Річка Уж значною мірою забруднюється містом, а також господарсько-побутовими відходами і викидами з території Великоберезнянського, Перечинського та Ужгородського районів. Вода в річці Уж не відповідає вимогам ГОСТу 2761-84 “Джерела господарсько-питного водопостачання”. Значний внесок у забруднення ріки Уж вносить система прямих випусків дощової каналізації, що не мають попереднього очищення та застаріле обладнання міської системи водопостачання та каналізації.

Забруднюють воду в річці, і власне, мешканці міста, миючи у ній свої автомобілі раз у 10-15 днів. Для миття одного автомобіля використовується не менше 50-100 літрів води. Щорічно миттям автомобілів в навколишнє середовище міста скидається 0,1 млн. м. куб забрудненої води. Така вода містить велику кількість жирів, кислот, металів, відходів бензину тощо. Загалом, автомобільний транспорт на території міста щороку викидає в атмосферу не менше як 15-17 тис. т шкідливих речовин, зокрема декілька тонн важких металів.

Крім того, у місті є чотири водойми площею 3 га, санітарний стан яких сприяє збільшенню показників сезонної чисельності личинок малярійного комара у водоймах, у підвалах та поза приміщеннями.

7. ПРОМИСЛОВЕ, ШУМОВЕ, РАДІАЦІЙНЕ ТА ЕЛЕКТРОМАГНІТНЕ ЗАБРУДНЕННЯ МІСТА

У місті відсутній полігон для захоронення промислових відходів. За 2004 рік утворилось 162 т промислових токсичних відходів, з яких використано 19,6 т, знешкоджено 6,8 т, розміщено у місцях організованого складування та сховищах на території підприємств – 68,1 т. Токсичні відходи зберігаються у герметичній тарі на об’єктах. На території міста діють сховища відходів підприємств, площа яких дорівнює 0,35 га або 56,5 куб.м.

Основними джерелами шуму, що впливають на мешканців міста є аеропорт, залізниця та вулична мережа з транзитним рухом автомобільного транспорту. Система основних трансформаторних підстанцій, розташованих у місті, проведення додаткових шумозахисних заходів не потребує.

Джерелами електромагнітного фону є обласний РПЦ (зона впливу – 100 м), та існуюча система ліній електропередач (ЛЕП – 110 кВ.).

Місто Ужгород не входить у перелік територій, забруднених у результаті аварії на Чорнобильский атомній станції. Щільність забруднення ґрунтів цезієм 137 не перевищує допустимих нормативів.

8. СТАН ЗЕЛЕНИХ ЗОН МІСТА ТА ОБ’ЄКТІВ ПРИРОДО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ

Зелена архітектура – це невід’ємна складова загальної архітектури міста, показник естетичного та культурного рівня розвитку його мешканців. Ужгород за радянських часів був одним з найбільш озеленених міст України, за що його по праву назвали містом-садом.

У зв’язку з тим, що на протязі останніх 15 років питанням озеленення не приділялась належна увага, парк старих дерев віджив свій вік, тому в теперішній час є нагальна потреба в оновленні, придбанні і посадки нових елітних порід дерев, які б відповідали вимогам часу. На протязі трьох останніх років у місті проведено рекультивацію старих дерев та озеленення вул.Волошина, вул.Митної. Додатково висаджено дерева по вул.Грушевського, Собранецькій, Легоцького, пр.Свободи, пл.Корятовича, Б.Хмельницького та по іншим вулицями Крім цього в останні роки спостерігається стрімке скорочення площ зелених насаджень у центральній частині та в інших густо забудованих кварталах міста. Насаджені раніше алеї, сквери, квітучі газони попадають під нову забудову й втрачаються для Ужгорода назавжди. В зв’язку з чим міська рада прийняла рішення, яким зобов’язує забудовників до введення в експлуатацію, відновлювати зелені зони. Відсутність нового реєстру об’єктів ПЗФ, інформаційних щитів та аншлагів не дозволяють здійснювати контроль за їх охороною та збереженням.

Ще однією проблемою зелених насаджень міста є неналежний догляд та їх утримання підприємством “Агромікс”. Головними недоліками роботи цього підприємства є (1) відсутність професійно розроблених проектів озеленення вулиць; (2) здійснення посадки нових саджанців без проведення обов’язкових агротехнічних заходів, через що гине 70 % ново посаджених молодих дерев; (3) відсутність обґрунтованих критеріїв щодо необхідності реконструкції старих насаджень, в результаті чого під зруб ідуть цінні екзоти; (4) непрофесійна обрізка дерев, в наслідок чого здорові довголітні дерева швидко гинуть.

З об’єктами природно-заповідного фонду пов’язані такі проблеми:

відсутній реєстр об’єктів природно-заповідного фонду міста. На сьогодні облік об’єктів ПЗФ ведеться лише ентузіастами неурядових природоохоронних організацій. За цими даними, деяких об’єктів ПЗФ, що раніше існували на території Ужгорода, вже немає; інші – рекомендовані до включення в реєстр після процедури надання їм природоохоронного статусу (сквер на площі Лаборця, міський альпінарій, платанова та каштанова алеї, сквер за ОДА, палісадник ЗОШ № 15, Ротарі парк, кедри, окремі магнолії та ін.);відсутність аншлагів та охоронних щитів. Практично жоден об’єкт природо-заповідного фонду в Ужгороді не позначений відповідними аншлагами та охоронними щитами, як це вимагається Положенням про єдині державні знаки та аншлаги на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, затверджено наказом Мінприроди України від 29 березня 1994 р. № 30. Наявність цих „маркерів” в місті свідчила б про відповідну культуру городян та турботу міської влади про збереження біорізноманіття в урболандшафті.

Проблемі зелених насаджень міста Ужгорода слід приділити особливу увагу з огляду на те, що зелені насадження (1) слугують легенями міста, осаджуючи на своїй поверхні весь пил та інші тверді частинки з повітря, вбираючи вуглекислий газ й виділяючи кисень; (2) формують мікроклімат міста, регулюючи вологість та температурний режим; (3) є важливими компонентами міської екосистеми й часто виступають єдиним місцем перебування міських тварин, особливо помітними з яких є птахи та звірі; (4) мають вплив на естетичне сприйняття міста його гостями та мешканцями.

Висновок

Ще 200 – 300 тисяч років тому, задовго до виникнення міста, на території сучасного Ужгорода