Реферат

«Боліварианська Республіка

Венесуела»

План

1.Вступ

2.Географія

3.Політичний устрій

4.Історія

5.Економіка Венесуели

6.Українсько-венесуельські відносини

7.Венесуела - маленький рай

1.Вступ

Боліварианська Республіка Венесуела

Repъblica Bolivariana de Venezuela

Прапор Герб

Жовта, синя, червона смужки

Гімн: «Gloria al Bravo Pueblo»

Карамкас (ісп. Caracas) — столиця Венесуели (та найбільше місто).

10°30? пн. ш. 66°58? зх. д.

Місто розташоване в долині Анд, на висоті 900—1000 м над рівнем моря. Клімат у Карамкасі вологий, субекваторіальний. Середня температура січня становить +19 °C, липня — +21 °C. Опадів у рік випадає 820 мм. Із травня по листопад триває сезон дощів.

Офіційні мови іспанська мова

Державний устрій Федеративна Республіка

- Президент Уґо Чавес

- Віце-президент Хорхе Родріґес

Незалежність

- від Іспанії 5 липня 1811

- від Великої Колумбії 13 січня 1830

- Визнана незалежною 30 березня 1845

Площа Загалом 916 445 кмІ (33); Води (%) 0,3

Населення

- оцінка 2007 р. 27 730 435 (45)

- перепис 2001 р. 23 054 210

- Щільність 30/кмІ (173)

Валюта Венесуельський болівар (VEB)

Боліварська Республіка Венесуела (ісп. Repъblica Bolivariana de Venezuela, «мала Венеція») - країна на півночі Південної Америки на узбережжі Карибського моря, межує на сході з Ґайаною, на півдні - з Бразилією, на заході - з Колумбією.

До складу Венесуели входять також біля сорока островів, найбільший – острів Маргарита.

Адміністратвгий поділ. У адмін. відношенні В. поділена на Федеральний округ, 20 штатів, 2 федеральні тер. і федеральні володіння (72 о-ви в Карибському м.).

Офіц. мова – іспанська.

Мапа Венесуели

2.Географія

Венесуела – країна гір, рівнин і лісів. Основні природні райони: гірська область Анд, западина Маракайбо, Льянос і Ґвіанське плоскогір'я. Гори Анди й озеро Маракайбо на північному-заході, рівнини в центрі, дельта річки Оріноко на сході, Гайанська височина на південному-сході.

Водоспад Ангель - найвищий у світі.

Амнхель (ісп. Бngel) — найвищий у світі водоспад, знаходиться на ріці Чурун у тропічних лісах Венесуели та спадає з гори Ауянтепуй, загальна висота 978 м. Названий на честь льотчика і випробувача Джеймса Ейнджела (англ. James Angel), що перелетів через водоспад і розбився при приземленні в 1935 році.

Щосекунди він скидає 300 м3 води.

Національний парк Канайма, Венесуела, 750 км до південно-сходу від Каракаса.

Національний парк Канайма

Parque Nacional Canaima

Національний парк площею 30 тис. кмІ в південно-східній частині Венесуели, що межує з Бразилією і Гаяною. Парк розташований в штаті Болівар та приблзно займає територію Ґран-Сабана (великої савани).

Парк був заснований 12 червня 1962 року. Це другий за розміром парк країни, після Паріма-Тапірапеко. З 1994 року парк є об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО, через неповторну природу регіону, особливно гори-тепуй, характерні для цього району.

Національний парк Канайма

На тер. Венесуели виділяють дек. структурних елементів: Ґвіанський щит, Венесуельський крайовий прогин і сх. відроги Андської складчастої системи. Западина Маракайбо заповнена морськими пісковиками і сланцями крейди, континентальними і морськими вугленосними відкладами кайнозою, що вміщують великі поклади нафти і газу. У межах Ґвіанського щита, південніше р. Оріноко, на поверхню виходять архейські ґнейси, залізисті кварцити і зеленокам'яні вулканічні породи, неузгоджено перекриті пісковиками верхів ниж. протерозою (серія Рорайма), прорвані сіллами і дайками долеритів. Ці утворення складають найвищу частину Ґвіанського нагір'я. Хребти Анд складені сильно дислокованими глинистими сланцями і пісковиками ниж. палеозою, вулканогенними товщами карбону-тріасу, пісковиками і вапняками крейди, прорваними палеозойськими і палеогеновими гранітами. Берегові хребти складені в осн. породами верх. юри, крейди і палеогену.

Таким чином, територія В. включає три геологічні провінції: докембрійські щити, геотектонічні комплекси і басейни осадонакопичення, що представляють винятковий потенціал розвитку мінерально-сировинної бази країни.

Сейсмічність. Тер. В. входить до сейсмічно активної зони. Карибські Анди — один з найбільш сейсмічно небезпечних районів Південної Америки. Землетрус 1812 року першим же поштовхом зруйнував столицю м. Каракас. За одну хвилину загинула чверть його населення. У 1900 році він знов був зруйнований землетрусом.

3.Політичний устрій

Глава держави й уряду - президент (Уго Чавес)

Уґо Рафаель Чавес Фріас (ісп. Hugo Rafael Chбvez Frнas) (народився 28 липня 1954 в м. Сабанета, Венесуела) — венесуельський політик, військовик, президент Венесуели.

