Залежно від рельєфу, а також від кліматичних умов можуть утворюватися різною мірою оголені грунти цього типу.

В межах району, враховуючи різні умови грунтотворення, ці грунти діляться на ряд різновидностей.

6. Бурі лісові та дерново-буроземні грунти на продуктах зві-трювання пісковиків і сланців.

Поширені під лісами і безлісних площах гірської території.

Залягають на добре дренованих кислих материнських породах, що являють собою елювій-делювій карпатського флішу на схилах різної крутизни.

Бурі лісові та дерново-буроземні грунти лісово-лучної зони Кар-пат, що залягають на схилах закономірно змінюють свої внутрішні властивості із збільшенням висоти над рівнем моря, їх механічний склад легшає і зменшується вміст загального обмінного й органічно-го зв"язаного кальцію, а також і фосфору проти вмісту органічної речовини.

Залежно від умов поверхневого стоку і внутрішньої тренованості, а також від кліматичних умов вказані властивості грунтів можуть змінюватися у межах кожного з вертикальних поясів.

У межах кожного з поясів ці грунти мають різну глибину профілю (рухаючи до корінної породи ) і різний ступінь щебінюватості, в зв"язку з чим виділяються види: глибокі і неглибокі не щебенюваті, щебенюваті і камянисті.

Ці ознаки мають важливе виробниче значення при використанні грунтів в сільському господарстві та лісовій справі.

7. Гірсько-лучні грунти на елювії Карпатського флішу.

Гірсько-лучні (полонині) грунти займають найвищі частини Кар-пат, що лежать за лінією лісів в так званій полонинній (субальпійсь-кій і альпійській) зоні і в Гринявських горах та по вододільному гре-бню Чорногірсько-Чичвинського хребта.

Сформувались вони під трав"янистою рослинністю і дрібними на-півчагарниками (чорниці, брусниці та ін.). Грунтотвірними породами є в основному продукти звітрювання пісковиків (Чорногора) та дав-ніх кристалічних сланців в Чичвинських горах.

Глибина ґрунтового покриття не перевищує 50-60 см. В комплексі з гірсько-лучними грунтами залягають гірські оторфовані та гірські торфовища. Щебінь зустрічається у всіх горизонтах.

1.7. Рослинність

Розвиток рослинності відбувається під впливом досить складно-го комплексу зовнішнього середовища, який і обумовлює її ха-рактер у вигляді рослинних угрупувань.

Коротко зупинилось на характеристиці рослинності району історії її формування та еволюції.

За М.Г. Поповим Карпати відносяться до Центральноєвропейської геоботанічної провінції. В пліоцені ця провінція була субтропічною. В кінці пліоцену степові форми замінили древньосередземноморські, а субтропічний ліс був замінений буковим прибореальним.

Материкове зледеніння, що наступило потім, привело, в період максимального його розвитку до відступу степу приборе-ального лісу в захищені долини Карпат головним чином на їх пів-денні схили, до широкого розповсюдження в цих горах рослинно-сті тайги, яка прийшла з півночі Скандинавії та Північної Англії, частково ж з Валдайської височини.

У видозміні рослинності, особливо лісів Карпат, велику роль відіграла людина.

Первісна рослинність тут значною мірою винищена, а прос-тори, які колись були вкриті нею, тепер перетворились в орні землі, луки та інші сільськогосподарські угіддя, Територія Косівського району в геоботанічному відношенні входить до Центрально-Европейської провінції Карпатського сектору, який можна поділити на два регіони: перед гірський та гірський.

Як вже згадувалось, ліси передгірної частини /Прутсько-Черемошська височина/ Косівського району зазнали великих змін під впливом господарської діяльності людини. Найбільшої видозмі-ни зазнали тераси долин річок, де колись були поширені вільхові та дубові ліси.

Передгір'я на загальному фоні виділяється своїми широко-листяними лісами, ці ліси збереглися на менш доступних площах для землеробства, які розвиваються на дерново-підзолистих грун-тах. З висотою поступово починає переважати бук і посилюється роль хвойних ялини і смереки. В склад цих лісів входять листяні та хвойні породи: бук звичайній, граб, дуб черешчатий, дуб скалистий, клен, липа та ін.

З мішаних лісів в передгір'ї найбільш поширені дубо-во-гробові, грабово-букові, буково-ялинові.

В підліску таких лісів зустрічаються кущі ліщини звичайної, береск-лету європейського, бузини червоної, смородини, гліда, калини, шипшини.

Для цих лісів в трав'яному покриві найбільш характерні: копитень європейський, ясмінник душистий, папороть ти інші види.

Абсолютні висоти гірської частини Косівського району та достаток атмосферних опадів створюють сприятливі умови для роз-витку темно-хвойних і букових лісів. У даному районі можна виді-лити чотири ландшафтно-рослинні вертикальні пояси, які не завжди чітко виражені.

Найширшу смугу займає пояс густих тінистих букових лісів який піднімається на висоту до 1200-1300 м над рівнем моря. Бук тут домінуюча порода. Чисті насадження його зустрічаються рі-дко, частіше всього це мішаний ліс буково-смерековий, ялиново-буково-смерековнй.

В підліску спостерігаємо занігтицю, папороть, плакун, проліску, ві-всяницю, крокусу, вероніку, тонконіг. Добре розвинений моховий покрив, верхня границя бучин нерідко поступово переходить в сме-рековий пояс, особливо в Чичвинських горах, або частіше в смери-ково-ялинові ліси.

Верхнім лісовим поясом є гірська-тайга, що складається з чистих насаджень ялини. Ялинові ліси дуже густі. Підлісок надто бідний: брусниця, чорниця, занігтиця, папороть та ін. Верхня границя гірської тайги піднімається до 1500-1600 м над, рів-нем моря. Тут до ялини домішується кедр і гірська сосна.

Серед букового і ялинового поясів, на плосковершинних хребтах і пологих схилах розвинені гірсько-лісні луки. Луки вторин-ні, тобто утворились на зрубах. За флористичним складом вони по-дібні. Па них ростуть злаки - червона вівсяниця, трищестинник, щу-чник, і багато різнотрав'я. Для ялинового пояса, крім того, характер-ні дзвоники, купальниця і субапьйські види - альпійська тимофіївка, гірський меум ти ін.

Вище смуги гірської тайги поширені полонини, які мають виключно важливо значення для розвитку громадського тваринництва. Влітку тут випасають худобу.

Полонини мають два рослинні пояси - субальпійський і альпійський. Рослинність першого з них складається з чагарникового криволісся /гірська сосна, зелени вільха/, низьких напівчагарників і трав. Серед напівчагарників домінує чорниця яка разом з личкою і щучником утворює густі суцільні зарослі, малопридатні для пасовищ. Вони пе-реважають на схилах північної експозиції. Своєрідні зарослі ялівцю. Він росте