структурі імпорту, в якій частка ЄС становить 52%. У той же час торговельна частка країн СНД залишається на рівні 1990 року і становить 17% по імпорту і 9% по експорту.
Баланс латвійської зовнішньої торгівлі від'ємний, імпорт перевищує експорт на 1,4 млрд. євро. Від'ємний баланс пов'язаний з імпортом засобів виробництва і нових технологій, які необхідні для зміцнення конкурентоспроможності і сучасної економіки. На сьогодні дефіцит поточного бюджету становить приблизно 8% від ВВП, однак експерти прогнозують його зменшення і щорічний приріст частки експорту на 1-2% з 2005 року.
Сьогоднішня Латвія за географічними й економічними показниками є невід'ємною частиною Балтійського регіону. Товарооборот з країнами цього регіону становить 52%. Латвія, Литва й Естонія підписали угоду про заснування митного союзу, і обсяг торгівлі між цими країнами почав швидко збільшуватися. Розвивалися також економічні зв'язки з членами СНД (особливо з Росією, Україною і Білоруссю). Збільшився також обсяг зовнішньої торгівлі Латвії з країнами Західної Європи, особливо з скандинавськими країнами і Німеччиною. Членство Латвії у МВФ і Світовому банку забезпечило країні необхідний інвестиційний капітал.
Сільське господарство
13 червня 1990 р. у Латвії був ухвалений Закон про аграрну реформу, услід за яким пішли подальші інструкції, спрямовані на здійснення земельної реформи, приватизацію сільськогосподарських підприємств і тваринницьких комплексів, а також на удосконалення оподатковування сільгоспугідь. Нова структура сільськогосподарського виробництва могла лише через певний час привести до зміни колишніх відносин у сільському господарстві. Відповідно до загальної економічної ситуації в країні у період переходу до ринку, спочатку мав місце різкий спад обсягу виробництва сільськогосподарської продукції. Внутрішній попит на сільгосппродукцію знизився, великі тваринницькі комплекси були ліквідовані, частина посівних площ не оброблялася.
Випадки, коли великі сільськогосподарські підприємства продовжували функціонувати переходячи у нову форму власності, спостерігалися дуже рідко. На місці колишніх великих сільськогосподарських підприємств у процесі реституції найчастіше виникали нові дрібні сільгосппідприємства.
У Латвії чітко простежується традиційна модель сільського розселення. Найчастіше хутори розташовуються у центральній частині орних ділянок, які до них належать.
Більшість господарств володіють і лісовими ділянками. Для багатьох сільських родин наявність лісу є важливою і стабільною статтею доходу: дерево йде на продаж, використовується як будівельний матеріал для власних потреб, а також на дрова. Наявність лісових ресурсів є основою для розвитку такої несільськогосподарської галузі, як деревообробка, яку можна у вигляді дрібних виробництв практично скрізь зустріти у сільських населених пунктах.
Головною галуззю сільського господарства є тваринництво (молочно-м'ясне скотарство і беконне свинарство); є посіви зернових (жито, пшениця, ячмінь), кормових культур. Вирощують також льон-довгунець, цукровий буряк. Розвинуте картоплярство, овочівництво; бджільництво, звірівництво.