Поздовжні зниження між хребтами - це синкліналі, складені з порі-вняно молодих і м'яких порід, переважно з менілітових сланців.

Просторі поперечні долини pp.Лючки, Пістиньки, Рибниці І Че-ремошу пересікаючи синклінальні зони, утворюють обширні уло-говини, перерізаючи хребти Покутських гір, навпаки сильно зву-жуються, схили їх стають крутими.

Район Запрутських, або Прутсько-Черемоських Горган - це південно-східна окраїна гір між Прутом і Черемошем. На півночі він прилягає до Покутських гір, на півдні обмежується Жаб"ївським зниженням. Абсолютні висоти гір 1000-1300 м.

Майже посередині району безперервною смугою простягається па-смо, яке фіксується високими вершинами (Горган Бурачківський, Лисина Космацька, Кам'янистий, Ігрець та ін.) І є вододілом ярових приток Пруту і Чорного Черемошу, на південь від нього лежать зна-чні підвищення.

Жаб"ївське зниження розташоване між Прутсько-. Черемоськими Горганами і Чорногірсько-Гринявськими горами. Це шероке поздо-вжнє пониження (низькогір"я) служить межею двох еротектонічних зон - Скибової і Магурської. Абсолютні висоти його в порівнянні з сусідніми районами незначні - біля м.Верховина всього 633 м, на північний захід від нього до 900-1000 м. Переважають же абсолютні висоти 600-300 м.

Паралельність хребтів виражена дуже слабо. Тут основну роль в формуванні рельєфу відіграє слаба стійкість більшості порід, тому ця ділянка і характеризується пониженим рельєфом (низькогір'я). Схили долин тут характерезуються пологістю досить згладжені, час-то зустрічаються як ерозійні, так і акумулятивні форми.

Розповсюджені зсуви, здебільшого зони делювіального походжен-ня. Місцями на схилах зустрічаються виходи підземних вод, деякі з них мінеральні.

Чорногірсько-Гринявський середньо-гірський район складений го-ловним чином, пісковиками (кварцитовидними, кременистими), ар-гілітами різними сланцями. І займає південну частину Косівського району.

Тверді породи створюють в значній мірі опір факторам денудації, тому цій зоні властиві великі абсолютні висоти (1300-1600 м), які створіть різкий контраст з районом Жаб"ївського низькогір'я. Ви-сотна амплітуда цього району становить 300-400 м.

Стік вод тимчасових потоків, невеликих водостоків нерівномірний і буває то бурхливим, значним виносом уламкового матеріалу, то зовсім незначним. Схили хребтів розчленовані густою сіткою ярів, вузьких долин.

По площинах, вимоїнах, ярах, долинах у підніжжя вододілів вино-сяться великі маси глинисто-щебнистого пролювію, делювію, утво-рюються багато-численні конуси виносу. Останні руйнують дороги, загромаджують річкові долини, луки, посіви.

Чорногірсько-Гринявський район поділяється, в свою чергу, на окремі орографічно-геоморфологічні підрайони:

Чорногірський хребет на територію району входить вододільною зоною і північно-східними схилами.

Вододільний гребінь має вигляд зигзагоподібної лінії. Відмінними рисами Чорногірського рельєфу є значна абсолютна висота, наяв-ність альпійських ландшафтів, пов"язаних з минулим зледенінням;

Гринявські гори простягаються майже в меридіальному напрямку від Жаб"яського зниження до верхів"їв Білого і Чорного Черемоші. Висоти наростають з півночі на південь. Найвища точка - г.Баба Льдова (1596м). Західний схил хребта короткий і крутий, східний, навпаки, пологий і низький, розчленований численними долинами численних приток Білого Черемошу.

Чичвинські гори. В межах Косовського району (південна частина району) входять тільки північні схили Чичвин, глибоко розчленовані верхів"ям Чорного Черемошу. Хребет складений з різноманітних гірських порід від кристалічних сланців до крейдяних і піщано-глинястих товщ флішу.

Строката літологічна будова гір значно відбивається на формуванні глибо-ко та густо розчленованого складного тектонічноОєрозійного рельєфу цього підрайону.

1.4. Гідрографія і гідрологія

На території досліджуваного району протікає велика кількість по-рівняно невеликих річок: Черемош, Пістинька, Лючка, Рибниця та ін. Всі вони належать до системи Пруту. Значна густота гідрографі-чної сітки зумовлена в даному районі гірським характером рельєфу, а також сприятливими кліматичними, геологічними ґрунтовими умовами.

Густота її в середньому становить 1,1 - 1,3 км/км2. Русла річок зви-висті. Переважна ширина їх 5-8 м, глибини порядку 0,5 -їм. Пожи-ли русла мають нелині розміри ідосягають 65см/км, тому й швид-кість течії дорівнює 1-2 м/сек і більше.

За своїм режимом річки району належать переважно до типу гірських, змінного живлення.

Річний хід рівня характеризується порівняно невисоким весняним водопіллям, нестійкою літньо-осінньою меженню, що порушується високими інтенсивними дощовими паводками і частими підйомами рівня взимку.

В другій декаді річки звільняються від криги. Підйом рівня весною починається з встановленням позитивних температур, найча-стіше в першій половині березня.

Найвищий рівень весняного водопілля буває переважно в другій-третій декадах березня, при ранніх потепліннях - в першій де-каді лютого, в пізні весни - в третій декаді квітня. Весняне водопілля характеризується інтенсивним підйомом рівня ріки ( в середньому 0,5 - 0,8м на добу).

Спад водопілля відбувається менш інтенсивно, ніж підйом і закінчу-ється звичайно в квітні-травні.

Загальна тривалість водопілля в середньому становить

1-2 цісяці. За 1-2 дні до настання найвищого рівня весняного

водопілля чи паводка починається вихід води на заплаву і припиня-ється майже одночасно з настанням максимуму.

Тривалість затоплення заплави не перевищує двох тижнів. Найчастіше ж змінюється від 1 до 10 днів.

Літні паводки найчастіше спостерігаються в червні-липні рідше в серпні.

Літньо-осінні паводки спостерігаються в жовтні-листопаді. Інтенсивність підйому води під час паводків більша ніж підчас ве-сняного водопілля /2-4,5м на добу/.

Затоплення заплави шкідливо відбивається на сільсько-господарських культурах, які тут вирщують.

Велике значення для поліпшення сільськогосподарського виробництва має характеристика стоку.

Головними факторами середнього багаторічного стоку являються гідрокліматичні фактори, що виявляють явно виражену вертикальну зональність.

В зв'язну з цим можна вважати, що головним фактором стоку е ви-сота водозбору. З ростом висоти зростає кількість опадів, зменшується випаровування, що сприяє збільшенню стоку з висотою.

Однак, прояв цієї головної закономірності не всюди одинаковий внаслідок впливу ряду другорядних факторів :

різної орієнтації гірських схилів по відношенню до вологоносних ві-трів, різного виливу лісистості водозборів, геологічної їх будови і т.п.

Середній багаторічний модуль стоку становить більше

15 л/сек з квадратного