Географічна оболонка, геоторія – як міждисциплінарні географічні поняття. Категорія території, територіальності, територіального. Три головні риси території: властивості, відношення і процеси. Територія як понятєво-термінологічна система.
Територіальні властивості: природні (природні умови, ресурси, якість середовища), суспільні (демографічні, господарські, соціальні), просторові (метричні і топологічні).
Територіальні відношення: положення (природно-, економічно-, соціально-, політико-, демогеографічне) і функції (економічні, соціальні, політичні, рекреаційні, екологічні, інформаційні). Процеси: диференціаії (симплексифікації, реґіоналізації; “країнізації”), інтеґрації (формування територіальних утворень (держав, комплексів, систем), територіального системотворення (територіальна структуризація, територіальне регулювання).
Об’єднання властивостей і відношень поняттям територіального потенціалу. Об’єднання функцій, диференціації, інтеґрації і територіального системоформування поняттям територіальної організації.
V. Закони і закономірності у суспільній географії
Роль законів у науці. Поняття про науковий закон. Форми вияву і вираження закону. Закон як суттєве, необхідне відношення між явищами і процесами. Закони і закономірності.
Типи законів ТОС: генетичні, структурні, відповідності і функціональні.
Генетичні закони як відображення суттєвих геопросторових відношень і процесів між факторами (чинниками) ТОС і результатами – самою ТОС. Групи і типи чинників ТОС: природні, суспільні, в тому числі екологічні, демографічні (трудоресурсні), географічного положення тощо. Фактори науково-технічного прогресу і часу. Генетичні закони у СГ: закон геопросторової диференціації (територіального поділу праці в економічній географії) та закон геопросторової інтеґрації (територіальної інтеґрації праці). Закономірність територіальної спеціалізації і комплексності. Закон територіальної аґломерації. Суспільно- і економіко-географічні форми (країна, зона, район, економічний вузол) як результати дії зазначених законів і закономірностей.
Закони територіальної структури і відповідності. Приклади цих законів у СГ: закон територіальної структури Й. Тюнена (“кільця Тюнена”), закон відповідності систем розселення територіальним системам господарства.
Закони функціонування суспільно-географічних систем. Поняття функціонування як зміни станів систем. Кібернетичні територіальні системи, що працюють на зворотних інформаційних зв’язках. Основні типи таких зв’язків у територіальних системах.
VІ. Теорії і концепції у суспільній географії
Поняття про наукову теорію і концепцію. Класи суспільно-географічних теорій і концепцій: геоекологічний, геодемосоціальний, геоекономічний, геополітичний. Теорії і концепції, що належать до кожного класу (за приклади беруться теорії і концепції з розділу “Особливості історичного розвитку СГ”; детальніше розглядаються деякі геоекономічні і геодемосоціальні теорії і концепції).
Найбільш розвинені теорії і концепції економічної географії: теорія економічного районування, територіального комплексування, територіальних систем розселення, концепції енерговиробничих і природно-ресурсних циклів, полюсів зростання, територіальних міжгалузевих комплексів та ін.
Геоекономічні теорії і концепції. Загальні риси теорії районування. Поняття про район. Типи районів: інтеґральні і компонентні (“галузеві”) райони. Види районів: економіко-, соціально-, суспільно-географічні.
Поняття економічного району. Економічний район як спеціалізована територіальна частина національного господарства. Економічний район і територіальна економічна відміна. Принципи економічного районування. Чинники районоформування. Ядра районоформування. Роль територіального поділу праці у формуванні спеціалізації району.
Макро-, мезо- і мікрорайонування. Райони макрорівня: великий і підрайон. Особливості їх формування в Україні. Райони мезорівня – обласні, окружні. Специфіка кожного з них (на прикладі України). Райони мікрорівня – низові. Елементарні складові ЕР – економічні вузли, центри, пункти. Територіально-адміністративна реформа та економічне районування України.
Основи компонентного районування (на прикладі районування промисловості і сільського господарства).
Соціально-економічне і суспільно-географічне районування. Його два основних принципи – історико-генетичний і функціональної зв’язаності території з головним її ядром – великим (понад мільйонним) поселенням. Суспільно-географічні райони України.
Теорія територіального комплексування. Поняття комплексування: взаємозв’язаності і збалансованості економічного і соціального життя, різних видів людської життєдіяльності. Компонентна територіальна і функціональна структура комплексів.
Теорія територіального системоформування. Поняття територіальної системи. Елементи і структура територіальних систем розселення. Населені пункти – елементи систем розселення. Елементарні, локальні і реґіональні системи розселення.Територіальні системи виробничої та соціальної інфраструктури.
Концепції енерговиробничих циклів (ЕВЦ) М. Колосовського і міжгалузевих комплексів (МК). Поняття ЕВЦ. Функції ЕВЦ у структурі ЕР. Групи і типи ЕВЦ. Поняття МК. МК у структурі національного господарства і соціально-економічного та суспільно-географічного району. МК і ЕВЦ у постіндустріальному суспільстві.
Концепція природно-ресурсних циклів (ПРЦ) В. Комара. Поняття ПРЦ. Види і типи ПРЦ. Відмінність ПРЦ від ЕВЦ. Екологічна функція ПРЦ.
VІI. Методи суспільної географії
Поняття методу наукового дослідження. Групування методів: методологічні (філософські) принципи, загальнонаукові і конкретнонаукові методи. Поняття про систему методів.
Методологічні принципи соціально-економіко-географічних досліджень: руху і розвитку, історизму, зв’язаності і взаємозумовленості явищ і процесів. Роль принципу причинності.
Загальнонаукові методи. Традиційні (спостереження, аналогії, порівняльний, логічні – аналізу і синтезу, індукції і дедукції), сучасні (моделювання, формалізації системного аналізу і синтезу, ідеалізації). Особливості їх застосування в СГ.
Конктретнонаукові методи. Їх поділ на міждисциплінарні і спеціальні. Міждисциплінарні методи: картографічний, балансовий, польових досліджень, дистанційних досліджень. Спеціальні: метод енерговиробничих циклів, міжгалузевих комплексів, територіально-виробничих комплексів, районний. Їх застосування в конкретних соціально- й економіко-географічних дослідженнях.
Сучасні геоінформаційні методи. Геоінформаційні системи (ГІС) у суспільній географії.
Список рекомендованої літератури
Головна
Голиков А. П., Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Вступ до економічної та соціальної географії. – К., 1997.
Топчієв О. Г. Основи суспільної географії. Одеса, 2001.
Шаблій О. І. Основи загальної суспільної географії. – Львів, 2003.
Додаткова
Доценко А. І. Реґіональне розселення: проблеми і перспективи. – К., 1994.
Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії. – К., 1993.
Іщук С. І. Розміщення продуктивних сил (теоретико-методологічні основи). – К., 1997.
Луцишин П. В., Клімонт Д., Луцишин Н. П. Територіальна організація суспільства (основи теорії). – Луцьк, 2001.
Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії. – К., 1998.
Розміщення продуктивних сил / За ред. проф. Є. Качана. – К., 2000.
Соціально-економічна географія України / За ред. проф. О. Шаблія: 2-ге вид. – Львів, 2000.
Шаблій О. І. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії. – Львів, 2001.
Програму уклав проф. О. Шаблій
РЕҐІОНАЛЬНА ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ
Програма курсу “Реґіональна економічна і соціальна географія світу” (РЕСГС) призначена для студентів географічного факультету, які завершують