Одні твердять, що озерна улоговина утворилася від вибуху під час падіння на землю велетенського метеорита. Та для утворення такої величезної западини треба, щоб метеорит мав діаметр близько трьох кілометрів і рухався зі швидкістю приблизно тридцять кілометрів на секунду. Нічого подібного досі не спостерігалося, та й навряд чи таке взагалі можливо. А найголовніше - у районі розташування озера і досі не знайдено жодних слідів метеорита.

Деякі вчені гадають, що в цьому місці з поверхню землі зіткнулась антиречовина. В результаті стався велетенський вибух, який не залишив після себе жодних уламків і осколків.

Є, нарешті, ще одна гіпотеза, мабуть, найправдоподібніша: озеро виникло внаслідок вулканічної діяльності. Воно міститься в гірському районі і, можливо, займає дно зруйнованого конуса вулкану. Рівень води в озері поступово підіймається, і за останні десятиріччя площа водної поверхні трохи збільшилась.

Поступовий наступ озерних вод на сушу спричинив до того, що з сорока прибережних населених пунктів на узбережжі вціліло близько двадцяти. Зараз люди побоюються жити на берегах озера, вважаючи за краще селитися вище в горах.

Прибічники вулканічної гіпотези походження озерної улоговини вважають, що процеси гороутворення тут ще не закінчилися. Район озера поступово підвищується, причому ложе водойми, можливо, підіймається швидше, ніж схили улоговини. Цим і пояснюється затоплення суші.

Цей район і саме озеро ще погано вивчені. Поверхневі зйомки місцевості проводилися приблизно піввіку тому. Наукових експедицій до озера майже не було.

ДИВОВИЖНЕ ОЗЕРО

Поблизу Кольського півострова, на острові Кільдін, є невелике озеро Могильне, завглибшки приблизно 18 метрів. Від моря його відділяє гравійно-піщана перемичка; рівень води в озері трохи вищий, ніж у моря, а тому відбувається постійний водообмін через згадану перемичку.

Озеро, наче листовий пиріг, ділиться на п'ять цілком самостійних, несхожих один на одного ярусів, чи поверхів. Горішній, п'ятий поверх займає прісна вода, холодна і прозора. Тут багато найрізноманітніших мешканців, типових для водойм Арктики.

На третьому поверсі також вирує життя. Вода - блакитна, прозора, солона. Фауна і флора - типово морські. Актинії, морські рачки, зірки, їжаки. Але тут уже не знайдеш мешканців горішнього ярусу.

Шар між третім і п'ятим поверхами займає проміжне становище, щось на зразок перехідної зони.

У другому поверсі панує якась особлива напівтемрява. Вода насичена мікроскопічними істотами, бактеріями пурпурового кольору, які надають воді вишнево- рожевого відтінку. Бактерії надто життєздатні, вони жадібно поглинають сірководень, який у великій кількості підіймаються з дна водойми, і окисляють його. А тому смертельний для всього живого газ затримується і не надходить на третій поверх.

Найнижчий поверх заповнений рідким мулом. Тут відбуваються процеси життя органічних решток, які опускаються із горішніх поверхів. Це «мертвий» шар, бо в ньому немає живлющого кисню: йому нізвідки взятися: газообміну з атмосферою не відбувається, зате сірководню більш ніж досить.

Могильне - давнє озеро, яке пережило кілька геологічних епох. Про це свідчать окремі види тварини, давно зниклих у сусідньому Баренцовому морі.

Хоч озеро і не з'єднується з морем, але на ньому в зменшеному вигляді відбуваються припливи і відпливи. Незрозуміле: як і чому виникло це озеро, чому воно, наче листовий пиріг, ділиться на шари, чим пояснюється їхня виняткова стійкість ? І ще - чому воно називається Могильним ? Адже всі його поверхи заселені!

При підготовці теми в якості літератури можна скористатись , розміщеним у кінці робочої програми курсу.