1.3. Клімат

Греції характеризується тривалим жарким і сухим літом і м'якою, вологою зимою. У такій гірській країні, як Греція, виражені місцеві кліматичні розходження.

У південній Греції опади майже завжди випадають у зимові місяці. Найбільша кількість літніх опадів випадає на півночі. Середня річна сума опадів 1220 мм, майже 3/4 з них приходиться на жовтень – лютий, однак дощі йдуть і влітку. Більша кількість опадів, у тому числі і влітку, випадає в горах Пінд. У грецькій Македонії і Фракії велика частина опадів випадає узимку, але і літо далеко не посушливе. В Афінах більш типовий середземноморський клімат. Середня річна сума опадів тут 394 мм, з них 3/4 приходиться на жовтень – березень, а в літні місяці дощів майже не буває.

Для низьких місцевостей по всій Греції характерна літня жара, середні температури липня 26–27? С. Зимові температури більш різноманітні. У Салоніках у Македонії зими прохолодні, але епізодично, коли дують вітри з гір Стара-Планіна (Балканських), бувають періоди дуже холодної погоди. Далі до півдня узимку на рівнинах звичайно коштує тепла погода, але вже на невеликому віддаленні від Афін або Керкіри схили Пінд протягом декількох місяців покриті снігом, а на вершині Олімпу сніг лежить цілий рік.

1.4. Ґрунти і рослинність

Ґрунти Греції залежать від материнських порід і клімату. Через широке поширення вапняків переважають малопотужні ґрунти, у багатьох місцях на поверхню виходять вапняки. Ґрунти рівнин сформувалися переважно на алювіальних відкладеннях і досить родючі, але сильно пересихають улітку.

1.5. Фауна

Велика частина диких тварин зникла в Греції разом з лісами. Шляхетний олень майже винищений, однак залишились такі дрібні тварини, як кролики і зайці. Більш великі тварини усе ще зустрічаються в горах: у горах уздовж границі з Болгарією водяться гірський козел і бурий ведмідь, у більш віддалених лісових масивах зустрічається вовк.

2. Демографічні та етнічні характеристики

2.1. Етнічний склад.

У період класичної Греції, приблизно з 1000 до н.е. до 4 в. до н.е., змішань між греками і їхніми племенами, що оточували, майже не відбувалося. Після поразки від Пилипа Македонського в 338 до н.е. вони ввійшли до складу великої імперії, що поєднувала багато різних народів.

У 6–7 ст. н.е. слов'янські народи проникнули майже в усі куточки Греції. Ті з них, що оселилися до півдня від Македонії, були поступово поглинені грецьким населенням. До кінця Середніх століть у родючих долинах Фессалії обґрунтувалися албанці. Хоча Греція знаходилася під владою османської Туреччини майже чотири сторіччя, з 1453 по 1829, турецький вплив на состав населення було невелике.

Значні міграції населення після Першої світової війни, особливо в 1920-х роках підвищили однорідність складу населення Греції. Понад 1,2 млн. греків, що жили в різних частинах Османської імперії, були повернуті в Грецію, велике число турків переселилося з Греції в Туреччину. Подібний обмін відбувся між Грецією і Болгарією. У середині 20 ст. населення країни майже цілком складалося з греків, а національні меншини складали незначну частину населення. Найбільш численними з національних меншостей були турки (приблизно 100 тис. чоловік), що проживають у Західній Фракії і на Родосі. У країні проживають також македонці, болгари, цигани, вірмени й ін. За останні роки в Грецію нелегально прибули майже 300 тис. албанців.

Безліч греків живе за кордоном. Стародавні грецькі громади існують у таких містах, як Стамбул і Олександрія. Населення середземноморського острівної держави Кіпр більш ніж на 80% складається з греків. Іммігрантів приймають грецькі громади в Північній Америці.

2.2 Релігія

Майже все населення країни належить до грецької православної церкви. Відповідно до конституції, православне християнство є державною релігією. Воля вибору віросповідання гарантується, але місіонерська діяльність інших релігійних груп серед православних християн заборонена. Серед послідовників інших релігій мусульман – 230 тис. (1990), католиків 58 тис., протестантів 17 тис. і іудеїв 5 тис. (переважно в Салоніках). У 1943, до початку масового знищення євреїв, них нараховувалося в Греції 75 тис.

2.3. Демографічні дані

За переписом 2003, населення Греції складало 10 665,989 тис. чоловік (за оцінкою 1996 – 10 475 тис.). Природний приріст населення в 1961–1971 досягав 0,5% у рік, у 1971–1981 – 1%, у 1981–1991 – 0,6%, у 1990–1996 – 0,5%, у 2003 – 0,19%. У 1960-х і початку 1970-х років відбувалася масштабна еміграція. Багато хто залишили Грецію в пошуках роботи в більш процвітаючих країнах Європи, особливо у ФРН і Бельгії. У 2003 коефіцієнт народжуваності в розрахунку на 1000 чоловік складав 9,79, смертності – 9,86. Дитяча смертність за останні 50 років різко скоротилася: від майже 49 у 1951 до 6,12 у 2003.Середня тривалість життя в Греції – 76,32 у чоловіків і 81,65 у жінок.

2.4. Урбанізація.

Після Першої світової війни відбувався сильний відтік населення із сільських місцевостей у міста. У 1940 на урбанізованих територіях проживало менше 1/3 населення, у 1982 частка міського населення підвищилася до 54%, у 1996 – до 71%. Місто Афіни з пригородами, включаючи порт Пірей, у 1991 нараховував 3,1 млн. жителів, або приблизно 1/3 населення країни, а другий по величині місто Греції Салоніки з пригородами – 740 тис. Великі Афіни і (у меншому ступені) Салоніки є центрами культурного, економічного і політичного життя країни. Третє по величині місто Греції Патри (153 тис.