Очищення води відбувається також шляхом розбавлення розчинених у воді солей. Цей процес ефективний тому, що різні допливи несуть в собі різні групи солей або забруднені органічними сполуками і мінералізовані дуже слабо. Так, наприклад, річка Сівка несе в Дністер дуже велику кількість хлоридів (до 800 мг/л), але оскільки інші допливи майже позбавлені хлоридів, їх вміст у воді Дністровського водосховища не перевищує 50 мг/л. Те саме стосується і концентрації у воді іонів металів. За даними досліджень експедиції, вміст жодного наявного у воді Дністровського водосховища металу не перевищує ГДК, це стосується також цинка, міді та кадмію всупереч іншим даним (Гайский В.А., 1997, 21). Щоправда, розбавлення солей у воді Дністра в цілому не є достатнє, бо загальна мінералізація все-таки зростає і у водах Дністровського водосховища сягає 700 мг/л, тобто доходить до межі нормативів.   

Крім того, слід визнати, що не всі види забруднення річка здатна усунути самостійно. Дослідження в експедиції “Дністер” показали, що позбавлення від нафтопродуктів та забруднювачів фенольної групи іде надзвичайно повільно. Залишки продуктів розпаду нафти знайдені у воді Дністровського водосховища, в той час як основне джерело забруднення знаходиться далеко, в районі Дрогобича і Надвірної, де нафта потрапляє в річку головно просочуючись через ґрунт з території заводів із застарілими технологіями. Самоочищення Дністра від нафтопродуктів йде надзвичайно повільно і вони не встигають розкластися і випасти в осад, аж поки води Дністра не досягнуть лиману, тому вони наявні вздовж всієї течії Дністра. Отже, навіть такі незначні забруднення як миття машин та сільгосптехніки в річці є надзвичайно небезпечними для неї. Забруднення води у верхньому і середньому Дністрі іншими речовинами і компонентами має мозаїчний характер. Вже перші дослідження в експедиції Товариства Лева відповідно до якості води річки дозволили диференціювати Дністер на окремі екологічні ділянки (НЗЕЕД за 1988 – 1995 рр.; Фішер, 1996, 33 – 53), а проведені пізніше більш детальні дослідження в цілому підтвердили справедливість цього поділу. Отже, ці ділянки такі   

1. Від с.Вовче до Старого Самбора. Це зона поміркованого забруднення головним чином органікою внаслідок розташування населених пунктів безпосередньо на берегах Дністра в досить тісній гірській долині.    

. Від Старого Самбора до гирла р.Стрвяж. На цій ділянці води Дністра мають найвищу якість, що обумовлено практичною відсутністю забруднювачів та інтенсивними процесами самоочищення.   

. Від гирла Стрвяжа до гирла Стрия. Найбрудніша ділянка верхнього і середнього Дністра. Дуже багато органічних забруднень несуть в Дністер Стрвяж і Верещиця, натомість Тисмениця дуже забруднена промисловими стоками Дрогобича, Борислава, Стебника. Крім того, на цій ділянці Дністер забруднюють побутові і промислові стоки міст Миколаєва і Нового Роздолу.   

. Від гирла Стрия до гирла Сівки. Гідрологічний режим Дністра тут в значному ступеню сприяє самоочищенню. З впадінням Стрия, хоча і забрудненого відходами Жидачівського паперово-целюлозного комбінату, водність Дністра зростає майже вдвічі, а течія його тут спочатку дуже стрімка, а пізніше, в районі Журавна вона стає майже непомітною, і річка має характер відстійника. Після впадіння дуже чистої і швидкої Свічі Дністер знову має стрімку течію, і процеси самоочищення ще більше інтенсифікуються.   

. Від гирла Сівки до гирла Золотої Липи. Це ділянка складних процесів забруднення і самоочищення річки. Дуже забруднюють Дністер річки Сівка і Бистриця та промислові і побутові стічні води Калуша. Натомість Лімниця із надзвичайно чистою і насиченою киснем водою дуже сприяє самоочищенню річки.   

. Від гирла Золотої Липи до Мельниці-Подільської. Це ділянка значних органічних забруднень, які несуть в Дністер Золота Липа, Стрипа, Серет. Так само Дністер забруднюється органікою в районі с.Кострижівка і м.Заліщики. На цій ділянці мінеральні сполуки розчиняються, а органічні поступово окислюються, бо тут Дністер при великій ширині (до 200 м) є дуже плиткий, і все ще має достатню здатність до самоочищення.   

. Дністровське водосховище. Безпосередньо на водосховищі джерел забруднення практично нема. Водосховище діє як гігантський відстійник і в нижній його частині вода практично є задовільною за усіма параметрами, хоча і з підвищеною мінералізацією. Тут найбільше у воді сполук сульфатного та гідрокарбонатного класів, натомість хлоридів та сполук азотної групи порівняно мало.   

За другою греблею Дністровського водосховища течія Дністра поступово уповільнюється, і на території Молдови він вже є типово рівнинною рікою. Тут його здатність до самоочищення сильно зменшується, тим більше що тут він повністю позбавлений чистих допливів, бо Реут і Бик, які втікають у Дністер на території Молдови, самі дуже забруднені і тільки погіршують становище (Spataru P. , 1996, 120 – 125). Між тим, у Молдові антропогенне навантаження на річку хоча є дещо нижче, ніж в Західній Україні, але все ж є досить велике через більшу густину населення і розташування просто на берегах Дністра значно більших, ніж в Західній Україні, промислових міст, таких як Тирасполь, Бендери та інші. Тому тут річка вже не в стані позбавитися