Гегорафія - Масляк:Природоохоронні комплекси
У 1992 р. в Україні було прийнято Закон «Про природно-заповідний фонд України», у 1994 р.— Програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні. В них подано класифікацію об'єктів природно-заповідного фонду як національного надбання, визначена соціальна, економічна, екологічна роль природоохоронних комплексів у державх. В заповідних територіях зберігаються генофонд (сукупність усіх генів однієї популяції або виду організмів) рослин І тварин, типові та унікальні ландшафти, здійснюється моніторинг (спостереження, оцінка і прогноз стану) навколишнього природного середовища. Україна належить до територій з малою заповід- ністю. Про це свідчить співвідношення площ природоохоронних об'єктів і території України (табл. 6). Таблиця 6 Категорії природно-заповідного фонду України (за станом на 1 січня 1996 р.) Категорія Кількість Плоша тис. гектарів частка території країни, % Природні заповідники 12 119,5 0,2 Біосферні заповідники 3 159,6 0,26 Природні національні парки 5 184,6 0,31 Регіональні ландшафтні парки 17 169,2 0,28 Заказники: загальнодержавного значення 259 341,2 0,57 місцевого значення 1 926 579,7 0,96 Пам'ятки природи: загальнодержавного значення 119 4,7 0,01 місцевого значення 2 795 14,7 0,02 Заповідні урочища 755 78,5 0,13 Ботанічні сади: загальнодержавного значення 18 1,9 0,03 місцевого значення 1 0,45 0,001 Дендрологічні парки: загальнодержавного значення 24 1,3 0,002 місцевого значення 3 0,15 0,002 Зоологічні парки: " загальнодержавного значення 6 0,1 0,0002 місцевого значення 1 0,42 0,001 Парки — пам'ятки садово-паркового мистецтва: загальнодержавного значення 84 5,8 0,01 місцевого значення 414 64,9 0,01 Разом 6 445 1 667,9 2,76 Природні заповідники — це науково-дослідні установи, в яких охороняються типові або унікальні для даної території чи акваторії природні комплекси. Вони повністю виключаються з господарського використання. Основним їх завданням є збереження природних комплексів, вивчення стану її компонентів, протікання природних процесів і явищ, спостереження за станом навколишнього природного середовища, розробка рекомендацій з охорони природи, поширення природоохоронних знань, екологічне і естетичне виховання громадян (мал. 121). На територіях природних заповідників забороняється: будівництво споруд, шляхів сполучення, об'єктів транспорту і зв'язку, не пов'язаних з діяльністю природних заповідників, розведення вогнищ, улаштування місць відпочинку, стоянок транспорту, а також проїзд і прохід сторонніх осіб, прогін домашніх тварин, пересування механічних транспортних засобів за винятком шляхів загального користування, лісосплав, проліт літаків та вертольотів нижче 2 000 м над землею; геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, руйнування геологічних відслонень, порушення ґрунтового покриву та гідрологічного режиму, застосування хімічних засобів, усі види лісокористування, заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, насіння, очерету, випасання худоби, вилов і знищення звірів і птахів, порушення умов їх оселення, гніздування; мисливство, рибальство, інтродукція (переселення) нових видів тварин і рослин, збирання колекційних та інших матеріалів за винятком матеріалів, необхідних для виконання наукових досліджень. У природному заповіднику допускається: виконання відновлювальних робіт на землях з порушеними корінними природними комплексами, а також здійснення заходів щодо запобігання змінам природних комплексів заповідника внаслідок антропогенного впливу; здійснення протипожежних та санітарних заходів, якими не порушується режим заповідника; виконання науково-дослідних робіт із збиранням колекцій, стаціонарні дослідження на обладнаних ділянках, природоохоронна освітня і виховна діяльність. В Україні створено 12 природних заповідників. Біосферні заповідники — це природоохоронні науково-дослідні установи міжнародного значення. Вони створюються для збереження в природному стані типових природних комплексів біосфери, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних чинників. Біосферні заповідники створюють на базі природних заповідників, національних природних парків з включенням до їх складу територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій та земель (мал. 122). Для біосферних заповідників установлюється диференціальний режим охорони. Згідно із завданням охорони виділяють такі зони: заповідна, яка призначена для збереження і відновлення найбільш цінних природних та мінімально порушених антропогенними чинниками * природних комплексі», генофонду рослинності І тваринного світу; буферна, яка виділяється з метою запобігання негативному впливу на заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях, антропогенних ландшафтів, що об'єднує території Із земле-, лісо-, водокористуванням, поселеннями, рекреацією та іншими видами господарської діяльності. У біосферних заповідниках можуть виділятися також території регульованого заповідного режиму (регіональні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища). Важливо, що наукові дослідження, спостереження за станом навколишнього природного середовища та інша діяльність біосферних заповідників здійснюються на міжнародному рівні. До біосферних заповідників в Україні належать Асканія-Нова, Чорноморський, Карпатський. Чорноморський біосферний заповідник розташований на територіях Голопристанського району Херсонської області та Очаківського району Миколаївської області, на північно-західному узбережжі Чорного моря. Заповідник заснований у 1927 р., а з 1933 р. став самостійною природоохоронною та науково-дослідною установою, з 1975 р.— віднесений до водно-болотних угідь міжнародного значення. У 1984 р. його включено у міжнародну мережу біосферних заповідників.