РЕФЕРАТ
НА ТЕМУ:
“ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД ПЛАНЕТИ ЗЕМЛЯ”
ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ
Земля. Вигляд з космосу.
Земля (від слов'янського зем - підлога, низ) - одна з дев`яти планет Сонячної системи. За розміром і масою планета Земля займає п'яте місце серед великих планет, але з планет так званої земної групи, до якої також входять Меркурій, Венера і Марс, вона є найбільшою. Найважливішою відмінністю Землі від інших планет Сонячної системи є існування на ній життя. Умови для розвитку життя на найближчих до Землі тілах Сонячної системи несприятливі; населені тіла за межами останньої поки що також не виявлені.
Відповідно до сучасних космогонічних уявлень, Земля утворилася ~4,5 млрд. років тому шляхом гравітаційної конденсації з розсіяного у навколосонячному просторі газопилової речовини, що містить усі відомі в природі хімічні елементи. Формування Землі супроводжувалося диференціацією речовини, що сприяло поступовому розігріванню земних надр, в основному за рахунок теплоти, що виділялася при розпаді радіоактивних елементів (урану, торію, калію й інших).
Результатом цієї диференціації став поділ Землі на концентрично розташовані шари - геосфери, що розрізняються хімічним складом, агрегатним станом і фізичними властивостями. У центрі утворилося ядро Землі, оточене так званою мантією. З найбільш легких і легкоплавких компонентів речовини, що виділилися з мантії у процесах виправлення, виникла розташована над мантією земна кора. Сукупність цих внутрішніх геосфер, обмежених твердою земною поверхнею, іноді називають "твердою" Землею (хоча це не зовсім точно, оскільки встановлено, що зовнішня частина ядра має властивості грузлої рідини).
"Тверда" Земля складає майже всю масу планети. За її межами знаходяться зовнішні геосфери - водяна (гідросфера) і повітряна (атмосфера), сформована з парів і газів, що виділилися з надр Землі під час дегазації мантії. Диференціація речовини мантії Землі і поповнення продуктами диференціації земної кори, водяної і повітряної оболонок відбувалися протягом усієї геологічної історії і продовжуються дотепер.
Схема будови Землі (без верхньої атмосфери і магнітосфери)
Геосфери | Відстань нижньої* межі від поверхні Землі, км | Об`єм, 1018 м3 | Маса, 1021 кг | Частка маси геосфери від маси Землі, %
Атмосфера | 2000** | 1320 | ~0,005 | ~ 10 –6
Гідросфера | до 11 | 1,4 | 1,4 | 0,02
Земна кора | 5-70 | 10,2 | 28 | 0,48
Мантія | до 2900 | 896,6 | 4013 | 67,2
Ядро | 6371 (центр Землі) | 175,2 | 1934 | 32,3
Уся Земля (без атмосфери) | 1083,4 | 5976 | 100,0
* Крім атмосфери.
** Атмосфера в цілому простягається до висоти ~ 20 тис. км.
Більшу частину поверхні Землі займає Світовий океан (361,1 млн. км2, чи 70,8%), суша складає 149,1 млн. км2 (29,2%) і утворює шість великих масивів - материків: Євразію, Африку, Північну Америку, Південну Америку, Антарктиду й Австралію, а також численні острови. Розподіл суші на частині світу не збігається з розподілом на материки: Євразія поділяється на дві частини світу - Європу й Азію, а обидва американських материки вважають за одну частину світу - Америку, іноді за особливу "океанічну" частину світу приймають острови Тихого океану - Океанію, площа якої звичайно враховується разом з Австралією.
Материки (з островами)
Назва материка | Площа, млн. км2 | Середня висота, м | Найбільша висота гір
на материку, м*
Євразія | 53,45 | 840 | 8848
Африка | 30.30 | 750 | 5895
Північна Америка | 24,25 | 720 | 6194
Південна Америка | 18,28 | 590 | 6960
Антарктида | 13,97 | 2040 | 5140
Австралія (з Океанією) | 8,89 | 340 | 2230
* Зверху вниз по стовпчику вершини: Джомолунгма (Еверест), Кіліманджаро, Мак-Кінлі, Аконкагуа, масив Вінсон, Косцюшко. Найвища вершина Океанії — м. Джая, 5029 м (на острові Нова Гвінея).
Світовий океан розчленовується материками на Тихий, Атлантичний, Індійський і Північний Льодовитий.
Океани
Назва океану | Поверхня дзеркала, млн. км2 | Середня глибина, м | Найбільша глибина, м
Тихий | 179,68 | 3984 | 11022
Атлантичний | 93,36 | 3926 | 8428
Індійський | 74,92 | 3897 | 7130
Північний Льодовитий | 13,10 | 1205 | 5449
Північна півкуля Землі - материкова (суша тут займає 39% поверхні), а Південна - океанічна (суша складає лише 19% поверхні). У Західній півкулі переважна частина поверхні зайнята водою, у Східній - сушею.
Узагальнений профіль суші й дна океанів утворює дві гігантські "сходинки" - материкову й океанічну. Перша піднімається над другою у середньому на 4670 м (середня висота суші 875 м; середня глибина океану близько 3800 м). Над рівнинною поверхнею материкової "сходинки" піднімаються гори, окремі вершини яких сягають 7-8 км і більше. Найвища вершина світу - г. Джомолунгма у Гімалаях - сягає 8848 м. Вона піднімається над найглибшим зниженням дна океану (Маріанський глибоководний жолоб у Тихому океані 11 022 м) майже на 20 км.
Земля має гравітаційні, магнітні й електричні поля. Гравітаційне тяжіння Землі утримує на навколоземній орбіті Місяць і штучні супутники. Дією гравітаційного поля обумовлена сферична форма Землі, більшість рис рельєфу земної поверхні, течія річок, рух льодовиків та інші процеси.
Магнітне поле створюється в результаті складного руху речовини в ядрі Землі. З магнітним полем Землі тісно пов'язане її електричне поле. "Тверда" Земля несе негативний електричний заряд, що компенсується об'ємним позитивним зарядом
