Проектування карти передбачає в якості особливих стадій, по-перше, складання попереднього штриху програми, по-друге, збір, аналіз і оцінку джерел, по-третє, вивчення в межах картографічного регіону тих явищ, які повинні ввійти у зміст карти і детальну розробку програми. Рівним рахунком на етапі створення карти попередньою стадією служить підготовка і опрацювання джерел. Повний цикл робіт по створенню карти від її задуму до виходу із друку включає також етап створення карти, який утворює дві стадії: виготовлення друкованих форм і друкованих карт. Ці роботи знаходяться поза сферою безперечних інтересів курсу проектування і складання карт, але їх специфіка може впливати на технологію виготовлення карт.

На всіх етапах існує необхідність у науково-технічному керівництві (редагування карти). Іншим процесом - коректура - технічний контроль і перевірка якості карти на всіх стадіях виготовлення.

Проектування, складання і створення карт (основні етапи і стадії)

Етапи створення карт | Підрозділи робіт на стадії | Результати

робіт на

кожному етапі

Проектування | Визначення вимог до карти і складання попередньої програми; збір, аналіз і оцінка джерел. Вивчення картографічних явищ. Складання програми ( проекту карти) | Програма або проект карти

Складання | Підготовка і обробка джерел. Виготовлення початкового оригіналу карти (побудова математичної основи карти, перенесення змісту з джерел, його генералізація) | Оригінали карти

Підготовка до видання | Виготовлення видавничого оригіналу. Допоміжні роботи по обслуговуванню поліграфічних процесів. Виготовлення штрихових і чітких проб | Видавничі

оригінали,

допоміжні

макети

Видавництво карти | Виготовлення печатних форм і отримання проб. Друкування карти | Друковані відбитки карти

Теоретичні основи картографії, на яких базується курс "Проектування і складання карт" закладаються в картоведенні - вступному курсі по картографії, який включає вчення про карту, джерело ведення, методику використання карт, а також історію картографії. Розвинутий в картографії погляд на карту, як на просторові моделі реального світу відкриває ясну перспективу для розробки і практичної реалізації методів лабораторного створення карт.

Картографування дає змогу картографу розглядати прийоми аналізу карт, необхідних, по-перше, при визначенні вмісту проектуючи карт, виборі методів, зображення, генералізації, по-друге, для правильного орієнтування в масі картографічних джерел, їх систематизації і оцінки.

Теорія картографічних проекцій (або математична картографія), яка вивчає різні способи зображення поверхні земного еліпсоїда на площині, дає картографії ключ для вирішення однієї із основних проблем математичної формалізації картографічної моделі дійсності, установлення строгої і однозначної залежності між координатами відповідних точок моделі і дійсності.

Оформлення карт - вивчає теоретично і практично питання вибору зображуваних засобів і проектування картографічних знаків, а також методи графічного виготовлення карт, дає знання, необхідні для проектування легенд конкретних карт і підготовки оригіналів.

Звертаючись до інших наук, перш за все потрібно зупинитись на видавництві карт, а також на економіці і організації картографічного виробництва, безпосередньо звернуті до картографії і тісно пов'язані з нею при створенні карт. Важливий зв'язок з геодезією, топографією, а головним чином з математикою.

2. Поліконічні проекції

Паралелі в поліконічних проекціях відтворюються дугами різноцентричних окружностей. Меридіани в різних поліконічних проекціях відтворюють різними кривими лініями.

Центри паралелей лежать на середньому меридіані. Проста поліконічна проекція розроблена на початку XIX ст. Для того щоб зрозуміти суть її побудови розглянемо Рис. 1.

Рис. 1. Побудова простої поліконічної проекції

На прямій лінії ОС, яка представляє собою середній меридіан, відмічають, починаючи від лінії екватора точки (S1, S2, S3, ...) перетину паралелей на віддалях, рівних випрямленим дугам меридіану від екватора до відповідної паралелі.

Через відмічені точки S1, S2, S3, ... радіусами р1, р2, р3, ... із центрів О1, О2, О3, ... проводять окружності кола, що відтворюють паралелі.

Радіуси р1, р2, р3, ... паралелей визначають за формулою:

p=N·ctgц

Положення центрів О1, О2, О3, ... знаходять шляхом відкладання від екватора віддалей, рівних сумі довжини відповідного радіуса і довжини меридіану від екватора до відповідної паралелі. Таким чином, паралелі проводять із різних центрів різними радіусами. Очевидно, що по середньому меридіану віддалі між паралелями рівні, а по мірі віддалення від середнього меридіану вони збільшуються.

По властивостях зображення проста поліконічна проекція є довільною: в ній не зберігається ні рівність кутів, ні пропорційність площ. Масштаб зберігається (тобто дорівнює одиниці) по середньому меридіану і по всіх паралелях: т0=1; п=1. спотворення збільшуються по мірі віддалення від середнього меридіану.

Проекція вигідна для зображення території, витягнутих вздовж меридіана. При цьому необхідно середній меридіан проекції розмістити посередині зображуваної території. Проста поліклінічна проекція покладена в основу проекції, прийнятої для міжнародної карти масштабу 1:1000000.

Поліклінічні проекції можуть бути застосовані для карт світу. При цьому ставляться відповідні умови по спотворенню або виду сітки.

3. Тематичні карти. Способи картографічного зображення

Особливості тематичних карт. Зміст тематичних карт умовно можна розділити на дві частини. До першої відносять зображення того явища, яке складає тему даної карти, - спеціальний зміст. Весь інший зміст тематичної карти, який не виражає безпосередньо тему, називається географічною основою (берегова лінія, пунсони населених пунктів, кордони, гідро мережа, інколи рельєф, шляхи сполучення, елементи ґрунтового і рослинного покриву).

До особливостей тематичних карт слід віднести наступні: 1) на них зображене вузьке або дуже вузьке коло явищ; 2) на них передається, насамперед, просторове розміщення картографічних явищ; 3) величина зображення явищ передається у абсолютних та відносних одиницях; 4) на них є можливість відобразити якісні відмінності всередині зображеного явища; 5) на них