внутрішньорайонні транспортно-економічні зв'язки, а також з Чехією,

Словаччиною, Угорщиною та іншими країнами.

Північну частину Карпатського району займає рівнинне Передкарпаття,

частина Волино-Подільської височини, Розточчя, Мале Полісся, Закарпатська

область, велика частина якої зосереджена в Українських Карпатах.

Район виділяється теплим, помірно вологим кліматом, у ньому не буває

посух. Його ґрунтовий покрив дуже різноманітний: переважають сірі й лісові

грунти та опідзолені чорноземи (на Волин-сько-Подільській височині),

дерново-підзолисті поверхнево-оглеєні (у Прикарпатті), бурі лісові (у

гірських районах Карпат) тощо.

Карпатський район має значні поклади мінерально-сировинних ресурсів. У

Прикарпатті розташовані великі поклади сірки, калійної і кухонної солі, які

мають державне значення, мінеральних вод (у Карпатах), деяких мінеральних

будівельних матеріалів. Міжрайонне значення мають лісові ресурси, кам'яне

вугілля, природний газ.

У територіальній структурі корисних копалин виділяються одна зона, два

райони і ряд кущів. Основною є Прикарпатська поліком-понентна зона з

кущами: Бориславсько-Стебницьким (нафта, попутний і природний газ,

озокерит, калійні солі, розсоли), Калусько-Долинським (нафта, попутний газ,

калійні і магнієві солі, розсоли), Надвірнянським (нафта, озокерит, кухонна

сіль, менилітові сланці), Миколаєво-Роздольським (сірка, цементний вапняк,

скляні і формувальні піски, цегляна глина), Яворівським (сірка, сировина

для виробництва цегли), Скитським (вапняк, фосфорити). На південних

макросхилах Карпат і в передгір'ї виділяються Закарпатський

полікомпонентний район з кущами: Берегово-Біганським (алуніти, барит,

перліт, каолін, мінеральні фарби), Рахівсько-Солотвинським (кухонна сіль,

мармур, доломіт), Ужгородсько-Свалявським (мармур, андезит), Вишківським

(ртутна сировина, андезит).

У районі є родовища мінеральних фарб (Іршавське), бентоніту

(Горбське), золота (Мужієвське) тощо. На заході знаходиться Львів-сько-

Волинський монокомпонентний район (кам'яне вугілля).

Лісові ресурси — це запаси деревини, лісові ягоди (чорниця, малина,

ожина), гриби, мисливська фауна. Основні запаси деревини зосереджені в

Карпатах.

Ліси високопродуктивні, про що свідчить приріст на 1 га. На хвойні ліси

припадає 54 % загального запасу деревини — сосна — 35 %, ялина — 16, ялиця—

3 %.

Майже 40 % запасів деревини становлять твердолистяні поро-ДИ — дуб

високостовбурний — 18 %, дуб низькостовбурний — 4, бук — 13, граб — 2 %.

Хвойні породи зосереджені на Поліссі (сосна) та в Карпатах (ялина,

ялиця), дуб переважає на Поліссі і в Лісостепу, бук — у Західній частині

України.

Водні ресурси району — це поверхневі води річок, озер, водосховищ і

підземної води. Найбільш водоносними річками є Дністер, Тиса, Прут, які

використовуються для водопостачання населених пунктів, виробництва

електроенергії (найбільші ГЕС у Карпатах — Теребля-Ріцька, на Дністрі —

Дністровська), частково для судноплавства (Дністер) і лісосплаву (Черемош).

Підземні води району:

прісні (основне джерело водопостачання міст), у тому числі термальні

(м. Мукачеве в Закарпатті);

мінеральні (Трускавець, Східниця, Свалява, Кваси, Моршин, Олесько та

ін.). Мінеральні води, особливо унікальна "Нафтуся", є основним

рекреаційним ресурсом району. До них належать також лікувальні грязі (с.

Черче Івано-Франківської обл.).

Незважаючи на вичерпання природно-ресурсної бази внаслідок її

несистемної експлуатації у минулому, вона за різноманітністю своїх

складових частин, унікальністю (мінеральних вод, озокериту, сірки тощо) і

навіть за запасами становить важливу матеріальну основу подальшого

прогресивного розвитку соціально-екологічного комплексу Карпатського

району.

Теплий помірно-континентальний клімат сприяє вирощуванню ранніх

сільськогосподарських культур, садівництву, виноградарству. Тривалість

сонячного сяйва 2100 год на рік створює умови для дозрівання високоякісних

фруктових, виноградних і городніх плодів. Густа річкова мережа забезпечує

район водними та енергетичними ресурсами. Різноманітні корисні копалини,

горючі гази, нафта, сірка, калійні та кам'яні солі, вугілля дали можливість

розвивати обробні галузі промисловості, а грязі, мінеральні води, озокерит

створити курорти Трускавець і Моршин, Немирів, Яремча, Свалява, Міжгір'я,

Східниця, Гірська Тиса та ін. [5, стор. 48]

Великим багатством видів відзначається рослинний і тваринний світ

Карпатського регіону (близько 2О тис. видів рослин і майже 35 тис. видів

тварин). Внаслідок антропогенного впливу на природний комплекс змінюється

видовий склад як рослин, так і тварин. Для збереження усього видового

складу флори та фауни створюються заповідні території.

3. Проблеми природовикористання.

Особливо актуальною проблемою України є охорона водних ресурсів. У

розрахунку на одного жителя припадає 1000 м3 води місцевого стоку на рік,

але забезпечення неоднакове в різних частинах країни. Так, у Західній

економічній зоні воно у 7 разів вище, ніж у Південній, та у 3 рази вище,

ніж у Східній. З урахуванням транзитного стоку (Дунай, Дніпро, Сіверський

Донець) середнє забезпечення водою становить 3500 м3 на одного жителя. [7,

стор. 24]

Ресурси підземних вод становлять 5,6 км3 і концентруються у Західній

(2,3 км3) та Східній (2,4 км3) економічних зонах.

Забезпечення населення і промисловості прісною водою здійснюється в

основному завдяки забору води з річок, яких близько 73 тис. На території

України переважають невеликі річки, лише близько 130 з них мають довжину

понад 100 км. Із загального обсягу стоку, який становить 210 км3 води, на

річний стік басейну Дніпра припадає 53,3 км3, Дністра — 8,7, Сіверського

Дінця — 5, Південного Бугу — 3,4 км3. У межах України протікає Дунай на 174-

кілометровій ділянці, який дає в середньому 123 км3 річного стоку. На решту

басейнів річок припадає трохи більше ніж 16 км3. [3, стор. 148]

Значні запаси води зосереджені в озерах і лиманах (всього 11 км3, з

них прісної води — 2,5 км3).

Разом з тим в областях Західної економічної зони споживання води було

на низькому рівні — 0,1—0,3 млн м3 на рік, або в 20— 40 разів менше, ніж у

Східній та Південній економічних зонах.

Інтенсивне ведення сільського господарства на основі методів водної та

хімічної меліорації останніми роками значно погіршило баланс гумусу,

особливо в чорноземних грунтах, підвищилась концентрація шкідливих хімічних

продуктів, збільшилася засоленість і кислотність грунтів, порушилися