Реферат - Словник з географії
28

вода. Явище кольматажу використовується для боротьби з фільтрацією води з каналів або через греблі.
Компенсаційні течії – горизонтальні переміщення водних мас, які поповнюють збитки води на якій-небудь ділянці океану, моря, озера. Можуть розвиватись як в поверхневих, так і в глибинних шарах, наприклад, міжпасатні протитечії.
Конвективні опади – опади, які випадають з купчасто-дощових хмар: злива, град, снігова крупа, зливний сніг.
Конвективні хмари – хмари, що виникають в результаті конвекції, коли висхідні потоки повітря досягають рівня конденсації і поширюються вище нього (родина купчастих хмар).
Конвекційні течії (щільностінні) – течії, що виникають в вузьких протоках, які пов(язують дві водойми різної солоності. Частіше мають два токи води: по дну вода надходить з більш солоної водойми, по поверхні – з менш солоної.
Конвекція в атмосфері – вертикальні переміщення окремих кількостей повітря в атмосфері, що залежать від різниці температури в горизонтальному напрямку.
Конденсація – процес переходу речовини з газоподібного стану в рідкий. В атмосфері конденсація відбувається при наявності ядер конденсації при зниженні температури до точки роси.
Континентальне повітря – повітряні маси, що формуються над континентом.
Континентальний (головний) вододіл – головна вододільна лінія материка, що поділяє басейни стоку різних океанів.
Континентальний клімат – клімат, характерний для внутрішніх районів материків та узберіжжя океанів, в яких володіють континентальні повітряні маси. Характеризується високою амплітудою температури повітря, малою сумою опадів і слабими вітрами.
Континентальність клімату – сукупність характерних особливостей клімату, визначених впливом материка на процеси кліматотворення. Головна характеристика континентальності клімату – річна амплітуда температури повітря: чим вона більша, тим більш континентальний клімат.
Крик – назва річок і тимчасових водостоків в Австралії, що пересихають.
Кругообіг води – безперервний процес обертання води на земній кулі, що відбувається під впливом сонячної радіації і дії сили тяжіння.
Крупа – тверді опади, що випадають частіше за все восени чи ранньою весною з купчасто-дощових хмар у вигляді снігоподібних ядер неправильної форми.
Купчасті хмари – хмари конвекції, у вигляді куполів, бугрів, башен, що розвиваються в вертикальному напрямку. Виникають переважно влітку вдень на висоті 500 – 1000 м і розвиваються до висоти 2 – 3 км.
Купчасто-дощові хмари – хмари конвекції, темні основи яких знаходяться на висоті 100-200 м і складені з водних крапель, а білі вершини простягаються до висоти 8-10 км, інколи – до 14 км і складені з льодових кристалів. З ними пов(язані зливові опади і грозові явища.
Курвіметр – прилад для виміру довжин кривих ліній на картах чи планах.
Крайові моря – моря, прилеглі до материків і слабо окреслені від океану.
Л
Ламінарний рух – рух частинок по паралельних лініях з певною малою швидкістю. Характерний для руху підземних вод.
Левада – назва листяних лісів в заплавах річок півдня України і Росії.
Лиман – затоплене розширене гирло річки, що перетворилось в мілку затоку.
Лід – вода в твердому стані зі щільністю 0,8 г/см3.
Лізиметр – прилад для вимірювання кількості води, що просочилась углиб крізь верхні шари ґрунту. Складається з металічного баку, в якому розміщується ґрунтовий моноліт. Вода, що надійшла, збирається у водозбірну посудину і вимірюється мензуркою.
Лімнологія – наука про озера.
Лінзи підземної води – залягання підземних вод у вигляді окремих лінз. Часто так залягають прісні води на нижніх солоних.
Лінії току – лінії, що визначають напрямок вітру в полі швидкостей.
Літораль – зона узберіжжя морського дна, що осушується під час відпливу. Розташована між рівнем найвищого припливу і найнижчого відпливу.
Льодовий режим – чергування процесів утворення, танення та переміщення льоду в річках та водоймах.
Льодовик – багаторічні природні накопичення льоду на земній поверхні, що рухаються. Утворюються з твердих атмосферних опадів в тих районах, де протягом року відкладається більше, ніж відтає та випаровується.
Льодовикове молоко – мутно-біла від зважених наносів вода бурхливих підльодовикових потоків.
Льодовикове озеро – озеро, що виникло в заглибинах поверхней, пов(язаних з діяльністю льодовика. Широко представлені в Карелії, Фінляндії, на Кольському півострові, Лабрадорі тощо.
Льодовиковий вітер, стоковий вітер – вітер, що дме над льодовиком вниз по течії останнього. Зумовлений охолодженням повітря поверхнею льоду.
Льодовиковий язик – частина долинного льодовика, що лежить нижче снігової лінії. Тут відбуваються зменшення льодяної маси внаслідок танення.
Льодовикові щити, покриви, куполи – льодовики розтікання, в яких напрямок руху і форма не залежать від рельєфу земної поверхні, а зумовлені радикальним розтіканням льоду (з одного центру). Профіль поверхні має вигляд напівовалу. Розвиваються тільки там, де снігова лінія опускається до рівня океану.
Льодові явища – складові льодового режиму річки. До них належать: шуга, донний лід, поверхневий лід, забереги, затори, зажори.
Льодопад – ділянки льодовика, розбиті глибокими розселинами і тріщинами на окремі глиби. Утворюються в місцях крутого перегину повздовжнього профілю ложа льодовика.
Льодостав – стан поверхні водойми, покритої шаром льоду.
Льодохід – рух крижин на річках.
Льодяна кірка – шар льоду, що утворюється на поверхні ґрунту чи на деякій глибині під поверхнею в умовах чергування відлиг та морозів.
Льодяна хмара – хмара, складена з льодяних кристалів. До них належать хмари верхнього ярусу вище 6000 м над земною поверхнею: перисті, перисто-купчасті, перисто-складні.
Льодяне сало – накопичення на поверхні води змерзлих льодяних голок у вигляді плям чи тонкого суцільного шару сірувато-свинцового кольору, що має вигляд застиглого сала.

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12