На даний час аеропорт виконує регулярні рейси сполученням з містами Київ, Рівне, Москва, а також чартерні рейси на замовлення. За останні роки обсяг пасажирських перевезень значно скоротився, що позитивно впливає на екологію, призвело до скорочення обсягів викидів повітряного транспорту в атмосферу, які включають вуглекислий газ, водяну пару, окис азоту, окиси сірки і чадний газ.

Розвиток залізничного транспорту здійснюється на основі подальшого формування цілісного транспортного комплексу, що включає транспортно-сервісну та експедиційно-складську діяльність. В Ужгороді в 2004 році запрацював новий сучасний вокзал європейського рівня. Сукупна вартість виконаних робіт і витрачених матеріалів на його будівництво становить 180,0 млн.грн. Ужгородським відділком Львівської залізниці щорічно перевозиться 3,5 млн.тонн вантажів та відправляється понад 10 млн. пасажирів, включаючи приміські перевезення.

Місто Ужгород і його приміська зона зв'язані з загальною мережею автомобільних доріг України, дорогами державного значення - магістральними і регіональними, а також дорогами місцевого значення - територіальними та районними. Інтенсивність руху транспорту на під’їздах у місто (тис. одиниць в годину "пік"): зі сторони Мукачева - 950 одиниць; Чопа - 1040 одиниць; Перечина -230 одиниць.

Автомобільні перевезення. Транспортна мережа міста об’єднує 29 автобусних маршрутів та розгалужену сітку таксомоторних перевезень. Щоденно населенню міста надають послуги 66 автобусів середньої і великої місткості ВАТ “Ужгородське АТП-12107” і ТОВ “ДАР” та 164 мікроавтобуси в режимі “маршрутне таксі”. Щоденно перевозиться біля 38 тис.пасажирів. Щорічно автотранспортом всіх форм власності в організованому режимі перевозиться 22384 тис.чол. Вантажів автотранспортом перевозиться 237,7 тис.тонн. Найбільш болючими проблемами міського пасажирського автотранспорту є:

- відсутність комунального автопідприємства;

- відсутність необхідної кількості автобусів середньої та великої місткості;

- низький рівень виробничо-обслуговуючої бази пасажирського автотранспорту;

- зростаюче економічне навантаження транспорту на місто та низька його пропускна спроможність на вулицях та дорогах.

Автотранспорт на сьогодні є основним джерелом забруднення атмосферного повітря в м.Ужгороді.

Вулична мережа. Ужгород має історично сформовану радіально-променеву структуру вуличної мережі. Центральна частина міста, його транспортно-планувальна структура не відповідає сучасним вимогам пропуску транспортних потоків. Значна частина магістральної мережі міста не відповідає технічним вимогам, і, виконуючи на сьогоднішній день свої функції, є дуже перевантаженою.

В місті існує один пішохідний і три транспортні мостові переходи через річку Уж. З південної та східної сторони міста функціонує об’їздна дорога, що забезпечує відведення транзитного автотранспорту з магістральної вуличної мережі міста. Однією із головних проблем є пропуск транспорту через центральну частину міста, для чого зараз використовуються вулиці історичної частини міста. Для розв’язання проблеми в 2005 році завершено будівництво Боздоського транспортного мосту. Унеможливлює розширення вулиць на перспективу також скорочення у червоних лініях окремих вулиць при забудові.

Виконання робіт по утриманню в належному технічному стані шляхово-транспортних споруд і санітарному стані здійснює комунальне шляхово-експлуатаційне підприємство. Однак зношеність його основних засобів (65 %) не дозволяє у повному обсязі та якісно виконувати ті завдання, що покладені на підприємство. В останні роки підприємство не має достатньо власних доходів та бюджетних коштів для оновлення основних засобів. Не розроблена підприємством також програма залучення кредитних, інвестиційних коштів, тому на сьогодні маємо дуже поганий стан дорожнього покриття та прибирання вулиць.

6. ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО

Житло ужгородців. В Ужгороді сформувалась різноманітна, але далеко не оптимальна структура розміщення об’єктів житлово-комунального господарства. Переважна більшість населення міста проживає у багатоповерхових будинках забудови 1960-1995 рр. У комунальній власності перебуває 1266 будинків загальною площею 1362 тис.кв.м.

На 2004 рік житловий фонд міста налічував 37626 квартир загальною площею 2,1 млн. кв.м., з яких більшість складають двохкіматні (40,2 %), однокімнатні (30,7 %), трьохкімнатні (26,2 %) квартири. У місті налічується 47 будинків гуртожитків. Майже весь житловий фонд обладнано водопроводом і каналізацією, центральним опаленням і гарячим водо- та газопостачанням.

Житлово-комунальне господарство обслуговують 10 житлово-експлуатаційних організацій, в т.ч. 5 приватизованих ЖРЕРів, 5 неприватизованих та КП “Ужгородські гуртожитки”. Фактично існує часткова монополізація цього виду господарської діяльності.

За останні 15 років відносно інтенсивно велось індивідуальне будівництво, тисячі ужгородців переселились в будинки котеджного типу, однак інженерно-комунальна інфраструктура забудови мікрорайонів розвивається повільно із-за непослідовності дій в минулому і по нинішній день.

У цілому стан житла нової забудови, включаючи малосімейки, а також будинки старої забудови центральної частини міста є критичним через причини: необлаштованість під’їздів і приміщень загального користування; аварійний або критичний стан внутрішніх інженерних мереж, дахів, підвалів; значних втрат тепла і води у мережах. Річна нормативна потреба капітального ремонту задовольняється на 25 %.

Наявні серйозні проблеми в місті по утриманню внутрибудинкових інженерних мереж та обладнання, що експлуатується більше 15 років: промерзання стиків блочних будинків з корозіюванням арматури, затоплення підвалів багатьох багатоповерхових будинків, стан міжповерхових перекриттів, балконів та карнізів у будинках чеської забудови. Ці проблеми пов’язані із неповною платою населення за комунальні послуги та обмеженими можливостями фінансування з міського бюджету. Однак всі ці проблеми можуть призвести до серйозних аварій. Серйозне занепокоєння викликає стан ліфтового господарства.

Водопостачання та водовідведення. Система водопостачання міста “контррезервуарна”, тобто подача води по шляху свого руху споживається, а залишки її повинні накопичуватись у резервуарах. Протяжність мереж водопроводу складає 276,12 км., каналізації 191 км. Водопровідні мережі міста виготовлені з труб різних матеріалів (сталь, полізорвініл, чавун).