Реферат на тему:
“Пакистан”
(економіко-географічна характеристика)
Пакистан (Pakistan) - держава у північній частині південноазійського субконтиненту. На заході межує з Іраном, на північному заході - з Афганістаном, на північному сході і сході - з Індією, на півдні омивається Аравійським морем.
Територія - 807 тис. кв. км.
Населення - понад 143 млн. осіб, щорічний приріст оцінюється в 2,8%.
Столиця - Ісламабад (0,5 млн. осіб). Це порівняно молоде місто (до 1959 року столицею було місто Карачі), планувальне рішення якого розроблялося відомим грецьким архітектором А. Доксиадісом. Ісламабад поєднує риси як сучасного європейського міста, так і елементи традиційної пакистанської архітектури.
Великі міста: Лахор, Равалпінді, Хайдарабад, Карачі, Пешавар. У містах Пакистану проживає близько 30% населення. Всі вони, як правило, мають окремі спільні риси. Є традиційне "східне" місто, що виникло багато століть тому і оточене стіною з ворітьми. Дуже вузькі вулиці, зазвичай без тротуарів, заповнені пішоходами, велосипедистами, возами. Життя концентрується навколо запорошеного базару, обліпленого незліченними дрібними крамничками. Центральні, сильно переущільнені квартали поєднують житлові, адміністративні, культурні, ділові та інші функції. Поза міськими стінами у великих містах в колоніальний період виникли кантонменти - квартали з казармами військових частин, під захистом яких розміщувалася англійська колоніальна адміністрація, а також будівлі великих європейських торговедьних фірм. Пізніше в кантонментах поселилася місцева знать.
Державна мова - урду; англійська використовується як офіційна. (60% населення розмовляє мовою панджабі, 16% - пушту, 12% - сіндхі).
Грошова одиниця - пакистанська рупія.
Офіційний календар - григоріанський. Використовуються також мусульманський місячний календар (місячна хіджра) і календарі інших систем.
Найвища точка Пакистану знаходиться в горах Каракорум - гора К2 (Годвін-Остен) (8611 м). Це друга вершина в світі після Евересту.
Пакистан - член ООН, ГАТТ/СОТ, МОП, МВФ, ВООЗ.
Загальна характеристика економіки
До 1947 року формування господарства на територіях, що нині входять до Пакистану, відбувалося в рамках колоніальної Індії. Внаслідок тривалого панування англійського імперіалізму країна до часу утворення суверенної держави мала дуже низький рівень економічного розвитку. Підчас розподілу колишньої Британської Індії до Пакистану відійшли райони, більш відсталі у промисловому відношенні.
В умовах незалежності Пакистан
Продовольчий магазин
досягнув певних успіхів в економічному розвитку, однак все ще залишається слабко розвинутою аграрною країною з багатоукладним господарством. Провідне становище займають приватнокапіталістичні і державно-капіталістичні утворення, але кількісно переважають дрібнотоварний і дрібно-капіталістичний устрої, а в ряді периферійних районів зберігається натурально-патріархальний устрій.
За 1949/50-1969/70 рр. середньорічний темп приросту ВНП країни в сучасних кордонах становив 4,6%, у 1971/72 рр. він знизився до 0,9%, в 1972/73 рр. збільшився до 6,5%, а в 1973/74 - на 6,1%. Нині національний доход на душу населення оцінюється приблизно в 120 доларів США.
Внаслідок відокремле території Бангладеш в скрутному становищі опинилисяокремі галузі промисловості, які раніше постачали продукцію на ринок Східної Бенгалії, а згодом були переорієнтовані на зовнішній ринок.
З метою стабілізації економічного становища і посилення ролі державного сектора в економіці країни уряд провів ряд економічних і адміністративних реформ, у тому числі націоналізацію банків і страхових компаній, ряду провідних підприємств важкої промисловості, маслоробень, морського судноплавства; взяв в управління держави торгівлю нафтою і нафтопродуктами, експорт бавовни.
Було розпочато проведення аграрної реформи. Робляться спроби перегляду принципів економічного розвитку в напрямку індустріалізації країни і максимального використання природних, особливо енергетичних, ресурсів. Держава здійснює економічну політику і вживає окремих заходів щодо економічного розвитку, виходячи з існування в країні змішаної економіки.
Основні галузі господарства залишаються в приватному секторі. Провідні позиції в економіці займають монополістичні групи, яким належать найбільші промислові підприємства (82% інвестицій у велику промисловість), торговельні і будівельні компанії.
Уряд заохочує іноземні інвестиції в різні галузі господарства, вдається до іноземних позик і кредитів.
У ряді галузей сильні позиції зберігає англійський капітал, після якого за розмірами іноземних інвестицій іде американський, японський і німецький.
Сільське господарство
Незважаючи на проведення ряду аграрних реформ і стимулювання капіталістичних відносин у сільському господарстві, в аграрному секторі країни подекуди зберігаються пережитки феодалізму - поміщицьке землеволодіння і дрібне селянське землекористування на умовах різної, іноді кабальної, оренди. Це є головною причиною відсталості цієї галузі господарства.
Аграрна реформа спрямована в основному на обмеження розмірів земельної власності, зокрема передбачається зниження земельних володінь з 200 до 60 га зрошуваної і з 400 до 120 га незрошуваної землі.
Оброблювана площа становить близько 20 млн. га (у тому числі рілля 14,5 млн. га), або 24% території країни, ліс - 2,3 млн. (2,8%), а землі, непридатні для сільськогосподарського використання - 46 млн. га (57,4%). Оскільки на оброблюваних землях можна дво збирати рожаї на рік, фактично посівна площа становить 16 млн. га.
Землеробство - основна галузь сільського господарства. Обробляють культури весняних (раби) і осінніх (кхариф) жнив. До першої відносяться головна продовольча культура - пшениця, яку сіють скрізь, а також грем, ячмінь, олійні. До других - рис, площа і виробництво якого в останні роки істотно розширилися (в основному на засолених поливних грунтах Сінда), бавовна - найважливіша технічна культура, а також цукрова тростина і кукурудза. На неполивних землях у посушливих районах вирощують просяні культури - джовар, баджру тощо. Зростає значення тютюну, різних овочевих (цибуля, картопля, перець) і садових (манго, цитрусові, фінікова пальма, абрикоси) культур, арахісу.
Тваринництво має другорядне значення. Переважає тяглова худоба, хоча в останні роки в передмісті розвивається
