Реферат на тему:

“Алжир”(економіко-географічна характеристика країни)

Офіційна назва - Алжирська Народна Демократична Республіка (Аль-Джумхурія аль-Джазаірія Демократія аш-Шаабія) - АНДР.

Державний устрій - республіка. Глава держави - президент. Глава уряду - прем`єр-міністр. Вищий законодавчий орган - парламент (однопалатні Національні народні збори).

Географічне розташування.Алжир - одна з найбільших і найрозвинутіших країн Африки, розташована на півночі материка. Належить до країн Магрибу ("Арабського Заходу"). Територія займає центральну частину гірської системи Атлас і північ пустелі Сахара. Межує з Марокко (спільний кордон 1559 км) на заході, з Тунісом (965 км) і Лівією (982 км) - на сході, з Нігером (956 км), Малі (1376 км) та Мавританією (463 км) - на півдні. З півночі омивається водами Середземного моря.

Загальна протяжність сухопутних кордонів - 6343 км.

Протяжність берегової лінії - 998 км.

Найвища точка - гора Тахат (2908 м).

Найнижча точка - озеро Мельгір (-40 м).

Площа території - 2,382 тис. кв. км (11 місце у світі).

Адміністративний поділ - поділяється на 48 вілаїв (провінцій).

Чисельність населення - 31,736 млн. осіб (араби і бербери).

Столиця - Алжир (1,696 млн. осіб).

Інші великі міста: Оран (732 тис. осіб), Константина (515,8 тис.), Батнах (270,7 тис.), Анналах (240,1 тис.).

Державна мова - арабська, поширена також французька.

Релігія - 99% населення мусульмани.

Державне свято - 1 листопада - День Революції.

Державний прапор - прямокутне полотнище, що складається з двох рівних вертикальних смуг зеленого (ліва) та білого кольору. У центрі - червоний мусульманський півмісяць, у серпанку якого - червона п`ятикутна зірка. Державний герб.

Грошова одиниця - алжирський динар, що дорівнює 100 сантимам.

Членство у міжнародних організаціях - ООН, Ліга арабських держав, МБРР, МВФ, Міжнародна Федерація Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, ОПЕК, ОАЕ та інші.

Валовий внутрішній продукт

У 1996 валовий внутрішній продукт (ВВП) Алжиру скадав 115,9 млрд. дол. США, або 4 тис. дол. у розрахунку на душу населення. На частку гірничодобувної промисловості, включаючи видобуток нафти і газу, припадало приблизно 40% ВВП, частка сфери послуг склала майже 40%, частка сільськогосподарського виробництва - 11,7% і обробної промисловості - приблизно 10%. У період між 1987 і 1997 щорічне збільшення ВВП складало 0,5%.

Сільське господарство

Алжирськi виноградники.

У 1996 у сільському господарстві було зайнято приблизно 1/5 працездатного населення країни, ця галузь економіки давала 11,7% валового внутрішнього продукту. Сільськогосподарське виробництво зосереджене головним чином у північних приморських районах. Найбільш рентабельним є вирощування винограду, крім того вирощуються цитрусові, оливки, фініки і тютюн. Розведення домашньої худоби спрямовано на задоволення внутрішніх потреб.

Озимі зернові культури призначені головним чином для споживання усередині країни. Це насамперед пшениця, ячмінь і овес. Ярові зернові культури представлені просом, житом і рисом. Найважливішою технічною культурою є тютюн. Крім того, Алжир вирощує картоплю, апельсини, мандарини, оливки і фініки. Вирощування фініків зосереджене в оазисах Сахари.

Найбільш серйозною перешкодою на шляху розвитку алжирського сільського господарства є природні умови. Лише 3% земельних площ країни використовуються для постійної обробки зернових. Інші 17% служать пасовищами або зайняті лісом. Основна частина території знаходиться головним чином у зоні пустелі.

Лісове господарство

Лісами покрито приблизно 4,7 млн. га території Алжиру. Зустрічаються великі простори, покриті чагарником і корковим дубом, а також значні площі, на яких ростують сосна, вічнозелений дуб і кедр. Велика частина деревини використовується на місцях як паливо і будівельний матеріал. У 1991 в Алжиру було перероблено більш 300 тис. куб. м деревини і пробки. По виробництву пробки країна займає третє місце у світі після Іспанії і Португалії.

Видобувна промисловість

По запасах коштовної мінеральної сировини Алжир займає одне з перших місць на континенті. Тут добувають нафту, природний газ, залізну руду, фосфати, вугілля, цинк, ртуть і інші рудні копалини. Видобуток залізної руди зосереджений у кількох районах, у першу чергу Уензе, Бені-Сафе і Заккаре на північному сході країни. Основні родовища природного газу зосереджені в районі Хассі-Рмель, а головні нафтові родовища знаходяться в Хассі-Месауде, Еджеле, Хассі-Рмеле, до півдня від Хассі-Месауда й у долині Іллізі.

Промисловість

Починаючи з 1970-х років в урядових планах економічного розвитку Алжиру пріоритет віддавався промисловому розвиткові країни. На заводах Константіни і Сіді-Бель-Аббеса стали виробляти трактори й іншу сільськогосподарську техніку. У Скікде був споруджений великий нафтохімічний комплекс. Швидко розвивалися целюлозно-паперова і текстильна промисловість, виробництво цементу й електроустаткування.

Енергоресурси

Велика частина електроенергії виробляється на теплоелектростанціях і гідроелектростанціях. З 1979 по 1994 обсяг виробництва електроенергії в країні збільшився з 6,1 млрд. квт до 18,7 млрд. квт.

Транспорт

Перші з залізничних магістралей, що знаходяться у власності держави, були споруджені більше ста років тому. Головна залізнична магістраль проходить у північно-західному напрямку від кордону з Тунісом до алжиро-марокканського кордону. Ряд відгалужень зв'язує її з основними портами і містами країни. Автодорожна мережа Алжиру сягає 82 тис. км, велика частина доріг проходить по півночі країни. У 1990 в Алжирі було зареєстровано 1,104 млн. автомобілів.

Державна авіакомпанія "Ер Альжері" здійснює авіарейси в багато міст країни. Найбільш важливі аеропорти розташовуються в Дар-ель-Бейде, Оране, Костянтині й Аннабе. У 1995 повітряний флот компанії склав 41 літак. У тому ж році в Алжиру був один вертодром, 66 аеродромів із твердим покриттям і 53 злітно-посадочні смуги з ґрунтовим покриттям.

Головні морські порти Алжиру - Арзев, Беджаія, Скікда, Алжир і Аннаба.

Зовнішньоекономічні зв'язки