Ромуло Бетанкур

Після тривалого періоду диктатур 1961 року було прийнято нову конституцію. Ромуло Бетанкур був першим у 20 ст. цивільним президентом, який утримався при владі протягом установленого терміну (1959-1964). Нафтовий бум після Другої світової війни сприяв зростанню заможності Венесуели.

У 1992 р. військовики двічі пробували вчинити перевороти, але безуспішно.

Правління Чавеса (1998-)

6 грудня 1998 Уґо Чавес було обрано президентом республіки, який став лідером т. зв. Боліварської Революції — системи заходів і реформ спрямованих на подолання неписемності, бідності і низки інших соціальних проблем. Завдяки високим цінам на нафту у 2000-х роках Венесуела змогла значно поліпшити свій економічний стан.

Незалежність від Іспанії отримано 1830 року після повстання, очолюваного Симоном Боліваром.

Після тривалого періоду диктатур 1961 року було прийнято нову конституцію.

5.Економіка Венесуели

Венесуела – аграрно-промислова країна з розвинутою нафтодобувною промисловістю. Основні галузі промисловості: нафтова, залізорудна, конструкційних матеріалів, харчова, текстильна, сталеливарна, алюмінієва, моторобудівна. Осн. тр-т: автомобільний (протяжність автомобільних доріг бл. 100 тис. км.), морський, планується розвиток залізн. тр-ту. Майже 90% всіх перевезень пасажирів і вантажу здійснюються автомобільним транспортом. Єдина в країні залізниця протяжністю 336 км з'єднує Баркісімето і Пуерто-Кабельо. Однак уряд планує довести протяжність залізниць до 1200 км, спорудивши лінії між Пуерто-Кабельо і Каракасом. Гол. порти: Ла-Саліна, Пуерто-Кабельо, Маракайбо, Амуай, Пунта-Кардон. Повітряні перевезення здійснюють 6 внутрішніх авіаліній, провідне місце серед яких займають компанії «Авенса» і «Аеропосталь».

Початок сучасної обробної промисловості був встановлений в 1950-і роки, і відтоді виробництво в цьому секторі стало швидко збільшуватися. Все ж на початку 1990-х років в ній було зайнято всього бл. 15% економічно активного населення, і на її частку припадало 22% ВВП (причому п'яту частину цієї кількості складали нафтопродукти). Спочатку основними галузями обробної промисловості були нафтопереробна і цукрова, а також збирання автомобілів з імпортних частин і виробництво текстилю, цементу, автомобільних шин і камер, сигарет, пива, мило, фармацевтичних товарів і скляних виробів. У 1960-і роки Венесуела почала розвивати важку промисловість. Була створена могутня сталеплавильна індустрія, і почалося виробництво алюмінію і добрив. Пізніше, вже в 1970-і роки, значна частина прибутку, що різко зріс від експорту нафти вкладалася у важку промисловість. Між 1970 і 1980 виробництво сталі подвоїлося, а вироблення азотних добрив і виплавка алюмінію виросли на 1500%. У 1979 алюміній вийшов на перше місце у венесуельському експорті (після нафтопродуктів), залишивши позаду залізняк.

Розвиток важкої промисловості в країні здійснюється в основному з ініціативи уряду. Найбільший проект - розвиток базових галузей металургії в районі венесуельської Ґуаяни (Сьюдад-Ґуаяна), на ріках Оріноко і Кароні. Мінеральні багатства району - значні поклади залізняку і бокситів, а також багаті гідроенергетичні ресурси і вихід до моря (по р.Оріноко можуть підійматися морські судна) дозволили урядовій корпорації і приватним іноземним фірмам побудувати тут підприємства по виробництву сталі і алюмінію.

У період з 1958-1970 рр. темп економічного зростання країни становив 6,1% в рік. З 1961 по 1971 кількість людей, зайнятих в обробній промисловості і торгівлі, зросла вдвічі. У 1973-1974 ціни на нафту на світовому ринку, а отже, і прибутки Венесуели від експорту нафти виросли на 400%. Це стало поштовхом у розвитку сільського господарства, гідроенергетики, нових галузей важкої промисловості, особливо металургійної. Темп економічного зростання в 1970-1977 рр. становив 5,7% на рік.

У 1990-х рр. середній прибуток на душу населення у В. найвищий у Латинській Америці, що обумовлено г.ч. розвиненою нафтовою галуззю. Валютні надходження від експорту нафти дозволяють закуповувати за рубежем не тільки споживчі товари, але і товари виробничого призначення в достатньому обсязі, що сприяє швидкому зростанню виробництва. Але періоди піднесення в економіці перемежаються з застоєм. Зниження ВВП в порівнянні з попереднім роком зафіксоване в 1986, 1989 і 1994. Якщо за період 1965-1979 ВВП виріс на 93%, то за 1979-1995 рр. лише на 25%. Стабілізації в економіці уряд країни намагається досягти шляхом посилення ринкового сектора.

У 1990-х рр. на частку аграрного сектора припадало лише бл. 5% ВВП, обробна промисловість – 22% ВВП, інше пов'язане г.ч. з нафтовидобутком, залізними рудами, золотом тощо.

