Дністер є другою за розмірами рікою України і головною водною артерією Молдови. Він починається в Карпатах на висоті 760 метрів над рівнем моря недалеко від села Вовче Турківського району Львівської обл. і тече спочатку на північ, а далі на південний схід через Західну Україну, Поділля, республіку Молдову і вже недалеко від Одеси втікає у Чорне море, а точніше у Дністровський лиман. Традиційно Дністер поділяється на такі три частиниверхній (від витоків до гирла Золотої Липи), середній (від гирла Золотої Липи до гирла Реута недалеко від Дубосар) і нижній (від гирла Реута до Дністровського лиману). Побудовою Дністровського водосховища середній Дністер був розбитий на дві частини, між якими тепер є мало чого спільного. Не наважуючись запропонувати новий поділ Дністра, ми в своїй роботі обмежуємо середній Дністер греблею Дністровського водосховища. Дністер має загальну довжину 1362 км і середній ухил 0.56 м/км. В його басейні площею 72 тис.км2 мешкає понад 10 млн. населення, при цьому на Молдову припадає 19.2 тис.км2 , що складає 57її території. Питною водою з Дністра або його допливів забезпечуються Одеса, Кишинів, Львів, Чернівці, Сороки, Більці, Іллічівськ та інші менші міста. В найближчі роки передбачається подальше збільшення об'єму відбору води в 1.2 – 1.8 рази (Гайский В.А., 1997, 19). Звідси стає зрозумілим, наскільки важливим є екологічний стан Дністра та його басейну в цілому. Між тим, рівень антропогенного навантаження на екосистему річки від витоків до гирла дуже високий. Дністер протікає через густо заселену територію (для прикладу, густина населення в Молдові 130 чол./км2), а на берегах його допливів розташовані такі промислові гіганти як Дрогобицький та Надвірнянський нафтопереробні заводи, Стебниківський калійний комбінат, Калуський “Хлорвініл”, Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат; крім того тут працюють великі цукроварні та м'ясокомбінати, а безпосередньо на берегах Дністра лежать такі промислові центри як Тирасполь (182 тис. населення), Бендери (159 тис.), а також міста Новий Розділ з ВО “Сірка”, Заліщики, Могилів-Подільський, Сороки, Кам'янка, Рибниця, Дубосари з населенням до 100 тис. чоловік в кожному з них, але з погано функціонуючими очисними спорудами (ба навіть інколи зовсім без них).    

Отже, сукупне антропогенне навантаження на басейн само по собі надмірне, але, крім того, завжди лишається небезпека екстремальної екологічної ситуації, як то було, наприклад, в 1983 році після аварії на Стебниківському калійному комбінаті, коли в річку було скинуто близько 5 тис. тон високомінералізованих відходів, що привело на довгий час до значного порушення іонно-сольового режиму, в результаті чого в Дністрі загинули майже всі живі організми на протязі кількох сот кілометрів, а мільйони людей були позбавлені джерела питної води. Збірників промислових відходів, подібних стебниківському, в басейні декілька, можна згадати хоча б збірники кислого гудрону біля села Бронниця недалеко від Дрогобича. Так само екстремальні екологічні ситуації можуть виникати через різке зменшення або збільшення стоку Дністра, котрий взагалі відзначається надзвичайно непостійним гідрологічним режимом, що зумовлено формуванням його стоку переважно за рахунок атмосферних опадів при тому, що майже половина його формується в гірській частині басейну. Загрозу несуть в собі не тільки повені, такі як, наприклад, 1997 року, але і погіршення якості води в бездощові періоди. За оцінкою спеціалістів, басейн Дністра нагально потребує розробки комплексу оздоровчих заходів і впорядкування водокористування (Гайский В.А., 1997). Однак перш ніж приймати програму оздоровчих заходів, треба хоча б в загальному вивчити особливості взаємодій природних і антропогенних факторів на різних ділянках Дністра, розглядаючи його як велику, але єдину екологічну систему.    

Для прикладу, вивчаючи проблему якості води в Дністрі, важливо звертати увагу не тільки на процеси забруднення води та можливості її очищення спеціальними очисними спорудами, але і на процеси очищення води самою річкою. Самоочищення річок – це необхідна умова їх існування; річка гине тоді, коли втрачає цю здатність і оживає знову після її отримання. В цьому сенсі Дністер як одна з найбільших рік Європи є унікальним явищем. У своїй верхній та середній течії він має надзвичайну здатність до самоочищення. В першу чергу це стосується органічних забруднень. Верхній і середній Дністер живиться переважно водою, котру несуть з Карпат його численні допливи, деякі з котрих відзначаються особливою чистотою (Свіча, Лімниця), інші ж в різному ступеню забруднені (Тисмениця, Стрий, Бистриця), але всі вони у своїх водах несуть велику кількість розчиненого кисню, захопленого з атмосфери завдяки турбулентній течії. Крім того, самий Дністер при невеликій глибині має досить сильну течію, що теж сприяє збагаченню його вод киснем. Однак це ще не все. Завдяки невеликим глибинам майже в усій товщі води Дністра проходить інтенсивний процес фотосинтезу з виділенням кисню в світлий час доби. В середині дня за даними цілодобових вимірювань вміст кисню у воді досягав 360від насичення, що виявилося великою несподіванкою для німецьких науковців, учасників експедиції “Дністер”, котрі до того мали справи з глибокими і спокійними річками Центральної і Західної Європи і оцінили високий вміст розчиненого кисню у воді як “особливий феномен Дністра” (Kampwert U., 1994, 19 – 20).   

Високий вміст кисню веде до інтенсивного окислення органічних речовин, процес якого можна спостерігати на Дністрі у вигляді появи суцільного білого шумовиння з настанням світлої години. На спокійних ділянках річки, котрі досить часто чергуються із швидкими, шумовина збивається в брудножовті купи і