними статтями експорту були тканини, одяг, взуття, перуки, фанера, потім на перший план висунуті енергоустаткування, мікроелектроніка, продукція чорної металургії, автомобілі, судна.
      Наприкінці 1960-х - на початку 1970-х років випуск промислових товарів швидко розширився. В країні виникли нові галузі, орієнтовані на експорт напівфабрикатів: виробів із сталі, синтетичних волокон, пластмас. На початку 1970-х років уряд дійшов висновку, що необхідність розширення продукції експортних товарів потребує будівництва великих нафтопереробних і металургійних заводів.
      Це рішення збіглося зі стрибком світових цін на рідке паливо і призвело до уповільнення економічного розвитку Південної Кореї у другій половині 1970-х років. Щоб зайняти потужності металургійних підприємств, державі довелося заохочувати створення таких галузей, як суднобудування та автомобілебудування. Підвищена ціна на "проміжну" продукцію несприятливо позначалася на міжнародних позиціях південнокорейських промислових товарів, знижуючи доходи від їх продажу за кордоном.
      Рецесія у світовій економіці в кінці десятиріччя посилила труднощі і призвела до спаду в національній промисловості уперше за останні 20 років. Зростання поновилося лише в 1980-х роках, коли знову були збільшені закупівлі промислової продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках.

      Суднобудування
      Як і вся корейська важка промисловість, корейське суднобудування виникло зовсім недавно. Ще три десятиріччя тому країна виготовляла в основному рибальські шаланди, більше половини всього спущеного на воду в Кореї корабельного тоннажу становили судна з дерев'яними корпусами. Нині Республіка Корея є однією з найбільших суднобудівних держав світу.
      На початку 1970-х рр. кораблебудування (нарівні з металургією та автомобілебудуванням) було включене в список пріоритетних експортних галузей, якими, на думку уряду, мали насамперед займатися великі концерни - "чеболь". Ті компанії, які погоджувалися взяти участь у розвитку суднобудування, отримували від уряду різноманітні пільги, а головне - допомогу в пошуку замовлень та отриманні кредитів.
      У 1973 році почали працювати верфі концерну "Хенде" (з допомогою уряду компанія отримала замовлення на будівництво двох супертанкерів ще в 1970 році - тобто ще до того, як почалося спорудження самої верфі). Услід за цим вступили в дію верфі двох інших найбільших чеболь того часу - "Теу" (з 1978 року) і "Самсона" (з 1979 року).
      У 2000 році в Кореї збудовано більше третини всього