Періодизація географічної науки за П. Джеймсом і Дж. Мартіном: класичний період (від давніх греків до кінця ХVIII ст.); новий (від початку ХІХ ст. до 60-х років ХХ ст.); новітній (від 60-х років ХХ ст.).

Періодизація історії української географії. Періодизація історії української географії за С. Рудницьким (старі часи – до XVIII ст.; нові часи – після XVIII ст.); Я. Жупанським (стародавні часи; період Київської Русі; середньовічний період – до кінця XVII ст.; новий час – до початку ХХ ст.; новітній час); М. Пістуном (стихійно-описовий – від античних часів до середини XVII ст.; цілеспрямовано-описовий – середина XVII–XIX ст.; власне науково-географічний – кінець ХІХ – початок ХХ ст. – до сьогодення); за О. Шаблієм (класичний – від стародавніх часів до кінця XVII ст.; новий – XVIII – перша половина ХІХ ст.; новітній — від другої половини ХІХ ст.). Сучасна періодизація науки на класичний, некласничний і постнекласичний періоди.

Джерельна база вивчення “Історії географії” (фахові писемні джерела, писемні джерела із суміжних з географією наук, інші писемні джерела).

Тема 2. ГЕОГРАФІЯ ДАВНЬОГО СВІТУ

Початок нагромадження географічних знань і уявлень на ранніх етапах суспільного розвитку. Історичні корені давньогрецької натурфілософії. Антична географія і виникнення перших наукових уявлень. Йонійська (мілетська) і елейська (піфагорійська) школи. Географічні уявлення епохи еллінізму. Ератосфен. Розвиток географічних знань в епоху Стародавнього Риму. Географічні праці Страбона і К. Птолемея. Вплив античної географії на розвиток географії в Європі у середні віки та в епоху Відродження.

Тема 3. ГЕОГРАФІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Географічні уявлення в епоху раннього середньовіччя. Географічні погляди Козьми Індикоплова. Розвиток географії в арабських країнах, Індії, Китаї. Ібн-Баттута, аль-Біруні. Географія у скандинавському світі.

Тема 4. ВЕЛИКІ ГЕОГРАФІЦНІ ВІДКРИТТЯ ТА ЇХНІ НАСЛІДКИ

Зародження й утвердження капіталістичних відносин в епоху пізнього середньовіччя і початку нового часу, його вплив на розвиток географії. Соціально-економічні та науково-теоретичні передумови великих географічних відкриттів. Морські походи португальців, заокеанська експансія Іспанії, російські землепрохідці і колонізація Сибіру. Вплив гуманізму на розвиток географії в XVI ст. Г. Меркатор, А. Ортелій, Ж. Боден, Л. Гвіччардіні, М. Бегайм. Значення праці С. Мінстера “Всезагальна космографія” (1544).

Розвиток географічних знань і уявлень у XVII ст. Вплив філософських поглядів Ф. Бекона і Р. Декарта на розвиток природознавства у XVII ст. Практична потреба в диференціації географії XVII ст. Праця Вареніуса “Генеральна географія” (1650) та її значення для світової географічної науки.

Академічні експедиції в Російській імперії кінця XVIII ст. та їхнє значення для вивчення Північно-Східної Азії.

Тема 5. РОЗВИТОК ГЕОГРАФІЧНИХ ІДЕЙ У XVIII – ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.

Німецька школа першої половини XIX ст. та її вплив на розвиток географічної науки у світі. Німецька камеральна статистика (Ахенваль, І.П. Зіссмільх). Філософське обґрунтування хорологічної концепції у працях Е. Канта.

О. Гумбольдт – основоположник сучасної природничої географії, К. Ріттер – основоположник суспільної географії.

Поява і розвиток праць з районування Росії (К. Арсеньєв).

К. Рульє, М. Северцов, Ж. Ламарк і Ч. Дарвін та їхні географічні ідеї. Дарвінізм і географічна наука. Вплив концепції соціал-дарвінізму на розвиток суспільної географії.

Тема 6. РОЗВИТОК ГЕОГРАФІЧНИХ ІДЕЙ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX – ПОЧАТКУ XX ст.

Диференціація наукового пізнання і розвиток географічної науки. Головні природничо- та суспільногеографічні школи.

Німецька антропогеографічна школа Ф.Ратцеля.

Хорологічна концепція А. Геттнера.

Школа П. Відаля де ля Бляша, Е. Реклю.

Штандортні теорії в економічній географії (Й. Тюнен, А. Вебер).

Наукові географічні школи в Росії наприкінці XIX – на початку XX ст. П. Семенов-Тянь-Шанський. Роль О. Воєйкова у розвитку конструктивного напряму в географії. Наукова школа Д. Анучіна. Наукова школа В. Докучаєва.

Тема 7. ГОЛОВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ГЕОГРАФІЧНОЇ

НАУКИ У XX ст.

Географія у Німеччині після першої світової війни. Геополітичні концепції в працях К. Гаусгофера. Штандортні ідеї А. Льоша. Теорія “центральних місць” В.Кристаллера.

Географія в США (кінець XIX – середина XX ст.). Теоретичні погляди Е. Гантінгтона, Е.-Ч. Семпл.

“Кількісна революція” 1950–60 років та формалізація географічного пізнання. Концепція “теоретичної географії” (В. Бунге). Позитивізм, соціальна фізика – методологічна основа теоретичної географії. Топологія, теорія графів, теорія груп – математичний апарат “теоретичної географії” (В. Бунге). Теорія переміщень, теорія центральних місць, теорія міґрацій, теорія просторових взаємозв’язків, теорія зміщень як формалізовані розрахунки просторових зв’язків. Методологічна неспроможність “теоретичної географії”, необхідність поєднання формальних і змістовних методів дослідження. Провідна роль змістовних методів у науковому пізнанні.

Модельна і системна парадигми в географії. Позитивізм, логічний позитивізм, теоретизм – методологічна основа модельної і системної парадигм. Модельна парадигма (П. Хаггет, Р.Дж. Чорлі) та її значення у системі методів сучасної географії. Системна парадигма (Д. Гарвей) та її місце у географічному пізнанні.

Радикальна географія. Загострення економічної, політичної та екологічної кризи в 1970-х роках, теоретична неспроможність економічної і соціальної географії – об’єктивні причини виникнення радикальної географії (Р. Піт, В. Бунге, Д. Гарвей, Д. Массей, Д. Слейтер). Вульгарний матеріалізм і анархізм – методологічна база радикальної географії. Критика представниками радикальної географії теорій класичної географії та “кількісної революції”. Еклектизм і радикалізм поглядів. Огляд статей журналу “Антипод” (США), збірника “Радикальна географія: альтернативні погляди на сучасні соціальні проблеми” (США, 1977).

Бігевіористична та гуманістична географія. Теорія ухвалення рішень (Х.Саймон) – методична основа географії поведінки (Г. Уайт, Кейтс, Гоулд, А. Пред, А. Баттімер, Д. Уолперт, Т. Хегерстрандт). Методи бігевіористичних досліджень (ментальні карти, матриця поведінки тощо).

Географія культури. Екзистенціалізм, феноменолізм як методологічна основа географії культури (К. Зауер).

Тема 8. ГЕОГРАФІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ. ТЕОРЕТИЧНІ ІДЕЇ УКРАЇНСЬКИХ ГЕОГРАФІВ

Географічні уявлення осілих племен (аналіз епіграфічної пам’ятки “Межиріцька картосхема” віком понад 15 тис. років).

Трипільська культура на території України (географічні аспекти).

Україна у давньогрецькому геопросторовому