Реферат на тему:

“Об’єднані Арабські Емірати”

(ОАЕ)

Офіційна назва - Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ) - Al-Imarat al-Arabiyah al-Muttahidah (Імарат аль-Арабія аль-Муттахіда).

Державний устрій - найвищий орган влади - Вища рада емірів, яка обирає президента ОАЕ з числа монархів еміратів, що утворюють федерацію, терміном на 5 років.

Географічне розташування - країна розташована у східній частині Аравійського півострова, біля узбережжя Перської та Оманської заток. Межує з Султанатом Оман (спільний кордон - 410 км), Саудівською Аравією (457 км).

Площа території - 82,9 тис. кв. км (114 місце у світі).

Адміністративний поділ. ОАЕ - федерація у складі 7 еміратів: Абу-Дабі, Дубай, Шарджа, Аджман, Рас-ель-Хайма, Умм-ель-Кайвайн та Ель-Фуджайра.

Кількість населення - 2,4 млн. осіб (на липень 2001 р.).

Столиця - Абу-Дабі (Abu Dhabi) - близько 520 тис. мешканців.

Інші великі міста: Дубай - 872,7 тис. мешканців.

Державна мова - арабська.

Релігія - іслам сунітського напряму.

Державне свято - 2 грудня - День утворення держави (1971 р.).

Державний прапор ОАЕ - складається з чотирьох кольорів. Червоний колір символізує мужність арабського народу, чорний - головне багатство країни - нафту, білий - безкраї піски пустелі, а зелений - іслам - державну релігію країни.

Грошова одиниця - дирхам = 100 філсам.

Членство у міжнародних організаціях - ООН, СОТ, Ліга арабських держав (ЛАД), МБРР, МВФ, ОПЕК, МФЧХіЧП.

Економіка країни

Важливими галузями економіки ОАЕ, крім видобутку нафти й газу, є обробна промисловість, нафтопереробка, суднобудування і ремонт суден, рибальство, землеробство і кочове скотарство. У структурі ВВП зростає питома вага промисловості. Крім нафтопродуктів, країна виробляє сталь, алюміній, добрива, цемент, пластмаси, верстати й одяг.

Приблизно третина ВВП припадає на частку нафтової промисловості. Нафта складає 66% експорту країни, а платежі місцевих і міжнародних компаній за нафтові концесії - на сьогодні головне джерело державних доходів. Запасів нафти і газу за умови розумного використання цих запасів вистачить приблизно до ХХІІ століття. Основним нафтовидобувним районом ОАЕ є Абу-Дабі, а найважливішим торговельним і промисловим центром - Дубай.

Нафта і газ

Видобуток нафти на шельфі узбережжя Абу-Дабі ведеться з 1962 року, на материковій частині Абу-Дабі - з 1963. У 1995 в ОАЕ в середньому видобувалося 290 тис. т нафти за добу, при цьому на частку Абу-Дабі припадало 83%, Дубаю - 15%, Шарджі - 2%. Абу-Дабі посідає третє місце за обсягом видобутку нафти на Близькому Сході (після Саудівської Аравії та Ірану). ОАЕ в цілому стоїть на одному з перших місць у світі за рівнем доходів на душу населення. Невелика кількість нафти добувається також у Шарджі й Рас-ель-Хаймі. Квоти на видобуток нафти в ОАЕ встановлюються Організацією країн-експортерів нафти (ОПЕК), але ОАЕ не завжди дотримувалися цих обмежень. Так, наприклад, у 1990, під час вторгнення Іраку в Кувейт, видобуток нафти в країні вдвічі перевищив квоту.

ОАЕ мають також багаті родовища природного газу, запаси якого становлять приблизно 5,3 млрд. куб. м (3,8% світових запасів). За цим показником ОАЕ посідають третє місце на Близькому Сході.

До відкриття нафти традиційним заняттям не дуже численного населення ОАЕ було скотарство, вирощування пальм, лов риби і перлів. Експортуючи перли, емірат Дубай перетворився у великий торговий центр регіону. Але з появою штучних перлів місцевим торговцям довелося переорієнтуватися на золото і коштовності. У 1958 р. в еміраті Абу-Дабі була відкрита нафта, з видобутком якої і почалося сучасне процвітання країни.

У 1975 р. була здійснена націоналізація нафтовидобувної галузі, а до цього видобуток нафти вели англійські компанії, що відраховували визначений відсоток місцевим правителям., оскільки країна знаходилася під британським протекторатом.

У 1971 р. британські війська були виведені з країни і утворена єдина держава - Об'єднані Арабські Емірати. Найбільш відомими є емірати Абу-Дабі, Дубай і Шарджа, що домінують у національному господарстві країни. Економічний розвиток інших еміратів не настільки успішний, перед ними як і раніше стоять численні невирішені проблеми. Такий нерівномірний розвиток регіонів країни не міг не призвести до напруженості у відносинах всередині країни. Справа в тому, що виробництво еміратів Абу-Дабі і Дубаю у 1991 р. складало 99% усього національного продукту. Доходи, отримані цими двома областями, йшли на розвиток власної транспортної і телекомунікаційної інфраструктури. До 1993 р. проблема перерозподілу доходів між усіма членами союзу так і не була вирішена. На сьогодні ОАЕ - одна з найбагатших країн світу, рівень життя в ОАЕ можна порівняти з рівнем життя в країнах Великої сімки.

Промисловість Дубаю

З відкриттям алюмінієвого заводу в Міна-Джабал-Алі у 1979 р. почався промисловий розвиток емірату Дубай. Якщо в 1982 р. цей завод виробляв 135 тис. тонн алюмінію щорічно, то після реконструкції заводу в 1991 - вже 290 тис. тонн. на рік. Але цей промисловий бум почався в еміраті в 1985 р., з оголошенням міста Міна-Джабал-Алі вільною економічною зоною. У перший рік створення вільної економічної зони було зареєстровано близько 40 підприємств. А в 1992 р. тут вже діяло 382 фірми, включаючи таких велетів, як "Mitsubishi", "Minnesota Mining and Manufacturing", "Union Carbide", "Xerox", а також безліч текстильних заводів, що належать індійцям. Національні фірми представлені "National Flour Mills" і "National Cement Company". В еміраті були ухвалені закони, які дозволяють іноземним фірмам, що діють у вільній економічній зоні, на 100% володіти всією власністю, вільно вивозити і