Басейн Сіверського Донця

Східна і південно-східна частини України – це басейни Сіверського Донця і річок Приазов'я. Басейн Сіверського Донця займає пересічно 9,1% території України і налічує 1489 малих річок загальною довжиною 8,8 тис. км. Середня густота річкової мережі – 0,20 км/км2 . 

В гідрографічному відношенні басейн Сіверського Донця можна розділити на дві окремі частини: 1) лівобережну, де на південно-західних та південних схилах Середньоруської височини беруть свій початок найкрупніші річки басейну, і 2) правобережну, де річки стікають із західних, східних та північних схилів Донецького кряжа.

Сіверський Донець – найбільша правобережна притока Дону й одна з великих річок України – бере початок на Середньоруській височині. Загальне падіння річки – 190 м, середній похил – 0,18 м/км. Правий берег високий, крутий, порізаний глибокими ярами; лівий – пологий, терасований. У верхній течії ширина долини – 8-12 км, поблизу Змієва – до 60 км, нижче за течією вона змінюється від 4 до 26 км. У верхів'ї до м. Білгорода заплава вузька, заболочена, річище завширшки 10-20 м. Нижче долина розширюється й ширина заплави сягає 3-4 км. Майже на всьому протязі до м. Ізюм вона багата на численні озера, старики, місцями заболочена. Річище на всьому протязі звивисте, особливо до впадіння р. Оскол. Найбільш характерні для Сіверського Донця ділянки завширшки 35-70 м і глибиною 2-3 м, на перекатах – до 1 м. Подекуди (наприклад, вище від с. Андріївка, нижче від м. Ізюм) ширина річища сягає 200-400 м, глибина – понад 5 м; у пониззі ширина річки становить 200-250 м.

Гідрографічна мережа басейна розвинута досить нерівномірно: подекуди досить ріденька, на інших територіях – густа, потужна, малі річки та ручаї тут досить звичні. Середня густота річкової мережі для басейна Сіверського Донця складає 0,21 км/км2.

В басейні Сіверського Донця найгустіша річкова мережа (0,3-0,7 км/км2) характерна для річок, які впадають в річки Лугань, Велику Кам'янку, Калитву, Кундрючу.

Більшість правобережних приток Сіверського Донця, окремі річки лівобережжя (Великий Бурлук, Глибока) характеризуються густотою річкової мережі 0,2-0,3 км/км2. Для більшості ж річок лівобережжя Сіверського Донця характерний слабкий розвиток річкової мережі (0,1-0,2 км/км2).

В басейні Сіверського Донця на підвищених ділянках густота річкової мережі більша, ніж на рівнинних просторах. Вона, здебільшого, представлена типовими рівнинними водотоками, що течуть широкими терасованими долинами. Заплави рівні, лучні, зрідка порослі чагарниками. Русла річок помірно звивисті, де-не-де звивисті, переважно розгалужені. Їх береги низькі, місцями не виражені. Відповідно до кліматичних умов, а також через значне зарегулювання, у межень, зазвичай, річки дуже міліють. Багато з них місцями пересихають, перетворюючись в ряди відокремлених плес, що заростають водно-болотною рослинністю. Ложе водотоків на перекатах піщане, рідше – кам'янисте, на плесах – мулисте, в'язке. Течія в межень слабка (0,1-0,3 м/сек), на плесах – майже непомітна. Під час повеней та паводків, коли швидкість течії значно зростає, річки району виконують помітну ерозійну роботу.

Пересічна висота водозборів річок Сіверського Донця – 150-200 м; для окремих басейнів вона змінюється від 120 м (Бистриця) до 80-200 м (Кундрюча).

Основні притоки Сіверського Донця: праві – Бабка, Уда, Мож, Берека, Оскіл, Казенний Торець, Бахмут, Лугань, Луганчик, Велика Кам'янка; ліві – Вовча, Хотімля, Великий Бурлук, Гнилиця, Середня Балаклійка, Ізюмець, Нетриус, Жеребець, Красна, Борова, Айдар, Євсуг, Деркул.

Гідрографічну мережу басейну Сіверського Донця можна розділити на наступні групи:

1. Річки лівобережжя Сіверського Донця. Для них характерна відносно велика довжина. Вони течуть у широких (2-6 км) долинах з крутими, високими (50-70 м, інколи – до 100 м заввишки) правими схилами і виположеними, порівняно низькими (20-40 м, до 80 м) лівими. Виключенням є частина приток нижньої течії Сіверського Донця, що течуть у глибоких, нешироких, а подекуди й дуже вузьких, долинах. Річкові заплави широкі (зазвичай 0,4-0,8 км, інколи – більш як 2 км), рівні, почленовані численними старицями. Річища помірно звивисті, влітку вони заростають водяною рослинністю. В межень ширина річок змінюється від 2 до 60 м, пересічна ширина – 20-30 м. Глибина річок – 0,2-1,0 м, швидкість течії в межень – 0,1-0,3 м/сек (на перекатах більш ніж 1 м/сек). Береги заввишки 1-3 м, подекуди вищі (до 6 м) або зовсім не виражені. Влітку багато річок подекуди пересихає.

2. Правобережні притоки Сіверського Донця, що стікають з Донецького кряжу. Від лівобережних вони вирізняються невеликою довжиною, проте значним похилом. Не лише середні, а й малі та найменші річки мають добре вироблені долини з високими (до 60-100 м), стрімкими, інколи прямовисними схилами. Річища помірно звивисті, на окремих ділянках слабкозвивисті, переважаюча їх ширина до 20 м, глибина – до 3 м, висота берегів – 2-4 м.