Судова влада, котра офіційно вважається третьою гілкою влади, незалежною від двох інших, давно є опорою політичного фаворитизму. Після того як в квітні 1992 Фухіморі здійснив державний переворот, функціонування судової системи країни було призупинене, потім вона була перебудована з розрахунком на більшу незалежність від впливу правлячої політичної еліти. Члени Верховного суду призначаються незалежною Національною юридичною радою. Конституційний суд, сім членів якого обираються Національним конгресом на п’ятилітній термін, має право, зі свого боку, відміняти постанови уряду. По конституції 1993 була відновлена смертна кара за тероризм і зрада в військовий час.

Політичні організації. На протязі останнього століття суспільне життя Перу характеризувалося наявністю слабких політичних партій, постійними економічними кризами і розшаруванням населення за соціальними і культурними ознаками. Ці фактори пояснюють величезний політичний вплив, який мають в Перу збройні сили, які довгий час вважали себе єдиним гарантом порядку і вершителем політичних доль країни.

Судово-правова система. Як і в більшості країн Латинської Америки, судово-правова система Перу базується на положеннях римського громадянського права в тому вигляді, як вони були використані в Іспанії і, в меншій мірі, в Франції.

Збройні сили. Для мужчин, що досягли 18-річного віку, служба в збройних силах є обов’язковою, срок служби – 2 роки. Не всі особи, що досягли призовного віку, в обов’язковому порядку призиваються в армію. Забезпечення внутрішньої безпеки і поліцейські функції здійснюються частинами громадянської і республіканської гвардії, що нараховують близько 60 тис.осіб.

Етнічна належність і мова. В дощових лісах східного Перу проживають біля ста індіанських племен. Ці племена, практично ізольовані від всього іншого населення, розмовляють місцевими діалектами і здобувають харч мисливством, рибальством та землеробством.

Ще одна група корінного населення включає індіанців, що розмовляють мовами кечуа і аймара. Багато з них переселилися до столиці країни – Ліми чи інші міста на узбережжі, особливо після того, як в 1980 в горах почалася партизанська війна, але більшість продовжують жити в Андах, займаючись землеробством та скотарством.

Інше населення складають креоли – білі нещадки європейців, в основному іспанців, які до 1970-х років практично панували в країні; метиси – нещадки мішаних шлюбів європейців і індіанців, що складають основну частину середнього класу, а також деяка кількість негрів та вихідців із Азії.

Адміністративно-територіальний поділ. Згідно конституції 1993, в Перу відновлено адміністративний поділ на 24 департаменти, 159 провінцій і більш 1500 міських утворень. Конституція 1979 затвердила створення областей, які повинні функціонувати як автономні економічні і адміністративні одиниці. На даний момент на базі 23 (з 24 існуючих) департаментів створено 12 областей. Утворення ще однієї області тимчасово призупинено, інші також ще не розпочали виконувати свої функції в повному обсязі. По конституції 1993, поділ на області зберігається, однак об’єм повноважень місцевих органів самоуправління скорочується.

Міжнародні відносини. Перу є членом ООН і її спеціалізованих організацій, а також членом ОАГ. Крім того, Перу входить до Латиноамериканської асоціації інтеграції (ЛААІ), Андську групу, Економічної ради країн Тихоокеанського басейну, Организацію по забороні ядерної зброї в Латинській Америці.

Прапор і герб.

Сучасна Перу – республіка (Republica del Peru). Глава держави – президент, що обирається на 5 років. Він в свою чергу призначає міністрів. Законодавча влада належить однопалатному конгресу, до якого входять 120 конгресменів. Термін повноважень конгресу - 5 років. Виконавча влада знаходиться в руках президента республіки і міністрів. Судова влада здійснюється Верховним Судом и судовими органами на місцях

Культура.

В культурі Перу знайшли відображення вплив багаточисельного індіанського населення країни, а також розвинутих культур народів, що проживали на цій території до підкорення її іспанцями. Найвідоміша високорозвинута древня цивілізація інків, що виходить приблизно з 1200 р. Інки володіли мистецтвом обробки каменю, створення інженерних споруд, ткцтва, мали уявлення про медицину і астрономію, споруджували штучні тераси для посівів на крутих схилах, створювали неперевершені витвори мистецтва із золота і срібла і будували дороги.

Насліддя цих індіанських народів можна бачити не лише в багатьох археологічних пам’ятках і знахідках, але і в сучасній народній творчості, мистецтві і музці, особливо характерних для індіанців – мешканців Анд.

Музика. Древні індіанці користувалися пентатонним ладом, який зберігся в народній музиці до цих пір, поряд з такими музичними інструментами доколумбової епохи, як тростиння флейта кена, свірель, духовий інструмент з крученої морської раковини, окарина і різні ударні інструменти. Струнні інструменті були привнесені іспанцями. Найпопулярніші скрипка, арфа, гітара і чаранго, інструмент, схожий на мандоліну.

З народних пісень і танців популярністю користується пісня яраві, швидкий круговий танець уайно, розповсюджений серед жителів гір і креольська марінера, або самакуека – парний танець.

В Лімі знаходяться національна консерваторія і симфонічний оркестр, який пропагує витвори композиторів Перу. Найвидатнішим із перуанських композиторів 20 ст. вважається Андрес Сас Орчасаль (1900–1967), француз за похлдженням; в 1929 він разом зі своєю дружиною – піаністкою заснував музичну школу в Лімі. Національні традиції розвивали також відомі композитори Карлос Санчес Малага (р. 1904) і Армандо Гевара Очоа (р. 1927).

Література. Перуанська література бере початок в 16 ст., коли син іспанського конкістадора і принцеси інків Гарсіласо де ла Вега (1539–1616) написав історичну хроніку, що містить опис історії і культури імперії інків.