Реґіони і країни світу в глобальному соціально-економічному просторі. Динаміка економічного потенціалу реґіонів і країн світу упродовж XX століття (1900–2000 pp.). Великі диспропорції в розміщенні економічного потенціалу на початку ХХІ століття між реґіонами і країнами світу. Перша десятка наймогутніших країн світу на початку XXI століття.

Диференціація реґіонів і країн світу за рівнем економічного розвитку. Рівень економічного розвитку в реґіонах і країнах світу. Ступінь абсолютного і відносного розриву між розвиненими країнами і країнами, що розвиваються за показником ВВП на одного жителя. Перша і остання десятка країн за рейтингом ВВП на одного жителя.

Темпи економічного розвитку. Найважливіші риси економічного росту упродовж XX століття. Динаміка росту ВВП в реґіонах і країнах світу за 1900–2000 pp. Тайланд і Бразилія – найдинамічніші країни світу у XX столітті. Динаміка росту ВВП одного жителя упродовж XX століття. Республіка Корея – найдинамічніша країна світу за ростом ВВП на одного жителя на початку XXI століття.

Доступ до інформаційних ресурсів. Високі темпи поширення інформаційних технологій у сучасному суспільстві. Диференціація країн за темпами освоєння інформаційних технологій. Розрив за цим показником між розвиненими країнами і країнами, що розвиваються. Відносний розрив між реґіонами і різними типами країн у сфері поширення традиційних засобів інформації і зв’язку. Низький рівень використання інтернету в країнах з авторитарним режимом. Відсутність інтернету у багатьох країнах Африки на південь від Сахари.

Інтеґральна оцінка людського розвитку. Якісні зміни у соціальному просторі у XX століття. Проблема інтеґрації економічного і людського розвитку. Система моніторингу ООН за розвитком людини в реґіонах і країнах світу. Програми розвитку ООН (ПРООН). Ієрархія реґіонів і країн за індексом людського розвитку. Компонентна структура індексу людського розвитку (ІЛР). Індекс рівня освіти. Індекс очікуваної тривалості життя. Індекс рівня життя населення. Диференціація країн і реґіонів за цими показниками.

Інтеґральна оцінка бідності населення. Концепція бідності, населення ООК. Форми бідності. Малозабезпеченість, зубожіння, пауперизм. Абсолютні і відносні показники рівня бідності. Національна межа бідності. Оцінка абсолютної бідності в реґіонах і країнах світу. Індекс бідності населення (ІБН-1) – інтеґральний показник виміру бідності в країнах, що розвиваються. ІБН-2 – інтеґральний показник виміру бідності в розвинених країнах. Компонентна структура ІБН-1, ІБК-2. Диференціація реґіонів і країн світу за рівнем бідності. Індія – абсолютний полюс бідності, Сьєра-Леоне – відносний полюс бідності світу.

ІІ. Євразія

1. Європа

Формування сучасної політичної карти Європи. Зміни політичної карти Європи, що відбулися в кінці 1980 – на початку 1990-х років. Нова політична ситуація у Європі в результаті розпаду комуністичної системи і утворенням нових незалежних держав.

Закономірності розпаду СРСР та політико-географічні передумови формування пострадянських країн. Закономірність розпаду Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) у 1991 р. Російська імперія на 1914 р. Особливий статус Фінляндії, Хіви, Бухари та Туви в імперії. Відокремленість від Росії в наслідок Першої світової війни і Жовтневого перевороту Фінляндії (грудень 1917 р.), України (січень 1918 р.), Естонії та Литви (лютий 1918 р.), Білорусі (березень 1918 р.), Грузії, Вірменії та Азербайджану (травень 1918 р.), Польщі, Латвії та Північного Кавказу (листопад 1918 р.), приєднання Бессарабії до Румунії (грудень 1918 р.). Повстання незалежної Туви (1921 р.). Утворення СРСР (грудень 1922 р.) у складі Росії, України, Білорусі, Грузії, Вірменії та Азербайджану. Створення (у складі СРСР) на базі Хіви ба Бухари Узбекистану та Туркменистану (1924). Відокремлення (у складі СРСР) від Узбекистану Таджикистану (1929). Відокремлення (у складі СРСР) від Росії Казахстану та Киргизстану (1936). Приєднання до СРСР Естонії, Латвії, Литви та Молдови (1940 р.). Приєднання до Росії (у складі СРСР) Туви (1944 р.). Політичний краї СРСР (1991). Проголошення незалежності Грузії (9 квітня). Проголошення незалежності Естонії (20 серпня). Литви та Латвії (21 серпня). Проголошення незалежності України (24 серпня). Білорусі (25 серпня) та Молдови (27 серпня). Проголошення незалежності Азербайджану (30 серпня), Узбекистану та Киргизстану (31 серпня). Визнання СРСР (5 вересня) незалежності Естонії, Латвії та Литви. Проголошення незалежності Таджикистану (9 вересня). Вірменії (23 вересня) та Туркменистану (27 жовтня). Офіційне проголошення розпуску СРСР та утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД) 8 грудня 1991 р. Проголошення незалежності Казахстану (16 грудня).

Реґіоналізація (угрупування) пострадянських країн. Росія. Східна Балтія (Естонія, Латвія, Литва). Центрально-Східна Європа (Білорусь, Україна, Молдова). Південний Кавказ (Грузія, Вірменія, Азербайджан). Казахстан. Середня Азія (Туркменистан, Узбекистан, Киргизстан та Таджикистан).

Інтеґраційні процеси у західній частині Європи та їхнє міжнародне значення. Системи міждержавних організацій (Європейський союз, Співдружність незалежних держав, НАТО і ін.). Центри інтеґрації європейських країн.

Територія і особливості суспільно-географічного положення Європи. Групування країн Європи за головними суспільно-географічними показниками: площею, населенням, щільністю, валовим національним продуктом тощо.

Головні етапи економічного розвитку європейських країн. Роль західної частини Європи у розвитку світового господарства. Гегемонія Європи ХVІ–ХІХ століть та причини її втрати у кінці ХІХ на початку ХХ ст.

Місце сучасної Європи у міжнародному поділі та інтеґрації праці. Західна частина Європи як один із соціально-економічних центрів світової