Світобачення скіфського мислителя Анахарсія. Грецькі колонії Північного Причорномор’я. Взаємовпливи еллінської та скіфської геокультур.

Опис Скіфії Геродотом. Геродот як предтеча географічного українознавства (усталення просторового образу України; природничо-географічне, політико-географічне, демогеографічне, етногенетичне та етногеографічне виділення Скіфії з навколишнього світу).

Україна у давньоримській геокультурі. Аналіз карти, складеної за К. Птолемеєм і виданої А. Ортелієм 1590 р. із зображенням території Північного Причорномор’я.

Людність і природа України у контексті Біблії.

Заселення території українських земель і формування державних утворень. Київська Русь як могутнє державне утворення у Європі.

Географічні відомості арабів про Київську державу. Україна у візантійських хроніках Прокопія Кесарійського (друга половина VI ст.), патріарха Фотія (891), Костянтина Порфирородного (905–259), Лева Диякона з Калої в Малій Азії.

“Ходіння” київського ігумена Данила Мниха до Єрусалима (1113–1115) та його географічний світ.

Вплив перекладної літератури на формування давньоруських географічних уявлень (“Шестиднев”, “Фізіолог”, “Християнська топографія” Козьми Індикоплова).

Літописи як початок української науки. “Повість минулих літ” – важлива історико-географічна пам’ятка давньоруського часу.

Соціально-економічні передумови розвитку географічних уявлень в Україні за період від занепаду Галицько-Волинського князівства (XIV ст.) до національно-культурного відродження у ХІХ ст.

Періодизація історії України XІV–ХVIII ст.

Розвиток науки у період литовсько-польської доби та формування козаччини (друга половина XIII–XVI ст.). Виникнення братств, заснування єзуїтських академій, створення Острозької Академії (1576–1580), розвиток друкарства.

Географічні уявлення про Україну у першій половині XVII ст. (період посилення збройної боротьби українців проти національного та релігійного гніту), у другій половині XVII ст. (період відродження української державності) та у XVIII ст. (ліквідація Гетьманщини і Запорізької Січі; перебування Правобережної України під Польщею; унія як національний чинник у Західній Україні).

Прилучення українських територій до Московської держави та колонізація краю. Топографічне знімання території українських земель для картографічного забезпечення військових і господарських потреб. Ревізії населення з метою оподаткування. Початки вивчення та освоєння багатств Донбасу, Кривбасу, українських степів.

Значення академічних експедицій XVIII ст. в Російській імперії для географічного вивчення України.

Опис природи і людності України за вітчизняними писемними джерелами XIV–XVIII ст. (літописи, паломницька література, поетичні твори, картографічні роботи тощо). “Густинський літопис” (історія від часів Київської Русі до кінця XVI ст., переписаний 1670 р.), “Літопис Волині і України”, чи “Київський літопис” (історія від 1240 р. до 60-х рр. XVI ст.). Козацькі літописи XVIII ст.: “Літопис Самовидця” (події від 1648 до 1702 р.), “Літопис Гр. Грабянки” (1648–1708), “Сказання о войнє козацкой с поляками чрез Б. Хмельницького” С. Величка (чотири томи, події 1648–1700 рр.).

Країнознавча діяльність Ю. Котермака (Дрогобича). Праця Ю. Дрогобича “Indicium prenosticon Magistri Georgi Drohobich de Russia” (1483).

Поема “Роксолані” С.-Ф. Кльоновича (1550–1602) і географічний опис українських земель.

“Странствованіє” В. Григоровича-Барського і розвиток країнознавства. Картографічні роботи О.-А. Тарасевича.

Відображення географічних реалій України XIV–XVIII ст. у західноєвропейській культурі.

Європейські хроніки XV–XVI ст. про українські землі (Ж. де Лянуа, Д. Барбадо, А. Кампензе, З. Герберштейн, М. Меховський (Меховіта), М. Литвин, Е. Лясота, Блез де Віженер, С. Мінстер, М. Кромер, М. Стрийковський та ін.).

