НАУКОВА РОБОТА

на тему:

ІСТОРІЯ СЕЛА КОБАКИ НА КОСІВЩИНІ

Одним з наймальовничіших і найстаріших сіл Покуття є село Кобаки. Пера письмова згадка датується 1442 роком. В письмових згадках воно іменується “Здвиженем”, а на початку сімнадцятого століття село почало носити назву – Кобаки, яка збереглась і донині.

В 1772 році наш край попав під владу Австро-Угорщини, але незважаючи на всі труднощі, передові люди села тягнулись до світла, до освіти. Спочатку грамоти кобаківчан навчали сільські дяки, а в 1818 році в селі була побудована школа, одне з перших на Покутті.

Першим учителем у ній був справжній ентузіаст шкільної освіти Антон Кропильницький.

У 1849 році було добудовано школу, вона стала двоповерховою. В село прибув ще один учитель Микола Колдун як. Разом з Антоном Кропильницьким він зробив багато корисного для поширення освіти і культури села, а коли австрійський уряд дозволив організувати при сільських громадських урядах читальні, то в Кобаках була заснована одна з перших на Покутті сільська читальня. До неї горнулись, мов до світла і тепла сонця, сільська молодь.

Селяни на пожертвувані гроші купували книжки та журнали, що друкувались у Львові та Коломиї.

Великою популярністю серед кобаківчан користувався журнал “Русалка Дністрова”, а згодом у селі появився Шевченків “Кобзар”...

В селі виросла молода генерація активних громадських діячів – в особах Василя Букатчука, Григорія Григорака, Дмитра Петриняка, Івана Чепіги та інших.

Першим головою читальні був учитель-пенсіонер Антон Кропильниць кий, а після нього – Іван Чепіга.

У 1900 році в селі була заснована читальня “Просвіти”, вона знаходилась у помешканні Андрія Клима.

У 1907 році в Кобаках було побудовано Народний дім, куди було переведено читальню “Просвіти”.

У 1911 році при читальні “Просвіта” учитель Василь Царинюк організував хор. З великим успіхом відбувся концерт присвячений 100-річчю від дня народження відомого поета і просвітителя Маркіяна Шашкевича.

У 1920 році селянами було вирішено збудувати приміщення нового Народного дому, у цьому їм допоміг матеріально Василь Андрука, який перебуваючи в Канаді, організував серед емігрантів збір коштів для будівництва Народного дому – близько 3 тисячі доларів.

Косаківський Народний дім був одним зі найкращих на Покутті.

У 1947 році в Кобаках був заснований колгосп, названий іменем письменника-земляка Марка Черемшини.

При клубі почали діяти гуртки художньої самодіяльності: хоровий, інструментальний та драматичний, а сільська бібліотека стала справжнім вогнищем культури.

Тривалий час завідуючим Косаківської бібліотекою працював справжній книголюб і просвітитель Василь Ангеленюк.

Косаківська бібліотека стала однією з найкращих сільських бібліотек району і області.

Після “сталінських” голодоморів Косаківські ниви почали щедро врожаїтись. Справжні працелюби села були удостоєні високих урядових нагород, а завідуючи сільським медичним пунктом Марія Олексіївна Радиш була нагороджена Зіркою Героя праці України.

В Кобаках тривалий час жили і працювали відомий українських новеліст Марка Черемшини та композитор Михайло Гайворонський – автор славнозвісної пісні “За світ встали козаченьки”.

В Кобаках народився і поет Дмитро Осічний – автор двох поетичних збірок.

В післявоєнні роки в Кобаках було споруджено пам’ятники Марку Черемшині та Созонту Букайчуку – визначному еволюційному діячеві Західної України.

В наш час багато корисних справ зробили голова сільвиконкому Василь Дмитрович Палічук та секретар виконкому Марія Миколаївна Яремій.

Вони постійно допомагають односельчанам в організації торжеств весни, днів пісні й танцю, днів тваринника, “золотої осені” та багатьох інших дат.

У селі Кобаки живе і працює поет-односелячанин Володимир Григора – автор поетичних збірок та багатьох популярних пісень, музику до яких написали композитори, що народились або жили в Коломиї. Серед них – Анатолій Кос-Анатольський, Дмитро Циганков, Степан Ткачук, Євген Бондаренко та інші композитори.

Прекрасне, відоме всій Україні село Кобаки.

Відомий новеліст – кобаківчанин Марко Черемшина писав про нього “леліяв би, як паву, як запашну отаву”, “Співав би для нього жайворон”.

У 1983 році за успіхи у виконанні завдань господарського і соціального будівництва Кобаки були нагороджені Почесною грамотою Президії Верховної Ради України.

Енергійним, повнокровним життям вирують сучасні Кобаки, хоч труднощів, як всій Україні, є в їхньому життя багато, але кобаківчани свято вірять, що з Божою поміччю вони подолають їх і розквітне різне село – на радість сучасникам і нащадкам, як вічна українська чарівна калина.