Реферат - Словник з географії
28

відбиття світла в льодяних кристалах перисто-шаруватих хмар, у вигляді білого кола навколо Місяця чи Сонця.
Гейзер – джерело, що періодично фонтанує гарячою водою та парою і є одним із проявів пізніх стадій вулканізму.
Геократичні рухи – зміни рівня океану внаслідок руху земної кори. Представлені трансгресіями та регресіями моря.
Геострофічний вітер –рівномірний, прямолінійний рух повітря при відсутності сили тертя, при рівновазі сили баричного градієнту та відхиляючої сили обертання Землі (сили Коріоліса).
Гирло річки – місце, де річка впадає в океан, море, озеро чи іншу річку.
Гігрометр – прилад для вимірювання вологості повітря.
Гідрограф – графік зміни в часі витрат води за рік чи сезон.
Гідрократичні рухи – зміна рівня океану, викликана зміною об(єму води.
Гідрологічні розрахунки – розрахунки різних гідрологічних характеристик (розподілу річного стоку, норм стоку, максимальних та мінімальних рівней тощо) різними методами в інженерній гідрології.
Гідрологія – наука, що вивчає природні води в межах гідросфери Землі.
Гідрометеори – синонім атмосферних опадів.
Гідрометричний створ – закріплений на місцевості поперечний переріз через річку для виміру швидкостей потоку води.
Гідросфера – водна оболонка Землі, до складу якої входять океани, моря та континентальні водні маси.
Гірськодолинні вітри – вітри, що дмуть вниз по схилах гір в долину вночі, навпаки – вдень.
Глетчер – нижній шар льодовика, лід зі щільністю 0,8 г/см3.
Глибинні течії – течії, що утворюються в товщі води поза дією вітру, головним чином внаслідок різної щільності води.
Гляціологія – наука, що вивчає льодовики.
Головний атмосферний фронт – фронт, якій поділяє основні повітряні маси (арктичний, полярний, тропічний)
Гололід – шар льоду, що виникає на поверхні суходолу та предметах від намерзання крапель переохолодженого дощу чи мряки.
Град – опади у вигляді льодяних ядер шаруватої будови, що випадають влітку з купчасто-дощових хмар.
Градієнтний вітер – вітер поза шаром тертя, що виникає під дією баричного градієнта, сили Коріоліса та відцентрової сили (вітер, що дме по коловим ізобарам).
Гроза – атмосферне явище, пов(язане з електричними розрядами в купчасто-дощових хмарах. Супроводжується блискавкою та громом.
Ґрунтові води – підземні води, розташовані на першому від земної поверхні водотривкому шарі.
Грязьові озера – озера, багаті цілющими грязями з мінеральними та органічними сполуками.
ГТК – гідрометричний коефіцієнт, який характеризує зволоженість даної території
ГТК = _,
де Р – сума опадів в міліметрах за період з температурами вищими 10 0С;
_- сума температур в графіках за цей час.
Губа – морська затока півночі Росії, що глибоко вдається в суходіл.
Гумідний клімат – клімат, в якому кількість опадів перевищує випаровування, а надлишки води чи накопичуються, чи стікають у вигляді річок.
Густота річкової мережі – відношення суми довжин всіх річок басейну до площі басейну.
Д
Дельта – форма жерла річки у вигляді окремих проток, рукавів, що виникають внаслідок великої кількості наносів, що переносить річка.
Дефіцит вологості – різниця між пружністю насичення та фактичною пружністю повітря, визначена в мб.
Джерело – природний вихід на земну поверхню підземних вод.
Дзеркало вод – водна поверхня озера, водосховища, верхня межа ненапорних підземних вод в водоносному шарі.
Диск Секкі – прилад для виміру прозорості води в водоймах.
Дистрофне озеро – озеро, бідне на речовини живлення, поширені в заболочених місцях.
Добова амплітуда – різниця між найвищим та найнижчим значеннями за добу метеорологічного елемента.
Довгохвильове випромінювання – випромінювання в діапазоні хвиль від 4 до 120 мк.
Довжина річки – відстань річки від витоку до гирла.
Донний лід – лід, що утворюється на дні водойми при опусканні переохолоджених мас води.
Донні відкладення – накопичення твердого матеріалу на дні водойми.
Дощ – рідкі опади, що випадають з хмар у вигляді крапель діаметром від 0,5 мм і більше.
Дрейф льоду – рух льоду в морі, викликаний вітрами і течіями.
Дрейфові течії – див. вітрові течії.
Е
Евтотрофне озеро – водойм з великим вмістом поживних речовин, в якій створюються сприятливі умови для розвитку рослинності.
Екваторіальна депресія - смуга низького атмосферного тиску, що охоплює земну кулю на екваторіальних широтах, і зміщується в травні – вересні на 150 – 200 північної широти. З екваторіальною депресією пов(язана зона конвергенції і активної конвекції.
Екваторіальне повітря – повітряні маси, що формуються в області екватора. Характеризуються температурами 260 – 280 С, високою насиченістю вологою.
Екваторіальний мусон – див. тропічний мусон.
Екзосфера – зовнішня частина земної атмосфери, що розташована на висоті біля 800 км. Складена з водню, гелію.
Епілімніон – верхній шар води в озерних водоймах.
Естуарій – однорукавне, лійкоподібне гирло річки, що поширюється в сторону моря. Утворюється припливно-відпливними явищами, коли прилегла частина моря має більші глибини.
Ефективне випромінювання – різниця між власним випромінюванням земною поверхнею і зустрічним випромінюванням, що до неї надходить з атмосфери. При ясному небі ефективне випромінювання високе, із збільшенням хмарності воно зменшується.
Ж
Живлення річок і озер – поверхневі (дощові, снігові і льодовикові) та підземні води, що надходять в річки і озера.
З
Забереги – тонкий лід, що утворюється вздовж берегів водойм перед його повним замерзанням.
Заводь – річна затока, в якій течія води не простежується.
Загатне озеро – озеро, що утворилось внаслідок гірських обвалів.
Зажор – скопичення в руслі річки мас донного льоду в осінній період перед льодоставом.

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12