Опис України Ґійома Левассера де Боплана. Боплан і картографування України.

Вивчення географічної номенклатури і термінології на підставі “Словника староукраїнської мови XІV–XV ст.” (У 2 т. К., 1977, 1978) та “Словника української мови XVI – першої половини XVII ст.” (Вип. 1–6. Львів, 1994–1999).

Генеза українського відродження XIХ ст. Українське відродження та формування напрямів наукових досліджень. Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства і становлення українських геополітичних ідей. Історико-географічні та геополітичні ідеї М. Костомарова, В. Антоновича, М. Грушевського.

Інтенсивний розвиток етногеографічних досліджень (П. Чубинський, Ф. Вовк, В. Гнатюк, З. Кузеля, В. Пассек, В. Антонович, О. Афанасьєв-Чужбинський, М. Васильєв, О. Кольбер, В. Шухевич, М. Кордуба, О. Шафонський та ін.).

Вплив ідей українських економістів ХІХ ст. на розвиток економіко-географічного напряму (В. Рубан, Д. Журавський, Я. Маркович, М. Яснопольський, В. Навроцький, О. Русов, І. Миклашевський, С. Подолинський, М. Зібер, М. Туган-Барановський та ін.).

Культурно-освітні і наукові організації та їх роль у розвитку науки і культури. Товариства дослідників природи (Київське, Харківське, Одеське, Львівське, Подільське, Кримське, Волинське) та їхня роль у становленні географії в Україні. Наукове товариство ім. Т. Шевченка – перша українська академія наук. Розвиток географії в НТШ.

Роль Південно-західного відділу Російського географічного товариства у розвитку української географії.

Суспільна зумовленість розвитку української географії на початку ХХ ст.

Внесок академіка С. Рудницького у розвиток української географії. Значення праці С. Рудницького “Нинішня географія” (1905) для розробки науково-теоретичних основ української географії. Географічне українознавство С. Рудницького. С. Рудницький і розвиток української картографії. Геополітичні ідеї С. Рудницького. С. Рудницький і Український науково-дослідний інститут географії та картографії (Харків, 1926–1933). Видавнича діяльність Українського науково-дослідного інституту географії та картографії (В. Баб’як, В. Буцура, Г. Величко, В. Ґеринович, М. Дмитрієв, К. Дубняк, М. Іваничук та ін.).

Формування наукової школи С. Рудницького (В. Ґеринович, М. Дольницький, О. Степанів, В. Огоновський, Ю. Полянський та ін.).

Загальногеографічні погляди академіка П. Тутковського та їхній вплив на становлення української географії. Значення праць П. Тутковського для розвитку українських загальноземлезнавчих поглядів.

Внесок професора В. Кубійовича у розвиток української антропогеографії, демографії, картографії. Значення “Атлясу України й сумежних країв” (1937) та “Географії українських і сумежних земель” (1938) для розвитку географічного українознавства. Науково-організаційна діяльність В. Кубійовича: В. Кубійович і НТШ; В. Кубійович і “Енциклопедія Українознавства”.

Соціально-економічна географія у підросійській Україні (К. Воблий, А.Синявський, В. Садовський, І. Шимонович, М. Птуха, І. Фещенко-Чопівський та ін.).

Тема 9. РОЗВИТОК ГЕОГРАФІЇ У ЛЬВІВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ

Географія у Львівському університеті у довоєнний період. А. Реман, Є. Ромер, Г. Величко, С. Рудницький, Ю. Полянський, О. Степанів, М. Дольницький, М. Іваничук, В. Ґеринович.

Географія у Львівському університеті у післявоєнний період. Сучасні наукові школи.

Список рекомендованої літератури

Основна

Атлас географических открытий /Пер. с англ. Предисл. Джона