Екологічний стан міста

Згідно діючої класифікації місто Суми має третій рівень забрудненості і відноситься до дуже забруднених територій, поступаючись лише надмірно забрудненим містам, таким як Донецьк, Дніпропетровськ, Кривий Ріг. Такий рівень забруднення міста обумовлений високою економічною освоєнністю і значним техногенним навантаженням території.

У 2002-2003 роках викиди шкідливих речовин в атмосферу міста складали 26тис. тонн/рік, у тому числі від стаціонарних джерел – 9,5 тис. тон, від автомобільного транспорту – 16,5 тис. тон.

Основний внесок у викиди від стаціонарних джерел вносять промислові підприємства ВАТ “Сумихімпром” (2736,7 тонн/рік), ВАТ СМНВО ім. Фрунзе (1075,9 тонн/рік), ВАТ “Центроліт”(134,43 тонн/рік) та інші.

Найбільша кількість специфічних речовин викидалась підприємствами Мінпромполітики: 93,383 тонн/рік аміаку, 184,137 тонн/рік сірчаної кислоти. У переліку шкідливих домішок пріоритет належить пилу, діоксиду сірки, діоксиду азоту, оксиду вуглецю, аміаку, фенолу, оксиду азоту та розчиненим сульфатам.

Згідно даних Сумського обласного центру з гідрометеорології індекс забруднення атмосфери міста складає 5,08. За гігієнічною оцінкою забруднення атмосферного повітря м. Суми має рівень загрозливого забруднення і знаходиться на рівні міст Харкова, Івано-Франківська, Миколаєва (для довідки: небезпечний стан забруднення атмосфери мають м. Донецьк, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Одеса, Полтава).

Рівень забруднення атмосферного повітря у приземному шарі атмосфери житлових районів у місті залишається, як і раніше, незадовільним у зв’язку з перевищенням середньорічних норм гранично допустимих концентрацій (ГДК) по пилу та аміаку і періодичним порушенням разових норм по окису вуглецю, пилу, двоокису азоту. Повітряний басейн міста постійно забруднюється канцерогенною речовиною бензапиреном із перевищенням гранично допустимих значень у 2 – 2,5 рази. Концентрація важких металів у атмосферному повітрі міста не перевищувала санітарних норм.

За п’ять останніх років спостерігається збільшення середнього рівня забруднення атмосферного повітря аміаком. Рівень забруднення пилом, діоксидом і оксидом азоту, розчинними сульфатами, формальдегідом знаходиться на постійному рівні. Щорічно підприємствами міста скидається в природні об’єкти 32,5 млн.м3 стічних вод, у тому числі забруднених стічних вод без очищення та недостатньо очищених 5,3 млн.м3, нормативно чистих без очищення – 0,26 млн.м3, нормативно очищених – 26,9 млн.м3.

Основним джерелом забруднення ґрунтів у м. Суми є промислові відходи підприємств, комунального господарства міста, а саме викиди забруднюючих речовин і твердих відходів.

Найбільш забрудненими є ґрунти у районі ВАТ “Сумихімпром”, де спостерігається підвищений вміст міді, цинку, миш’яку по всій місцевості, прилеглій до підприємства. Крім того, у деяких пробах ґрунтів відмічається підвищений вміст сірки, фосфору, стронцію, що є наслідком забруднення їх фосфогіпсом. Забруднення важкими металами (цинк, мідь, нікель) має місце вздовж доріг, де використовується фосфогіпс як наповнювач. Навіть на глибині 50-70 см та на відстані 5 м від дороги вміст фтору доходить до 600 – 800 мг/кг.

Фонове забруднення ґрунтів знаходиться в межах 200 мг/кг. Ґрунти та активний іл м. Суми мають підвищений вміст миш’яку, стронцію, барію, хрому, нікелю, міді, цинку та інших елементів, що являється наслідком техногенного забруднення.

Тверді побутові відходи (ТПВ) давно стали проблемою міста.

Термін експлуатації раніше виділеної земельної ділянки біля с. В.Сироватка завершився. Суворе дотримання технології складування відходів дало змогу збільшити термін експлуатації раніше виділеної земельної ділянки в 1,5 рази. Метод складування – шарами (2,5 м) – шар глини – 40 см. Гостроту проблеми вдалось тимчасово зняти: рішенням ХV сесії обласної ради ХХII скликання від 26.12.97 відведено земельну ділянку під розміщення контрольованого полігону площею 5,0 га.

Для складування відходів рослинного походження (гілля, листя і т.п.) облаштовано полігон у мікрорайоні Василівки, який утримується ДКП зеленого будівництва.

Основними джерелами утворення промислових відходів у місті є ВАТ “Сумихімпром”, ВАТ СМНВО ім. Фрунзе, “Центроліт”, СФ ТОВ “СумиТеко” та інші. Місця зберігання і накопичення промислових відходів не відповідають екологічним вимогам і перебувають у незадовільному стані. Практично всі полігони були введені в дію 10-30 років тому. Переважна частина цих об’єктів заповнена більш ніж на 90% проектного обсягу або переповнена (наприклад шлаконакопичувач та відвали ВАТ “Сумихімпром”, золошлаконакопичувач ТОВ “СумиТеко” та інші.).

Найбільша частка накопичених відходів у місті та Сумській області – 27,6 млн. тонн належить ВАТ “Сумихімпром”. Відходи ВАТ “Сумихімпром”(фосфогіпс, залізний купорос, шлами після станції нейтралізації кислих стоків виробництв) розміщуються на спеціально облаштованих полігонах, і лише незначна частка їх потрапляє на вторинну переробку, зокрема залізний купорос, який надходить на виробництво пігментів та коагулянту на цьому ж підприємстві.

Головними постачальниками горілої формувальної суміші є ливарні виробництва заводу “Центроліт” та ВАТ СМНВО ім. Фрунзе. Відходи розміщуються на спеціально побудованому полігоні у Руднівському відпрацьованому кар’єрі. Обсяг накопичених відходів у ньому становить 243,1 тис. грн.

Відбувається невпинне накопичення золи та золошлакових відходів на території СФ ТОВ “СумиТеко”, де нараховується до 150 тис. тонн відходів.

Не вирішено в місті також проблему утилізації токсичних шламів гальванічного виробництва машинобудівних підприємств, які містять високотоксичні сполуки важких металів: хрому, цинку, нікелю, кадмію та міді. Відсутність спеціальних полігонів для зберігання токсичного гальванічного шламу та їх утилізації призвели до накопичення значної кількості шламу на підприємствах міста. Впровадження технологій очистки гальванічних розчинів від важких металів не здійснюється за браком коштів.

Наявні технології очистки стічних вод є недостатньо ефективними, відходи гальванічних виробництв є одним із основних джерел забруднення міста високотоксичними важкими та кольоровими металами. Санітарні зони, що встановлюються для підприємств із гальванічним виробництвом, сягають 300 метрів, тим самим займаючи певні квартали селітебної забудови, рекреації та природні комплекси.

Не вирішена в місті проблема переробки таких особливо небезпечних відходів