ангідриду, які випадають у вигляді кислотних дощів, внаслідок чого

знижується врожайність сільськогосподарських культур.

Хоча західні області України забруднюють повітря менше, проте,

враховуючи безпосередню близькість промислових зон країн Європи і переважно

західний напрям переміщення атмосферних мас, забруднення повітря досить

високе і кислотні дощі завдають великої шкоди сільському господарству.

Західні вітри приносять на територію України щороку 3,3 млн т сполук сірки.

Територію України за рівнем забруднення поділяють на: [9, стор. 320]

1. Надзвичайно забруднені території (61 тис. км2). Тут забруднення

повітря в 20—250 разів перевищує нормативи, води — у 5— 25 разів, грунтів —

у 1,5—8,5 раза. До цієї зони належать Придніпров'я, Донбас, східна частина

Причорномор'я, Чорнобильська АЕС і Чернівецька область, а також 78 міст, в

яких забруднення повітря перевищує допустимі норми у 60 разів, а також 21

місто, де забруднення води перевищує норми у 12 разів.

2. Дуже забруднені (116,7 тис. км2) та забруднені (121,2 тис. км2) — це

території, зосереджені в районах, прилеглих до Чорнобильської АЕС,

південної частини України, Полісся.

3. Помірно забруднені території (144,8 тис. км2) є найбільш

сприятливими для життя, трудової діяльності і відпочинку (до них належать

центральна частина України, а також західні області (крім Полісся),

Харківська, Полтавська, Сумська, південна частина Чернігівської області).

4. В Карпатах розташовані умовно чисті території (див. Картосхему на

мал.2)

Висновки.

Охорона навколишнього середовища зумовлена потребою усунення

негативного антропогенного впливу на деякі компоненти природи.

Для вирішення проблем охорони навколишнього середовища слід поглибити

рівень наукових досліджень, розгорнути обгрунтування екологічних прогнозів

для окремих регіонів та України в цілому.

Необхідно удосконалити управління природоохоронною діяльністю, виробити

систему адміністративних, економічних, психологічних, освітніх заходів та

визначити відповідальність населення за порушення заборони викидання

неочищених вод у водойми і викидів у атмосферу, виробити систему безпечних

технологій внесення у грунт мінеральних добрив, отрутохімікатів, на

науковий рівень піднести процес лісозаготівель, щоб до мінімуму звести

шкідливий вплив від вирубування лісу.

Особлива проблема — створення екологічного моніторингу — дослідних

станцій, постійних постів спостереження за окремими компонентами природи та

екологічною ситуацією в регіонах, які найбільш екологічно небезпечні.

Нагромадження фактичних даних дасть змогу посилити глибину наукових

досліджень та вносити пропозиції до екологічної політики. Необхідно

обов'язково робити висновки про екологічність проектів кожного

споруджуваного об'єкта.

Слід зазначити, що оздоровлення навколишнього середовища в Україні

неможливе без координації зусиль усіх організацій, які займаються

проблемами екології. Треба виробити національну програму екологічного

оздоровлення, яка може стати базою поступового нормування всіх компонентів

природних комплексів. З цією метою територію України поділяють на окремі

частини за рівнем забруднення і розробляють регіональні програми

екологічного оздоровлення.

Для України важливим є забезпечення контролю якості

сільськогосподарської продукції у зв'язку з радіоактивним і хімічним

забрудненням, що перевищує допустимі концентрації.

Для кожного з регіонів України характерні особливі проблеми охорони

природи, тому для них слід розробляти окремі програми.

Для виконання таких програм необхідне фінансування. Зрозуміло, що

значні кошти на оздоровлення екології повинні виділятися з державного

бюджету. Екологічні проблеми обов'язково мають враховувати економісти

різних рівнів управління.

Список літератури.

1. Анучин В.А. Основы природопользования. - М.: «Мысль» 1994.

2. Бондар В.С. та ін. Комплексне використання і охорона лісів. - К.:

Урожай, 1985.

3. Дудар Т.Г. Ехономіка природокористування. - К., 1994.

4. Заставний Ф. Д. Географія України. — Львів, 1994.

5. Конищева Н.И. та ін. Ресурсозбереження. - К.: Наук. думка, 1992.

6. Національна доповідь про стан навколишнього прродного середовища в

Україні. - К., 1993.

7. Мирзаев Г.П, Иванов Б. А. Экология и рациональное использование

природных ресурсов - Л.» 1983.

8. Руденко Д.П. Довідних з географії природно-ресурсного потенціалу

Україна. - К., Вища. шк., 1993.

9. Розмiщення продуктивних сил України: Пiдручник С.П.

Качан, М. О. Ковтонюк, М. О. Петрига та iн.; За ред. Є. П. Качана.-

К.: Вища шк., 1998.

10. Суховеркова С.М. Экономика и экология. - М.: Высш.-шк., 1903.

11. Экологические проблемы Украины и пути их решения: -К., 1991.