Клас 1 (А). Землі мають незначні обмеження для вирощування сільськогосподарських культур. Ґрунти потужні, високопродуктивні, добре дреновані.

Клас 2 (В). Землі середньої придатності з одним або кількома обмеженнями малої інтенсивності, які можна усувати агротехнічними прийомами без додаткових затрат.

Клас 3 (С). Обмежено придатні ґрунти з кількома негативними ознаками, усунення яких потребує додаткових затрат, але без застосування докорінної меліорації.

Клас 4 (D). Низька придатність, поліпшення якої можливе лише за умови докорінної меліорації. Такі землі рекомендовано вилучати із сільськогосподарського використання.

Клас 5 (E). Землі непридатні для сільського господарства.

Сільськогосподарська спрямованість економіки Тернопільської області призвела до надмірного навантаження на земельний фонд, розриву взаємозв’язків між компонентними ланками агроландшафтів, погіршення загального екологічного стану території.

Провівши розрахунки екологічної стабільності агроландшафтів Тернопільської області, ми прийшли до таких результатів: на 2003 рік коефіцієнт екологічної стабільності сільськогосподарських угідь є нижчим від середнього по Україні (0,41), і становить 0,33. Екологічна стійкість ландшафтів Тернопільщини є відносно нижчою, що можна пояснити високим рівнем сільськогосподарської освоєності та розораності території.

Проте, по території області коефіцієнт екологічної стабільності неоднаковий. Найвищі його значення спостерігаються в Бережанському районі (0,55), а найнижчі – у Підволочиському та Лановецькому районах (0,24) (табл.1).

Таблиця 1

Коефіцієнти екологічної стійкості та антропогенного навантаження території

адміністративних районів Тернопільської області

№

п/п | Адміністративні райони | Коефіцієнт антропогенного навантаження | Коефіцієнт екологічної стійкості | Екологічна стійкість

1 | Бережанський | 3,2 | 0,55 | Середньо стабільна

2 | Борщівський | 3,6 | 0,27 | Екологічно нестійка

3 | Бучацький | 3,6 | 0,39 | Стабільно нестійка

4 | Гусятинський | 3,7 | 0,26 | Екологічно нестійка

5 | Заліщицький | 3,6 | 0,38 | Стабільно нестійка

6 | Збаразький | 3,7 | 0,31 | Екологічно нестійка

7 | Зборівський | 3,7 | 0,26 | Екологічно нестійка

8 | Козівський | 3,7 | 0,38 | Екологічно нестійка

9 | Кременецький | 3,5 | 0,39 | Стабільно нестійка

10 | Лановецький | 3,8 | 0,24 | Екологічно нестійка

11 | Монастирський | 3,3 | 0,48 | Стабільно нестійка

12 | Підволочиський | 3,9 | 0,24 | Екологічно нестійка

13 | Підгаєцький | 3,5 | 0,38 | Стабільно нестійка

14 | Теребовлянський | 3,8 | 0,27 | Екологічно нестійка

15 | Тернопільський | 3,7 | 0,29 | Екологічно нестійка

16 | Чортківський | 3,7 | 0,32 | Екологічно нестійка

17 | Шумський | 3,3 | 0,45 | Стабільно нестійка

Разом | 3,60 | 0,33 | Екологічно нестійка

Аналіз величини коефіцієнта екологічної стабільності агроландшафтів області вказує на формування груп адміністративних районів із подібними значеннями показника:

Середньо стабільні території (Кек.ст. більше 0,5) – Бережанський район.

Стабільно нестійкі (Кек.ст. 0,5 - 0,3) – південні і південно-західні райони (Бучацький, Заліщицький, Монастирський, Підгаєцький ) і Шумський район.

Екологічно нестійкі території (Кек.ст. менше 0,3) – центральні, східні і північно - західні райони Тернопільської області.

Загальний коефіцієнт антропогенного навантаження у Тернопільській області становить 3,6, що приблизно дорівнює загальноукраїнському (3,4). Найбільший вплив на оточуюче середовище

спостерігається у Підволочиському (3,9), Теребовлянському і Лановецькому (3,8) районах. Найнижчий коефіцієнт у Бережанському (3,2), Монастирському і Шумському (3,3) районах (табл. 1). Аналізуючи цей показник, можна зробити висновок, що найсуттєвіший антропогенний вплив відчувають східні та центральні райони.

Коефіцієнти антропогенного навантаження і екологічної стабільності дають можливість комплексно оцінити, наскільки раціональною є структура земельного фонду. Тому, особливо важливими є подальші їх дослідження на локальному рівні.

Вагомою якісною характеристикою сільськогосподарських угідь регіону є бонітування ґрунтів. У області середній зважений бал бонітету становить 39. Проте, територія Тернопільщини характеризується досить значними відмінностями у балах бонітету в розрізі адміністративних районів (від 20 до 60 балів). Такі значні відмінності пов’язані з різноманітністю агрогруп, які вказують на властивості ґрунтів (вміст і потужність гумусу, фізичної глини, величина pH), і впливають на урожайність сільськогосподарських культур. За якісними ознаками в межах адміністративних районів виділяють від 36 до 87 агрогруп. Якщо прослідкувати загальну територіальну диференціацію бонітування Тернопільської області, то найвищі показники продуктивності земель у північних (крім Кременецького) і центральних районах, а найнижчі у південних і південно-західних (рис.1).

Безумовно, проведений аналіз не дозволяє робити висновки про продуктивність конкретних ділянок, але дає уявлення про територіальну диференціацію земельних угідь Тернопільської області і є основою для подальших досліджень у цьому напрямку.

На базі теоретичних розробок досліджена територіальна диференціація придатності земель Тернопільської області для використання у сільському господарстві.

Дослідження сільськогосподарських угідь Тернопільської області дало можливість визначити чинники, що впливають на придатність земель для сільського господарства. Це ерозія, крутизна схилів, загроза дефляції, перезволоженість, кам’янистість, кислотність і радіоактивне забруднення ґрунтів.

Найбільшого поширення на території області набула ерозія. Внаслідок її прояву щорічно відбувається переміщення від 21 до 43 млн.м3 ґрунту. Крім того ґрунт втрачає величезну кількість гумусу і поживних речовин (фосфору, калію, азоту). Темп розвитку ерозійних процесів змінюється у межах від 1,1 до 3,7 мм за рік, що у 10 разів перевищує максимально допустиму норму. Це призвело до того, що в області еродовано 391,4 тис.га (37%) сільськогосподарських угідь, з яких 80% - рілля.

Оскільки територія області знаходиться на Подільській височині, гіпсометричний рівень якої коливається