У початкову школу приймаються діти у віці 6 років. Переважає роздільне навчання. На всіх ступінях освіти обов'язкове вивчення релігії.

Література. Багата середньовічна арабська література найбільший розвиток одержала в Багдаді. Розвиток літератури 19 - почала 20 століть йшло головним чином у руслі поезії. Найпоширенішим прозаїчним жанром залишався епістолярний. Найбільші представники іракської поезії – архаїст Абд аль-мухсін аль-казими (1865 - 1935), новатор Джемаль Сідоки аз-захаві (1863 - 1936), традиціоналіст Мааруф ар-русафи (1875 - 1945) -і з'єднали у своїй творчості ідеї просвітительства і національно-визвольної боротьби. Характерними рисами поезії періоду національно-визвольного повстання 1920 року були революційний пафос і простота віршів, що легко доходили до свідомості народних мас.

Жанри розповіді і повісті вперше розробив Махмуд Ахмед асів-сайд (1901 - 1937). До середини 50-х років у літературі Іраку формується жанр роману. Теми антифеодальної боротьби, заклики до соціальних перетворень переважали в неокласичній поезії Мухаммеда Махди аль-джавахири (р. 1905) і в доступних широким масам віршах Бахра аль-улюма (р. 1911). Глибоко лирично творчість ас-Сайяба, поетеси Назик аль-Маляика й інших поетів, що реформували віршування. В Іракові розвивається також література курдською мовою.

Архітектура й образотворче мистецтво. На території Іраку пам'ятники мистецтва походять з 4-го тисячоріччя до нашої ери. Виявлено численні пам'ятники однієї з найдавніших цивілізацій світу – вавілоно-ассірійської культури., Парфянського царства, сасанідського мистецтва. Важливе місце зайняв Ірак у формуванні арабської культури. Архітектуру періоду розквіту халіфату Абассидов характеризують будівлі Самарри: грандіозні палацеві ансамблі з численними дворами, садами, житловими і господарськими приміщеннями, укріплені стінами з вежами; мечеті з великим двором, оточені стіною з вежами, з монументальним мінаретом, купольні мавзолеї.

Народне житло Іраку аж до 20 століття зберігало традиційне планування з внутрішнім двором, лоджіями і терасою на колонах; вікна і балкони верхніх поверхів часто мали візерункові дерев'яні ґрати.

Образотворче мистецтво Іраку періоду Абассидів представлено фрагментами стінного розпису і розписів по дереву з зображеннями живих істот, а також орнаментальними стуковими рельєфами і різьбленими дерев'яними панелями. У Багдаді в цей період початку розвиватися книжкова мініатюра, розквіт якого наступив у 12 - 13 століттях.

У прикладний^-прикладнім-прикладному-декоративно-прикладному мистецтві середньовічного Іраку важливе місце займали: кераміка – з рельєфним декором, що включає зображення людей і тварин, глазурована з розписом люстром чи з поліхромним розписом; художні вироби з металу – судини у формі чи птахів звірів, або прикрашені карбуванням, гравіруванням, срібним інкрустацією -і і зі скла; ткацтво – золототкані, шовкові, вовняні і лляні тканини. Середньовічні художні традиції зберігаються аж до 20 століття.

Національно-визвольний рух 20 століття і революція 1958 року сприяли розвитку нової архітектури. Для сучасної архітектури Іраку характерне прагнення підкорити міжнародні стандарти місцевим кліматичним і побутовим умовам: сонцезахисні і вентиляційні пристрої, а також використовувати елементи традиційного планування і декору (внутрішні двори, візерункові ґрати та інше). Продовжується будівництво двоповерхових житлових будинків місцевого типу.

Музика, театр, кіно. В основі музичної культури Іраку (як і інших країн арабського Сходу) лежить древньоарабська цивілізація. Звідси побутування таких інструментів, як лютня – уд, рабаб (проста віола, свого роду скрипка), гіджак (струнний смичковий), переддень, чи псалтерион (струнний щипковий), най (перська флейта), дуфф (маленький плоский квадратний бубон) і ін.

Серед різноманітних народних пісень популярний жанр атаба (скарга) – своєрідна діалог^-пісня-діалог, що складається з емоційних сольних речитативів і коротких відповідей. Істотне місце в побуті іракців займає духовна музика.

У сучасному Іракові освоюються досягнення європейської музичної культури. Центр музичного життя – Багдад. Музичні кадри виховуються головним чином в Академії образотворчих мистецтв (заснована в 1940 році).

Перші спроби створення професійного театру в Іракові відносяться до кінця 20-х років 20 століття. Незважаючи на те, що Академія образотворчих мистецтв (Багдад) готує професійних акторів, в Іракові немає професійного театру, немає також постійної драматичної чи балетної трупи. Актори виступають по радіо, телебаченню, у кабаре, у концертах, що влаштовуються Академією. Найбільш популярні виступи макамів – читців, що під голосний акомпанемент народних інструментів декламують співучо епічну чи поему вірші.

Розвиток кінематографії почалося в середині 40-х років; поставлені фільми «Діти Сходу», «Лейла в Іракові», «Алиа і Иссам» і ін. У 1959 році заснована Загальна організація кіно і театру. Щорічно виробляється небагато повнометражні і короткометражні кінокартини. Міністерство освіти випускає навчальні фільми. Увозиться багато іноземних фільмів. У країні більш двох сотень кінотеатрів.

Список використаної літератури