Слід зазначити, що результати досліджень за останні три роки дають підстави говорити, що якість води у верхній і середній частині Дністра дещо поліпшилася. Це підтвердили і дослідження українсько-молдавської експедиції “Тірас-96”, котра відбулася восени 1996 року. Це поліпшення не є результатом якихось цілеспрямованих заходів і може бути пояснене лише значним економічним спадом, котрий переживають тепер Україна і Молдова. Промислові підприємства або працюють не на повну потужність, або тимчасово призупинені, через високі ціни хімдобрив на поля їх поступає значно менше, ніж в попередні роки. Це поліпшення фіксується не тільки результатами аналізів, але підтверджується даними біологічних спостережень, які показують, що в останні роки в Дністрі з'являється все більше раків та мідій, особливо чутливих до забруднень. Дещо побільшало число гніздувань білого лелеки, що можна пояснити розширенням кормової бази і загальним збільшенням біологічної маси в трофічному рядуводно-болотні птахи – амфібії – комахи. В 1997 році учасники експедиції страждали від комарів як ніколи в попередні роки. І земноводні і комахи теж є досить чутливими до забруднення вод. Однак погоджуючись із певним покращенням екологічного стану Дністра, треба наголосити, що це тимчасове явище, котре швидко минеться з початком економічного підйому.   

Закінчуючи тему якості води, відзначимо, що хімічний аналіз води дає нам моментальну картину якості, котра дуже залежить від випадкових факторів, таких як погода, пора року або навіть доби і днів тижня (заводи пристосувалися скидати відходи виробництва під час дощів, вночі і роблять це менше в гарну погоду і вихідні дні). Біологічна індикація менше підпадає дії випадкових факторів, але більш інерційна, тому раціонально використовувати одночасно обидва методи, котрі і доповнюють і підтверджують результати один одного.   

Наприклад, гідробіологічні дослідження в експедиції показали, що навіть в таких чистих річках як Свіча і Лімниця сталися песні порушення в структурі їх зообентосу, для яких нібито не існувало видимих причин. Після проведення гідрохімічного аналізу проб води з цих річок на наявність залишків нафтопродуктів виявилося, що сліди розпаду нафтопродуктів досить помітни, і, очевидно, саме це забруднення викликало порушення в структурі зообентосу.   

Необхідність проведення гідрологічних досліджень в рамках вивчення загального екологічного стану Дністра викликана двома причинами. По-перше, мало знати, яку відносну кількість забруднювачів несе в собі той чи інший доплив Дністра. Для того, щоб оцінити дію допливу на якість води в Дністрі, треба знати розхід води як в допливі, так і в самому Дністрі. По-друге, водозабір з Дністра, котрий постійно зростає, змушує замислитися і над проблемою водних ресурсів. Дані вимірів гідрологічних постів на Дністрі за останні десять років тепер є практично недоступні для громадськості. Однак є непрямі свідчення обміління Дністра та його допливів, хоча для категоричних висновків потрібен порівняльний аналіз гідрологічних вимірів впродовж багатьох років, щоб переконатися, що зменшення водності Дністра не пов'язане з циклічними змінами. Тим не менше, все ж таки слід звернути увагу на наступне. Проведені інтенсивні вирубки лісів у Карпатах і осушення боліт у Прикарпатті змінили гідрологічний режим річки. І карпатські ліси, і багниська в районі між Самбором і Жидачовим були природними регуляторами стоку. Акумулюючи воду в часі таяння снігів та проливних дощів, ці природні регулятори віддавали потім воду річці поступово, роблячи її стік більш стабільним. В теперішньому часі надлишок води швидко стікає в Дністер і веде до короткочасних, але великих повеней, котрі можуть робити ілюзію відсутності суттєвих змін у гідрологічному режимі Дністра, бо великі повені були завжди. Але може бути, що загальний об'єм води в часи повеней істотно зменшився в останні десятиліття, якщо повені тривають коротше, ніж раніше. Великі повені на Дністрі за останнє десятиліття були в 1988, 1993 і 1997 роках. Порівняння даних гідрологічних вимірів цього останнього циклу повеней з даними аналогічних циклів післявоєнних часів могло би дати важливі свідчення про динаміку гідрологічного режиму Дністра.   

Побічним наслідком осушення багниськ не могла не стати зміна клімату в Прикарпатті. В першу чергу, це деяке підвищення температури повітря в літню пору і зменшення його вологості. Обидва ці явища ведуть до зменшення опадів. Волога, котру приносять у Карпати вітри з Атлантики, часто не конденсується в опади тому, що при заниженій вологості повітря його температура не знижується до точки роси. Дані гідрометеорологічних станцій за останнє десятиліття теж недоступні, тому можна лише припускати, що річний рівень опадів зменшився, і це разом із природним зменшенням запасів ґрунтових вод веде до зниження річного природного стоку Дністра. Процес взаємодії гідрологічних та метеорологічних процесів іде, звичайно, багато складніше накресленої тут схеми, але не може бути жодного сумніву, що він вимагає детального вивчення на матеріалах багатолітніх досліджень. Світова екологічна практика знає приклади відновлення і збереження боліт. Є такі намагання і в Україні, і власне на Дністрі. Одеські природоохоронці ведуть боротьбу за створення державного заповідника “Дністровські плавні” в районі багнистого гирла Дністра (Русев И.Т. , 1993, 141 – 142).   

У порівнянні з річками Західної та Центрально-Західної Європи Дністер у своїй