Венесуела повністю забезпечує себе нафтою і природним газом; вона має також в своєму розпорядженні великі запаси кам'яного вугілля і гідроенергетичні ресурси. У 1990-х рр. потреби Венесуели в енергії на 91% задовольнялися за рахунок нафти і природного газу і на 8% - за рахунок ГЕС. Сумарна потужність електростанцій становила майже 18,8 млн кВт, з яких 43% припадає на ТЕС і 57% - на ГЕС.

6.Українсько-венесуельські відносини

Дипломатичні відносини між Україною та Венесуелою були встановлені 29 вересня 1993 року.

Послом України у Венесуелі за сумісництвом є Посол України в Бразилії Ю.В.Богаєвський (вручив Вірчі грамоти Президенту Венесуели У.Чавесу 25 вересня 2002 р.).

Обов’язки Посла Венесуели в Україні (за сумісництвом) з 1997р. по 2000 р. виконував Посол Венесуели в Російській Федерації Хосе Франсіско Сукре Фігарелья.

Cторони опрацьовують питання про заснування у Каракасі інституту Почесного консула України, що могло б суттєво активізувати розвиток двосторонніх відносин, сприяти більш оперативному вирішенню організаційних питань. Венесуельська сторона визначається з кандидатурою на цю посаду.

Важливе значення для розвитку двосторонніх зв’язків мала зустріч Президентів України і Венесуели Л.Д.Кучми та У.Чавеса у вересні 2002 року в м. Йоганнесбургу (ПАР) Президент У.Чавес виявив зацікавленість в співпраці з нашою державою в нафтогазовій сфері, а також запропонував розробити спільні механізми співробітництва за пріоритетними напрямами.

Під час візиту до Каракаса 23-25 вересня 2002 року Посла України в Бразилії для вручення Президентові У.Чавесу Вірчих грамот Посла України у Венесуелі за сумісництвом був розглянутий широкий комплекс питань розвитку двостороннього співробітництва зокрема, щодо створення міжурядового механізму та сприяння розвитку двосторонньої торгівлі.

Обсяги двосторонньої торгівлі поки що не відповідають потенційним можливостям обох країн. З 2003 року спостерігалося деяке збільшення українського експорту.

В структурі українського експорту переважають вироби з чорних металів – 73,0% від усього експорту, енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки – 21,6% та котли, машини, апарати і механічні пристрої – 3,8%. Імпорт представлений лише двома позиціями: каучук, гума – 64,6% та товари, придбані в портах – 35,4%.

Співробітництво двох країн у галузі культури знаходиться поки що на початковій стадії, хоча сприятливим фактором для його розвитку є наявність у Венесуелі близько 2 тис. етнічних українців, окремі представники яких добре відомі керівництву країни.

7.Венесуела - маленький рай

Заїдемо до Каракаса, міста, яке місцеві індійці багато століть назад охрестили благозвучною назвою " Долина співаючих птахів".

Зараз картина інша, і звуки, які ви вірогідніше почуєте у вечірньому Карамкасі, скоріше будуть звуками чотириструнних гітар і стукотом каблучків граціозних танцівниць. Сьогоднішній Каракас- це широкі бульвари, соковита зелень, фешенебельні особняки з величезними басейнами. Це дбайливе відношення до культурних і історичних цінностей по сусідству з розвиненою сучасною інфраструктурою.

Подорожуючи по дельті Оріноко, ви станете свідком дивовижного природного явища - там ви побачите "різноколірні" річки! Так, саме таке враження складеться у вас на перший погляд, адже кристально чисті води протікають по грунтах, різних по своїх структурних властивостях, що відбивається на їх кольорі і, відповідно, кольорі води. Відтінки міняються від кавового - до чорнильного. На "колір" річки впливає і пора року. Заплава річки Оріноко і Апуре нагадує кольорове мереживне плетіння іськуссних майстрів місцевого індіанського племені варао, що в перекладі означає "люди на каное". Індійці варао займаються ремеслами і рибальством. Якщо ви побуваєте в гостях у місцевих індійців, вони обов'язково відведуть вас до своєї святині - гори Аутана (точніше, скелі заввишки 1700м). Цей червоного кольору гігантський стовп вважається у них символом "дерева фруктів життя".

Від індіанського села з поетичною назвою Іборібо, на човні можна дістатися до грандіозного водопаду Апонувао, де громади води скидаються вниз з висоти шістдесяти метрів. Старожили, супроводжуючі вас в човновій екскурсії по річці, просто обожнюють іспитавать нервову систему туристів на фортецю. Вони підпливають до краю водопаду настільки близько, що створюється враження, що він просто задумався про що - те і через секунду, вузенький човен - куріаре зісковзне в пучину вод. А ось водопад Анхель, висота якого в 1949 році була зміряна експедицією Національного географічного суспільства. Вона перевищила висоту ніагарського водопаду майже в 20 разів.

Якщо ви не побуваєте на Острові принцеси, вважайте, що ви не були у Венесуелі. По історичних документах, острів був відкритий Христофором Колумбом і названий на честь Маргарити Австрійською. За переказами, острів виник із сльози ангела, а місцеві жителі свято вірять, що Христофор Колумб, що все життя любив одну єдину жінку, зустрів на острові дівчину ангельської краси, вражаюче схожу на його кохану. Пляжі, усипані дрібними черепашками,