У системі управління природоохоронною діяльністю підприємства можна виділити планування, експлуатацію очисних споруд (включаючи технологічний процес) і конт-роль за викидами в навколишнє середовище. Проектування і планування дають змогу розробити комплекс необхідних заходів по охороні навколишнього середовища, їх виконан-ня, серед яких нові удосконалені технологічні процеси, роботи, очисні споруди, що знижують або виключають шкідливий вплив на навколишнє середовище.

Управлінські функції в області природоохоронної діяль-ності підприємства повинні сприяти вдосконаленню техно-логії виробництва, ремонтно-експлуатаційних робіт, без-аварійної роботи устаткування, виконання планово-попе-реджувального і поточного ремонту.

Контроль включає в себе аналіз технології, лаборатор-ний аналіз, контрольні пости, визначення концентрації шкідливих виділень, інформування керівництва про стан навколишнього середовища на підприємстві, дотримання законодавства в цій області.

Принципи раціонального природокористування - це основні правила, якими необхідно керуватися при перетворенні приро-ди. Розглянемо деякі з них.

Правило інтегрального ресурсу - конкуруючі в сфері вико-ристання природних систем галузі господарства неминуче зав-дають збитків одне одному тим сильніше, чим більше вони зміню-ють сумісно експлуатований екологічний компонент або всю екосистему в цілому.

Правило міри перетворення природних систем - у процесі експлуатації природних систем не можна переходити деякі межі, які дозволяють цим системам зберігати властивість самопідтримання (самоорганізації і саморегуляції).

Правило «м'якого» управління природою - «м'яке» управ-ління природними процесами, як правило, здатне викликати ба-жані природні ланцюгові реакції і тому з соціально-економічно-го погляду є більш бажаним, ніж «жорстке» ,техногенне.

Правило ланцюгових реакцій .«жорсткого» управління при-родою - «жорстке», як правило технічне, управління природними процесами може викликати небажані ланцюгові природні реакції (наприклад, порушення динамічної рівноваги), значна частина яких є екологічно, соціальне й економічно неприйнятною.

Закон обмеженості природних ресурсів - усі природні ре-сурси (і умови) Землі є скінченними.

Закон падіння природно-ресурсного потенціалу - у межах однієї суспільно-економічної формації (способу виробництва) і одного типу технологій природні ресурси стають все менш доступними і потребують збільшення витрат праці й енергії на їх добування та транспортування.

Закон зниження енергетичної ефективності природокорис-тування - з плином історичного часу при отриманні з природ-них систем корисної продукції на її одиницю в середньому ви-трачається все більше енергії.

Закон відповідності рівня розвитку виробничих сил при-родно-ресурсному потенціалу - розвиток виробничих сил відбу-вається відносно поступово до моменту різкого виснаження при-родно-ресурсного потенціалу, який характеризується як еколо-гічна криза. Криза розв'язується шляхом революційної зміни виробничих сил.

Закон убуваючої родючості - унаслідок постійного вилучення врожаю і порушення природних процесів ґрунтоутворення, а також за тривалої монокультури в результаті накопичення ток-сичних речовин, що виділяються рослинами, на культивованих землях відбувається зниження природної родючості грунтів.

Розділ ЙЙЙ

Ресурсозбереження – як основний фактор раціонального використання природних ресурсів

Ресурсозбереження — це прогресивний напрям використання природно-ресурсного потенціалу, що забезпечує економію при-родних ресурсів та зростання виробництва продукції при тій са-мій кількості використаної сировини, палива, основних і допоміж-них матеріалів. Основні стратегічні напрями ресурсозбереження можуть бути зведені до таких: комплексне використання міне-рально-сировинних і паливних ресурсів; впровадження ресурсо-зберігаючої техніки і технології; широке використання в галузях переробної промисловості вторинної сировини; стабілізація земе-льного фонду, відновлення родючості землі, рекультивація відпра-цьованих кар'єрів тощо; ефективне регулювання лісокористуван-ня, підтримання продуктивності лісів, активне лісовідновлення; збереження рекреаційних ресурсів при розміщенні нових промис-лових об'єктів.

Комплексне використання мінерально-сировинних і паливних ресур-сів дає змогу збільшити кількість промислової сировини. Масштаби видобутку її переробки сировини та палива досягають таких розмірів, що навіть порівняно незначний вміст у них тих чи тих компонентів має вели-ке економічне значення. Наприклад, у кольоровій металургії поряд з міддю з мідної руди вилучають цінні компоненти і на їх основі виробляють до-датково понад 20 видів продукції. Вартість міді при цьому набагато нижча, ніж компонентів, які вилучають з руди при її виплавленні.

При комплексному використанні сировини в кольоровій металур-гії одержують майже 40 елементів у вигляді металів високої чистоти та організують промислове виробництво багатьох необхідних видів проду-кції. Впровадження найдосконаліших технологій дало змогу в алюмінієвій промисловості розгорнути виробництво цементу й содових продуктів.

Дуже актуальним є комплексне використання відходів електроене-ргетики, де використовується низькосортне вугілля. Так, електростанція потужністю 2-2,5 млн кВт, яка споживає вугілля зольністю 20%, щороку видає майже 100 млн м3 золи, для складування якої потрібна площа 150 га. Економічно доцільним і технічно можливим є додавання золи і шла-ків до розчинів при виготовленні асфальтобетону, а також для виробництва цегли, цементу, корисних наповнювачів.

Важливим пріоритетом є підвищення ефективності енергозбе-реження у зв'язку з тим, що Україна належить до енергодефіцит-них країн і за рахунок власних джерел задовольняє свої потреби в паливно-енергетичних ресурсах менш ніж на 50%. Відповідно до Комплексної державної програми з енергозбереження на період до 2010 року передбачається: запровадити заходи, спрямовані на скорочення енерговитрат у виробництві енергомісткої продукції й здійснення комплексного фінансово-економічного та енергетич-ного аудиту найбільш енергоємних виробництв і закриття на цій підставі збиткових підприємств; провести реконструкцію та тех-нічне переозброєння ТЕЦ промислових підприємств; впровадити економічний механізм заінтересованості в економії паливно-енер-гетичних ресурсів, нових енергозберігаючих маловитратних тех-нологій; запровадити на енергоємних підприємствах автоматизо-вану систему обліку та управління витрат енергоносіїв; залучити до паливно-енергетичного балансу країни відновлювані та нетра-диційні джерела енергії. В цілому комплексний розвиток усіх напрямів ресурсозбере-ження дасть змогу сформувати нову ідеологію господарювання, що базується на економному використанні наявної ресурсної ба-зи, оптимальному співвідношенні первинних і вторинних ресур-сів та маловідходному виробничому циклі.

Не менш важливим напрямом економії природних ресурсів є впро-вадженяя ресурсозберігаючих техніки і технологій.