Для учасників художньої самодіяльності Прокуравського сільського клубу радгосп придбав костюми, музичну апаратуру, обладнання клубу. Був спонсором поїздки фольклорного ансамблю 2Барви Карпат” на фестиваль 1989 року у Польщу, а в травні місяці в Київ на міжнародний фестиваль. Керівником ансамблю є Гуцуляк Петро Михайлович і Ткачук Марія Дмитрівна. Гуцуляк Петро Михайлович 1919 р.н. , з трудовим стажем 47 років.

Тепер в селі працює народний дім “Просвіта”. Він побудований у 1924 році. В ньому знаходяться бібліотека – 7420 примірників. Бібліотекар Гуцуляк Дарія Юріївна, яка працює 42 роки.

З села Прокурава є один доктор медичних наук Петрицюк Василь Дмитрович, поет Герасим’юк Василь Дмитрович, відомий художник різьбяр Петрів Василь Петрович. В селі є громадські організації: жіноча рада “Червоний хрест”, сільський комітет, товариство по охороні природи “Зелений світ”, товариство української мови ім. Т.Г.Шевченка. В селі діє Народний Рух України – 11 членів: Матійчук Богдан Михайлович, Микитин Іван Васильович, Федорик Василь Васильович. Всі вони вносять вагомий вклад у розвиток , збереження і примноження культури, охорони здоров’я , та навколишнього середовища.

Прокурава сьогодні не та, що була колись: в селі є 488 дворів, усього населення 1264 чол. національний склад – українці. Кількість колишніх репресованих – 18, реабілітованих – 9, вивезених на примусові роботи до Німеччини – 40.

Тепер всього в селі 485 пенсіонерів, дітей – сиріт і напівсиріт – 15, учасників ліквідації ЧАЕС –11, воїнів УПА – 14, воїнів Афганістану – 2.

Загальна земельна площа 332 га, орна земля – 48 га, сінокіс – 100 га, випаси – 49 га, під будівлями – 5 га, присадибні ділянки – 163 га.

У селі діє церква (Українська автокефальна православна незалежна церква Непорочної Богородиці). Протоієрей – Павличко Юрій Миколайович, 1950 р.н. Служить у селі з серпня 1980 р. Дякує в селі – Герасим’юк Василь.

В Прокураві знаходяться такі пам’ятники природи – сірководневе джерело( урочище Петричила), родовище нафти (Застаіше) , а також пам’ятники культури та історії: камінь Довбуша, хрест, встановлений на честь ліквідації панщини 1848 року, відбудовано каплицю на Заріччі з ініціативи Петріва Михайла Петровича, а також в центрі села відбудована каплиця, яка була зруйнована москалями, а також могила січовим стрільцям.

У селі є багато народних умільців:

Ткаля Самощук Євдокія Федорівна – майстриня,

Вишивальниці: Герасим’юк Емілія , Петрів Ганна, Греку ляк Марія, Данилюк Гафія.

Писанкарки: Бойцуняк Калина, Герасим’юк Олена, Словак Варвара, Петрицюк Ганна, Тарасюк Ганна.

Ложкарі: Бойцуняки Іван та Михайло, Микитин Михайло, Герасим’юк Дмитро, Петрів Михайло, Слочак Ілля, Якібчук Василь.

Різьбярі: Нерест юк Микола, Петрів Микола, Якібчук Микола, Петрів Василь.

Художники та столярі: Микитин Дмитро, Бойцуняк Іван, Матійчук Василь, Самокіщук Василь.

Будівельники: Лавринюк Андрій, Сова Василь, Герасим’юк Микола, Матійчук Богдан, Дручків Петро, Словак Петро, Лавринюк Василь.

Вироби з бісеру: Чулак Марія, Загориняк Наталія, Соколик Галина.

Народних умільців Павлюків Орисю та Василя у 2004 році нагороджено дипломом за зайняті І-і місця в районному та обласному огляді конкурсі майстрів декоративно – прикладного мистецтва, присвяченому 19-й річниці від дня народження Т.Г.Шевченка. Вони представили свої вироби різьби по дереву та вишивку , - рушників, ікон , картин під назвою “Садок вишневий коло хати”.

Музиканти: Слочак Михайло, Слюсарчук Микола, Герасим’юк Роман, Соколик Микола, Соколик Дмитро, Бойчук Іван, Герасим’юк Василь і Юрій, Гуцуляк Роман, Якібчук Василь.

Село Прокурава – це чарівна квітка , яка квітне , розквітає і ніколи не зів’яне:

Село моє рідне,

Звуть Прокурава.

Воно гарне і багате, -

Ой , яка я рада!

Дзвінку пісню чути в селі,

І голос сопілки,

І танцюють діти малі -

Жваві коломийки.

А я люблю село своє,

Рідну Прокураву.

Хай сіяє сонце миру,

Щоб ми жили щасливо.

Село Прокурава розташоване серед прекрасних природних гірських верхів. Тут дуже привабливі краєвиди для туристів. Коли йдеться на такі верхи як Віпчина, Гега, Склич, а також долиною Пістинькою та впадаючої до неї Брусторки, то перед зором мандрівника відкривається прекрасний краєвид. Найкраще з села йти на Тарницю і Сиг лин. Коли йдеться на Скиглин (858 м) то від сільської церкви туди буде приблизно 3 км віддалі. Покривається ця віддаль за якихось півтори години. Ця дорога провадить через полонину тієї самої назви , звідси відкривається чудовий краєвид долини Пісеньки і її приток: Ставника , який випливає з-під Грагіту; із Брусторки з розташованими в їх долинах селами і присілками, як Космач, Завоель, під Грагітом і Ставником , а нижче – у Брустуровах. Цей чудовий краєвид замикає на західно – північній частині пасмо Гордийське, що від високої Лисини Космацької по Велику Рокиту.

Між Лисиною і Грагітом видніє Гордя, а наліво від Грагіту тягнуться Шендрівка з каменистим, Чорний, Грунь, Гредзь. На схід цю чудову панораму замикають зліва до права : Тарниця, продовження карматури, Брусний. Звідси обочиться в поперечному перекрою безлісий , покритий хатами Ріківький Буковець.

Між Кармамутрою і Брусним в долині показується село Прокурава , яка знаходиться на рівнині , яка на долоні , а також видно верхню частину села Шешори. Далі прямуємо на Тарновицю (887м) . Від церкви вона лежить на віддалі 3 км, що покривається приблизно на 1,5 години. Ця дорога провадить через Гигу.

Потім йдеться на Брусний (965) , який є віддалений на 4 км