Біографія

Уґо Чавес почав свою кар'єру офіцером в армії Венесуели. У 1969 р. одержав звання підполковник, у 1977 р. створив таємний рух «Боліваріанська армія народу Венесуели. Пізніше заснував политичну партію лівого спрямування — П’ятий республіканський рух. На чолі цього руху став лідером т. зв. Боліварської Революції — системи заходів і реформ спрямованих на подолання неписемності, бідності і низки інших соціальних проблем. В рамках цієї революції відкриті центри допомоги бідним, запроваджені програми медичного обстеження, тощо. 6 грудня 1998 року його було обрано президентом республіки. В квітні була зроблена спроба усунути Чавеса від влади за допомогою військового путчу організованого опозицією. Чавес був арештований і утримувався на острові Арчіла неподалік від узбережжя країни, однак відмовився зректися влади. 13 квітня 2002 року мирне населення й військові повставши проти влади, примусили хунту негайного відновити конституцію Венесуели й повернути Чавеса до влади. Протягом багатьох років правління Чавеса супроводжувалося невдовольством та виступами правої опозиції переважно з заможних верств населення країни. 15 серпня 2004 р. опозиційними силами був організований референдум про дострокове відкликання Чавеса з посади президента. Проти відкликання проголосувало 59,10 % виборців, що прийшли на дільниці.

Оцінка діяльності

Уґо Чавес користується підтримкою більшості бідного населення Венесуели На міжнародній арені Уґо Чавес є непримиренним критиком глобалізму, імперіалізму, політики США і персонально Джорджа Буша-молодшого. Поза Венесуелою він також користується широкою популярністю серед населення Латинської Америки й інших країн світу.

В приватному житті захоплюється бейсболом і живописом, а також пише вірші й прозу. Був двічі одружений. Від першого шлюбу з Ненсі Кольменарес має трьох дітей — двох доньок: Росу Віргінію і Марію Ґабріелу і сина Уґо Рафаеля. Від другого шлюбу із журналісткою Марісабель Родріґес має доньку — Росу Інемс.

Політична система - федеративна демократична республіка

Населення

19753 тис. мешканців (1990), метисів - 70%, білих (іспанців, португальців, італійців) - 20%, негрів - 9%, індіанців - 2%

Мови: іспанська (державна), індіанські мови (2%)

4.Історія

Давні часи

Люди жили на території Венесуели вже 15 тис. р. тому. У давні часи територію Венесуели заселили індіанці: кариби та араваки.

Колонізація іспанцями

1 серпня 1498 р. Х.Колумб відкрив землю поблизу гирла р. Ориноко і , не знаючи, що це материк, назвав її островом Гарсія.

Існує версія, що назва країні дав італійський картограф Амеріго Веспуччі, який 1499 року відвідав ці місця у складі експедиції Алонсо де Охеди. Мандрівникі побачіли оселі місцевого населення, встановлені на палях над водою. Це нагадало їм європейську Венецію, внаслідок чого виникла назва "Венесуела"(Venezuela), тобто "Мала Венеція".

Колонізація європейцями почалася в 1522, коли Іспанія заснувала місто Нуево-Толедо (з 1569 - Кумана), перше європейське поселення у Південній Америці. В 1528 р. імператор Карл V продав Венесуелу в оренду сім’ї банкірів Вельзерів із Аугсбурга в Німеччині, яким заборгував велику суму. Оренда закінчилася 1556 р. Іспанські конкістадори принесли у країну феодалізм. Виникли латифундії. Для роботи на них з Африки завозили негрів-рабів. Протягом 16-17 ст. узбережжя було центром піратства. До початку 18 ст. територія нинішньої Венесуели належала до віце–королівства Нова Гранада, а 1777 р. виокремилася в окреме генерал- капітанство. У 1783 р. було утворено суперінтендантство Венесуела.

Боротьба за незалежність (1806-1830)

Повстання в Каракасі 19 квітня 1810 р.

Десь у середині 18 ст. багатії країни почали виявляти невдоволення торговельними обмеженнями, що їх установила метрополія. Спалахували антиіспанські повстання. У столиці країни Каракасі 1806 р. виник рух за незалежність. Після повстання в Каракасі 19 квітня 1810 р. революційні сили за активної участі Ф. Міранди та С. Болівара взяли владу до своїх рук. 5 липня 1811 р. Національний конгрес проголосив країну незалежною республікою, але згодом вона була розгромлена іспанцями і 25 липня 1812 р. влада віце – короля відновилася. У період національно – визвольної війни 1810-1826 рр. Сімон Болівар створив 17 грудня 1819 р. державу Велика Колумбія, до складу якої увійшла й Венесуела. У 1829 р. Велика Колумбія розпалася, й 13 січня 1830 р. Венесуела проголосила свою незалежність, а 24 жовтня стала Республікою Венесуела.

19 ст.

Першим президентом став генерал Хосе – Антоніо Паес. Генерал – президент (1830-1835 і 1839-1843 рр.) тримав армію під контролем, у країні була демократія, латифундії зберігалися. Після президента Паеса у країні настав хаос. Остаточно ліквідували рабство 1854 р. (почали ліквідацію ще під час національно - визвольної війни). З травня 1864 р. країну назвали “Сполучені Штати Венесуели”. Ситуація в країні нормалізувалася 1870 р., коли президентське крісло на 18 років (із перервами) обійняв А.Гусман Бланко.

20 ст.

Протягом періоду правління двох вояків – президентів (1899-1935рр.) С.Кастро і Х. Гомера у країні був деспотичний режим. Диктатор Х. Гомер помер 17 грудня 1935 р., і новітня історія країни бере відлік саме від цієї дати.

Великі запаси нафти у Венесуелі відкрили в 1913 р. За станом