Хазарейці користуються одним з архаїчних діалектів перської мови, з яким пов'язані також балучі і таджицька мова. Нуристанці розмовляють мовами, які представляють відособлену древню галузь, що виділилася з іранської та індійської мовних груп. Брагуї розмовляють мовою, що належить до дравидійської родини, вона подібна до мов народів Південної Індії.

Релігія. Майже все населення сповідує мусульманську віру. Приблизно 84% жителів - суніти, 15% - шиїти, 1% - прибічники інших вірувань.

Грамотність населення. Лише 31,5% всіх жителів Афганістану у віці від 15 років і старше можуть читати й писати, причому існує істотний розрив за цим показником серед чоловіків і жінок (відповідно 47,2% і 15,0%).

Економіка

Воєнні дії, що не припинялися протягом понад 20 років, завдали значної шкоди економіці Афганістану. Рівень життя в країні сьогодні є одним з найнижчих у світі. За оцінками Світового банку, валовий національний продукт у 2001 році становив менше 250 доларів США на душу населення.
       Приблизно третина населення залишила країну. І досі на території Пакистану залишаються близько 1,2 млн. осіб, а на території Ірану - близько 1,4 млн. афганських біженців. Зруйновано багато підприємств, припинені транспортні і торговельні зв'язки між окремими частинами країни та іншими державами.
       Згідно з оцінками ООН і Світового банку, відбудова Афганістану коштуватиме приблизно 15 млрд. доларів США протягом найближчих 10 років.
Крім іноземної допомоги, відбудові афганської економіки значною мірою може сприяти розвиток родовищ корисних копалин, яких чимало у надрах країни. В Афганістані є запаси нафти (Сарі-Куль), природного газу (Шибірган), кам'яного вугілля (Каркар, Ішпушта, Дарайї-Суф, Карох). На південь від Кабула знаходяться поклади мідних руд, на північ і захід від Кабула - залізних руд, біля Джелалабада - берилієвих руд. Країна також має промислові поклади марганцевих, свинцево-цинкових, олов'яних руд. На північному сході країни добувають високоякісний лазурит. Є родовища золота. Можливий видобуток високоякісного мармуру, тальку, граніту, базальту, доломіту, гіпсу, вапняку, каоліну, азбесту, слюди, смарагдів, аметистів, яшми.

Сільське господарство традиційно становило основу економіки Афганістану. Частка зайнятих у ньому - 70% всіх зайнятих країни (у промисловості - 15%, у сфері послуг - також 15%).

У 1980-х роках приблизно половина орних земель зрошувалася штучно. Для цього використовувалася система ариків, які живляться від річок і підземних джерел. Крім того, є підземні водозбірні галереї з колодязями (кяризами або канатами). Воєнні дії завдали великих збитків іригаційним спорудам, а обробіток полів став небезпечним заняттям через міни, закладені в сільській місцевості. Більша частина оброблюваних земель належить дрібним селянським господарствам. Мінеральні добрива застосовуються рідко. Зазвичай половина орних угідь для запобігання виснаженню ґрунтів залишається під паром на рік або декілька років.

Залежно від особливостей рельєфу, клімату, грунтів і висоти місцевості проводиться підбір сільськогосподарських культур. Зернові культури вирощуються на територіях до 2700 м над рівнем моря. Із збільшенням висоти місцевості провідна роль переходить від рису до кукурудзи, потім до пшениці і ще вище до ячменю. Найбільш продуктивні землі знаходяться на рівнинах, розташованих на північ від Гіндукуша, де притоки Амудар'ї утворюють широкі і родючі долини, на плато в Кабулістані, у долинах рік Кабул, Логар, Саробі і Лагман, в центральній частині країни - на нагір'ї Хазараджат, а також у долинах провінції Геріруд (поблизу Герата) і Гільменд.      

Орні землі в Афганістані відводять переважно під зернові культури - пшеницю, кукурудзу, рис і ячмінь. Серед інших культур, які вирощують, - цукровий буряк, бавовна, олійна і цукрова тростина. У садах вирощують різноманітні плодові культури - абрикоси, персики, груші, сливи, вишню, гранати і цитрусові. Культивуються також деякі сорти винограду й дині, мигдаль і волоський горіх. Традиційно на експорт йдуть свіжі і сухі фрукти, родзинки і горіхи.      

У 1980-1990-х роках провідною товарною культурою став опійний мак, і Афганістан перетворився на головного світового постачальника опіуму (за приблизними оцінками, у 1999 році його було вироблено 1670 т).
      У тваринництві найбільше розвинуте м'ясо-вовняно-молочне вівчарство. Населення володіє навичками вироблення овечих шкур. Традиційно розводили також кіз, коней, велику рогату худобу (зебу і буйволів), верблюдів та ослів. На основі продукції тваринництва населення займається обробкою вовни і ручним ткацтвом килимів.      

Лісове господарство. Ліси зосереджені передусім у східних провінціях Афганістану. Там ростуть сосна, гімалайський кедр, дуб, олива і горіхоплідні дерева. В країні існує така проблема як хронічна нестача деревини, проте вона нерідко йде на експорт, оскільки простіше переправляти її ріками до Пакистану, аніж доставляти в інші райони країни.      

Обробна промисловість. До 1930-х років промисловість в Афганістані була розвинута дуже слабко. Після 1932 року приватний Афганський національний банк розпочав будівництво ряду промислових об'єктів. В їх числі були бавовноочисні підприємства у північних районах, бавовняна фабрика в Пулі-Хумрі, цукровий завод у Баглані і вовноткацька фабрика у Кандагарі. У п'ятирічних економічних планах починаючи з 1956 року стимулювався, в основному, державний, а не приватний сектор. Були споруджені або модернізовані гідроенергетичні вузли в Суробаї, Пулі-Хумрі, Наглу, Дарунті, Махипарі та інші, побудовані цементні заводи в Джабаль-ус-Сіраджі та Пулі-Хумрі.       

Наприкінці 1960-х - на початку 1970-х років почали активно розвиватися багато галузей промислового виробництва - текстильна, фармацевтична та інші. Туризм став важливим джерелом надходження валюти з-за кордону, в 1978 році Афганістан відвідало більш як 100 тисяч іноземних туристів.      

У 1970-х роках в Афганістані було