На водоймищах, використовуваних для комунально-побутового водопостачання і рибного господарства, головними чинниками, що визначають мертвий об'єм і РМО, є санітарно-технічні вимоги й умови забезпечення необхідної якості води. Відповідно до цих умов, середня глибина води у водоймищі при РМО повинна бути більше 2,5 м, а площа мілководдя з глибинами менше 2 м - не більше 30...35% поверхні води водоймища.

При транспортному використанні водоймища РМО визначають, як мінімальний навігаційний рівень, що забезпечує необхідні глибини для судноплавства.

У водоймищах для комунального і промислового водопостачання, зрошення, обслуговування ТЕС і АЕС РМО визначають з умов нормальної безперебійної роботи водозабірних споруджень при мінімальних рівнях води.

Для гідроелектростанцій РМО відповідає глибина спрацювання водоймища, при якій забезпечується максимальне вироблення електроенергії.

Форсований об'єм Vфпр створюється шляхом форсування рівня води у водоймище вище НПР в період високих повеней або водопілля, щоб запобігти повені в нижньому б'єфі. Тому його називають іноді противоповеневим. Оцінка форсованого підпірного рівня (ФПР) залежить від максимальних витрат води розрахункової забезпеченості, гідрографа повені, розмірів і розміщення скидних споруд. Звичайно перевищення НПР при форсуванні складає 20-70 см, при проходженні ж повеней розрахункова повторювальність яких у середньому складає 1 раз у 1000 років (р=0,1%) або 1 раз у 10000 років (;про=0,01%), форсування може досягти 1-3 м. Необґрунтоване перевищення НПР приводить до додаткового, хоча й короткочасного, затоплення і підтоплення території, завдає шкоди сільському господарству, несприятливо відбивається на роботі гідротехнічних споруд і об'єктів народного господарства, що виявляються в зоні впливу водоймища. Тому розмір і тривалість форсування рівня води у водоймищі повинні бути економічно обґрунтовані.

При регулюванні стоку змінюється режим водотоку не тільки вище греблі, але й у її нижньому б'єфі: зростають межені і зменшуються витрати і рівні в період паводків і водопілля, збільшуються амплітуда і частота коливань рівнів, особливо при добовому і тижневому регулюванні, змінюються термічний і зв'язаний із ним льодовий режими нижче греблі, більш інтенсивно протікають руслові процеси і т.д. У зв'язку з цим при водогосподарчих розрахунках нормуються також витрати і рівні в нижньому б'єфі водоймищ.

У період пропуску водопілля та повеней у нижньому б'єфі лімітують максимальний рівень, щоб не допустити повені. У той же час у цей період повинно бути передбачене надходження в нижній б'єф таких витрат води, при яких забезпечується і підтримується протягом визначеного терміна затоплення заплавних косовиць, а також нерестовищ риби.

Нормують мінімальні добові рівні води нижче греблі в створах промислово-питних і зрошувальних водозаборів, при яких забезпечується не тільки безперебійний забір води, але і необхідна її якість.

Підвищене спрацьовування води з водоймища, добова і тижнева нерівномірність у його роботі погіршують умови сільськогосподарського використання земель, наносячи збиток рибному господарству, утрудняють роботу водного транспорту, активізують руслові процеси в нижньому б'єфі. Для згладжування цих негативних наслідків передбачають обмеження внутрішньодобових коливань рівня нижнього б'єфа і питомих скидових витрат.

Основні параметри водоймища, що визначають його розміри, повинні бути технічно й економічно обґрунтовані. Оптимальні параметри вибирають на основі зіставлення народногосподарського ефекту регулювання стоку з капітальними вкладеннями на будівництво гідротехнічних споруджень, заходи щодо інженерного підготування території, відшкодування збитку від затоплення і підтоплення, перенос або нове будівництво житлових будинків, виробничих і інших об'єктів, переселення населення і т.д. При цьому обов'язково повинні бути враховані питання комплексного використання водяних ресурсів і їхньої охорони, соціологічні й екологічні аспекти наслідків регулювання стоку, можливості зміни режиму і розширення функцій водоймища в перспективі.

ДОПИТЛИВИМ НА ДОДАТОК

На земній кулі є немало своєрідних озер, які чимось відрізняються від іншої маси водойм. Ці дивовижні озера розкидані по планеті, і в їхньому розподілі по Землі немає жодної закономірності, як немає цього і щодо ознак, за якими вони виділяються в окрему групу.

Здебільшого такі озера відображають якісь місцеві особливості, властиві тому чи іншому району. Як правило, вони не є типовими. Ось деякі з них.

ВОСЬМЕ ЧУДО СВІТУ

«Якщо хочете побачити восьме чудо світу, - кажуть туристам індонезійці, - то не шукайте його в якихось інших краях. Це чудо є у нас, в Індонезії, на острові Флорес».

Щоб побачити це «чудо», треба зійти на шпиль гори Калімуту. Звідти справді відкривається чарівне видовище. Подивившись в один бік - побачиш озеро з водою білою, як молоко, кинеш погляд в інший бік - перед тобою, як на долоні постане криваво-червоне озеро, а ще повернешся - і не зможеш відірвати очей від чудесного озера блакитнувато-зеленого кольору. Зорові враження змінюються як у калейдоскопі! Дивишся і не віриш очам своїм - усе ніби відбувається не вочевидь, а в казковому сні! Така рідкісна гама барв викликає подив і захоплення.

Учені розгадали таємницю «восьмого чуда світу». Усі три різноколірні озера лежать у кратерах згаслих вулканів. Різного забарвлення їхнім водам надають розчинені солі мінералів. У червоний колір воду зафарбовують сполуки заліза, а в білий колір і блакитно-зелений - різні сполуки сірки.

ОЗЕРО З НАЙДОВШОЮ НАЗВОЮ В СВІТІ

Є на світі озеро з незвичайно довгою назвою. Воно міститься в США, на території штату Масачусетс. Власне кажучи, це невелике озеро і, мабуть, нічим особливим не відрізняється від інших озер штату, крім своєї малозрозумілої, надто довгої назви, в якій понад сорок літер. Розміркуйте самі: чартоггагоггманчауггагоггчаубунагунгамаугг. Одразу запам'ятати її дуже важко, треба добряче потренуватися.

Неважко здогадатися, що назву озеру дали не