аж до гирла Дніпра простягається стрімкий кліфовий берег Причорноморської низовини, порізаний балками і лиманами. Більші лимани (Дністра, Бога, Дніпра) сполучені з морем гирлами; менші, що тратять воду в наслідок сильного випарування, кінчаються в замкнених солоних водоймищах. На сх. від лиману Дніпра кліф поступово сплощується у лагідно похилі піскові пляжі; на цьому відтинку узбережжя лежать найбільші коси на Ч. м. (Джарилгач, Тендер й ін.), що замикають більші чи менші затоки. Півн.-зах. узбережжя Криму низьке й багате на озера й лаґуни. Півд.-зах. — пролягає прямовисне до гірських хребтів, воно частково затоплене і творить мальовничий ріясовий берег. Півд.-сх. берег пролягає рівнобіжно з горами, які круто спадають до моря; між горами і морем простягається вузька береговина, дещо розширена при гирлах гірських річок. Сх. узбережжя Ч. м. починається на півн. низьким і пласким берегом Таманського піво.; далі на півд. воно гористе.
. Знімок з космосу
Найбільші затоки:
[] Клімат
У зв'язку з середньоконтинентальним його положенням переважно континентальний. Лише південне узбережжя і півд.-зах. захищені горами від холодних вітрів з півночі і під впливом лагідних вітрів з Чорного моря мають м'який середземноморський клімат. Великий вплив на чорноморський клімат має Атлантійський океан. Взимку над ним панують переважно півн.-сх. вітри, що знижують температуру і спричиняють часті бурі; на півн.-сх. узбережжі, в околицях Новоросійська, дмуть холодні й бурхливі гірські вітри, т. зв. . Півн. частина Ч. м. має пересічну температуру січня близько мінус 3 °C. (вона винятково може обнижуватися і до мінус 30 °C). Прибережні води Ч. м. замерзають на місяць і довше, плиткі затоки, гирла рік і лимани — від 2 до 3 місяців. Південне узбережжя Криму і півд.-зах. Кавказу, закриті горами від півн. вітрів, зберігають свої температури зимою понад 0 °C (до 6 — 8 °C). Пересічна температура липня становить на півн. 22 — 23 °C., на півдні до 24 °C. Найменша сума річних опадів припадає на півн.-зах. побережжя — 300 мм, найбільша на узбіччях Кавказу — до 1500 мм.
[] Морська вода
Пересічний об'єм води Чорного моря становить 547 000 км3. На нього впливають такі складові елементи: — 230 000 км3, стік континентальних вод — 310 000 км3, приплив з Азовського моря — 25 000 км3, втрата через випаровування з поверхні — 357 000 км3, витік через Босфор — 208 000 км3.
З уваги на відносно молодий геологічний вік Ч. м. і завдяки великому допливові прісних вод, що їх приносять ріки, як також опріснених вод з Азовського моря, солоність води Ч. м. є майже на 50нижча від океану. Вона найнижча (13 ‰) на півн. зах. і збільшується до 17 — 18 ‰ в ін. частинах моря; солоність змінюється також з глибиною моря; вона найменша у верхній верстві і зростає до приблизно 22 ‰ на глибині 730 м; глибше залишається майже така сама до дна.
Температура ділить води Ч. м. на дві нерівні верстви: верхню — до глибини приблизно 60 — 80 м і нижчу — від 80 м до дна, яка зберігає майже незмінну температуру — бл. 9° Ц. Взимку температура води верхньої верстви зростає від поверхні до глибини 500 м, влітку вона обнижується. Вертикальні зміни температури нерівномірні. На поверхні вона найнижча в лютому: від — 0,5° Ц. на півн. (тут прибережні води покриваються кригою, що сягає 10 — 20 км від берега, а навіть більше), до 5 — 8° Ц. на півдні. Найвищу температуру має вода в серпні: від .20° на півн. до 25° Ц. і вище на півдні. Вода в Азовському м. нагрівається до 26 — 27° Ц., у лиманах навіть до 30° Ц.
Густина морської води залежить від її солоности і температури. Вона найменша при гирлах рік і б. Керчинської затоки (пересічно 1 010 — 1 014 гр./л. і зростає в бік відкритого моря і вниз (на глибині бл. 80 м — 1 020 гр./л.), далі залишається майже така сама до дна.
З різних газів морської води найважливіший є кисень, який підтримує органічне життя. Його кількість у верхній верстві води сягає 4 — 7 см3/л. води; зі зростанням глибини швидко зменшується до 0,5 см3, на глибині бл. 200 м. Така кількість не вистачає для підтримки органічного життя; воно заникає, за винятком кількох бактерій (мікроспора естуарії). Другу перешкоду для розвитку організмів нижче 200 м глибини становить висока кількість сірководню (H2S), яка зростає до 6 — 7 см3 на літр води на глибині 2 000 м.
Прозорість води Ч. м. доходить пересічно 16 — 22 м глибини. Вона є низька в прибережних районах (2 — 3 м) і висока в центр, частинах моря (20 — 27 м).
[] Рухи води
Поверхня води Ч. м. переважно спокійна. Хвилі виникають за вітряної погоди, особливо взимку. Під час бур вони можуть зростати до висоти 15 м і більше та загрожувати малим суднам. і відпливи майже непомітні, бо сягають ледве 10 см висоти.
На Ч. м. є два роди морських : поверхневі, спричинені циклонним типом вітрів, і подвійні течії в Боспорській та Керчинській протоках, спричинені обміном вод різної густоти між двома суміжними морськими басейнами. Поверхневі течії творять два замкнені кільця. Ширина зах. кільця проти Дунаю сягає бл. 100 км; воно звужується на південь; швидкість бл. 0,5 км на год. Ширина сх. кільця замкнена в межах 50 — 100 км, швидкість течії до 1 км на год.
Подвійна течія в Боспорській протоці — це обмін вод між Ч. і Мармуровим м. Менше солона