Реферат на тему:

Сільське господарство

Закономірності розвитку сільського господарства. Практично у всьому світі діяльність, пов'язана із забезпеченням населення продуктами харчування і продуктами споживання, вийшла за межі власне сільського господарства і утво-рює нині систему взаємозалежних галузей, в якій взаємодіють сільське господар-ство, переробна промисловість, складське та холодильне господарство, оптові та роздрібні торгові підприємства, підприємства сільськогосподарського машинобу-дування, сільськогосподарської хімії, сільськогосподарської науки, агробанки то-що. В економічно розвинутих країнах, в країнах з перехідною економікою, в постсоціалістичних країнах такі поєднання розвинулись до агропромислових комплексів (АПК). У багатьох країнах, що розвиваються, також розпочалися аналогічні процеси, але агропромислова інтеграція знаходиться тут на початко-вих рівнях розвитку. Коли ж йдеться про світове господарство, то систему, в якій поєднано сільське господарство і пов'язані з ним галузі, називають агробізнесом, або агровиробничою сферою.

Основу агровиробничої сфери світового господарства становить сільське госпо-дарство - один з найдавніших видів людської господарської діяльності. В ньому й нині зайнято більш як 50 % економічно активного населення світу. Проте, якщо в країнах, що розвиваються, в сільському господарстві працює понад 2/3 зайнято-го населення, а в окремих з них - 3/4, то в економічно розвинутих країнах - менш як 1/10, у США тільки 2,8 % економічно активного населення. У всій же агровиробничій сфері зайнята більша кількість працівників. Наприклад, у США на одно-го зайнятого в сільському господарстві припадає понад 5 зайнятих в інших галу-зях АПК, в Європі відповідно 2-2,5 чоловіка. Отже, навіть в економічно розвину-тих країнах в АПК зайнято 1/5, а то і понад 1/4 економічно активного населення. У сільському господарстві 99 % продукції виробляє землеробство і тварин-ництво. Інші галузі - аквакультура (розведення риби, молюсків тощо), використан-ня комах (шовківництво та бджільництво) — відіграють незначну роль.

Співвідношення рослинництва і тваринництва залежить від кількох чинників: рівня індустріалізації країни (в Північній Америці та Європі - високомеханізова-не тваринництво), природних умов (пасовищне тваринництво в посушливих степо-вих та напівпустельних районах), етнічних і релігійних особливостей тієї чи іншої країни (наприклад, іслам забороняє вживання свинини, індуїзм - вбивати корів). У цілому в економічно розвинутих країнах Європи і Англо-Америки переважає тваринництво, що ведеться на передовій базі з використанням досягнень науки, а в країнах, що розвиваються, особливо в екваторіальній, субекваторіальній зоні та зоні мусонного клімату - рослинництво.

Основу сільськогосподарського виробництва становлять земельні ресурси. Тому дуже важливим для країн і регіонів є кількість сільськогосподарських угідь, зокре-ма орних земель. Всі сільськогосподарські угіддя на Землі займають близько 1/3 су-ходолу (без Антарктиди), або 4,5 млрд гектарів. Трохи більше як 1/10 суходолу, тоб-то близько 1,5 млрд гектарів, становлять орні землі та землі під багаторічними на-садженнями, 1/5 частина суходолу знаходиться під луками і пасовищами.

Найбільші площі земель, що використовуються в землеробстві, - в Азії (майже 1/3 світових площ), значні вони і в Північній Америці та Північній Євразії (по 1/6 світових площ). Найбільш розораною є Західна й Центральна Європа, де в серед-ньому під землеробством використовується понад 1/3 землі, а в окремих країнах навіть 1/2 і більше, наприклад, в Україні, Італії, Польщі, Угорщині, Нідерландах, Данії тощо. Інтенсивно розорані також історичні райони землеробства в Азії, особ-ливо в Східному Китаї, на Індо-Гангській низовині та в дельтах великих річок. Се-ред країн світу найбільші земельні ресурси мають країни СНД (особливо Росія, Ук-раїна, Казахстан), США, Індія, Китай, Бразилія, Канада, Австралія.

Основним соціально-економічним чинником сільськогосподарського вироб-ництва є аграрні відносини, що залежать від способу виробництва, форми зе-мельної власності, характеру землекористування.

В економічно розвинутих країнах більша частина земельного фонду і основні продуктивні можливості сільськогосподарського виробництва зосереджені в фер-мерських господарствах. Основою організації виробництва є сімейна ферма (з мінімальним використанням найманої робочої сили). Частина землі належить дер-жаві (1/4-1/3 площі), а також великим монополіям агробізнесу і церкві.

У країнах, що розвиваються, картина більш строката. Пересічно понад 1/2 площ є общинними землеволодіннями або обробляються дрібними сімейними господарст-вами. Виробництво тут напівнатуральне або дрібнотоварне. Другий за площею (але основний за виробництвом) сектор землекористування - великі землеволодіння. В Латинській Америці — це великі латифундії (фазенди), в країнах Азії та Африки - землеволодіння місцевих феодалів (султани, шейхи, племінні вожді тощо). Але фео-дальні відносини поступово замінюються капіталістичними, і все більшого значен-ня набуває плантаційне (особливо в Латинській Америці та Південно-Східній Азії), місцями фермерське господарство.

У процесі перебудови знаходиться землеволодіння і агровиробництво пост-соціалістичних країн перехідної економіки. Колишні колгоспи, радгоспи, кому-ни перетворюються на кооперативи та агрофірми різних типів, поступово розгор-тається фермерське господарство, особливо в країнах Центральної Європи.

Земельні ресурси найбільших землеробських країн світу, 1994 р.

Країна | Площа, млн га | % до площі

всі землі |

орні землі |

орні землі |

багаторічні насадження |

луки та пасовища

США |

937,3 |

185,7 |

19,8 |

0,2 |

25,5

ІНДІЯ |

328,8 |

166,3 |

50,6 |

1,1 |

3,6

Росія |

1707,0 |

130,0 |

7,6 |

0,2 |

5,1

Китай |

959,7 |

93,3 |

9,7 |

0,3 |

41,7

Бразилія |

851,2 |

51,8 |

6,1 |

1,1 |

21,8

Австралія |

771,3 |

46,7 |

6,1 |

0,0 |

53,9

Канада |

997,6 |

45,8 |

4,6 |

0,0 |

2,8

Казахстан |

271,7 |

35,7 |

13,1 |

0,8 |

57,7

Україна |

60,3 |

33,0 |

54,6 |

2,0 |

12,4

Нігерія |

92,4 |

29,8 |

32,3 |

2,7 |

43,3

Аргентина |

276,7 |

25,0 |

9,0 |

0,8 |

51,4

Мексика |

195,8 |

23,1 |

11,8 |

0,8 |

38,0

Франція |

55,1 |

18,2 |

33,1 |

2,2 |

20,0

Іншими соціально-економічними чинниками, що визначають розвиток сільсько-го господарства та агровиробничої сфери в цілому, є рівень його технічної оснаще-ності, рівень хімізації, рівень впровадження досягнень сільськогосподарської науки.

Основні риси географії землеробства. В наш час у землеробстві використо-вується 1,5 тис. видів культурних рослин. Сучасний вигляд